Чернігівські тролейбусники: «Зараз ми на зупинці «Реанімація», а наступною буде «Морг»!

Після публікації в газеті «Семь дней» матеріалу, де, зі слів керівника ЧТУ, розповідалося про те, що у Чернігові водій тролейбуса може заробити до 18 тис. грн на місяць, до редакції надійшло кілька звернень від обурених працівників, які возять чернігівців на цьому виді транспорту.

Люди стверджували: робота в тролейбусному управлінні виглядає добре лише на словах. Насправді ж зарплати вони отримують «копійчані», а умови праці при цьому, м’яко кажучи, далеко не мед…

Перевіряємо

Зрештою журналісти нашого видання вирішили відвідати 27 лютого зустріч колективу з керівництвом комунального підприємства і на власні вуха почути, як же працюється тим, хто кермує «рогатиками». Реалізувати це, як виявилося, дуже просто. На територію пройти вдалося без проблем, але зустріч, запланована на першу половину дня, розпочалася з фрази адміністрації КП: «Хто не знав, що збори переносяться на наступний день?». На що у відповідь почали лунати претензії, мовляв, ніхто нікого не попереджав. Виявилося, що повідомлення про перенесення зборів деякі робітники отримали через один із месенджерів. І лише за кілька годин до зустрічі. До того ж повідомлення могли побачити далеко не всі, адже смартфони з відповідним додатком має не кожний, та й часу заглянути до них зайвий раз не вистачає.

Ще одна проблема – відсутність керівника підприємства Руслана Ємця, який у цей день перебував на сесії Чернігівської міської ради, і не міг бути присутнім на зустрічі з працівниками, навіть якщо б і мав бажання. Утім людей такі аргументи не задовольнили. Вони наполягали на тому, що готувалися до зустрічі заздалегідь, багато хто мінявся змінами з іншими водіями, підлаштовував свої вихідні. А тому якщо перенести збори, наприклад, на наступний день, то прийти зможуть одиниці.

Згодом жінка, яка прийшла оголосити про перенесення зборів, сказала, що може поспілкуватися з присутніми… але без сторонніх. На увазі малися саме кореспонденти. Демонстрація посвідчень, посилання на норми законодавства, які дозволяють журналістам бути присутніми на подібних заходах, і підтримка працівників («Нехай залишаються, напишуть правду, як ми працюємо!») спрацювали лише частково. Право ЗМІ на присутність більше не оскаржувалося, але зустріч усе ж відклали, посилаючись на відсутність керівника ЧТУ.

Заодно й Атрошенко нас вислухає!

Після цього від присутніх на зборах прозвучала думка: якщо керівник прямо зараз не може прийти до них, то їм варто піти до міської ради, аби зустрітися з ним там під час сесії. Близько трьох десятків чоловіків і жінок, що працюють водіями тролейбусів, сіли до «рогатика» №1 (спочатку планували їхати «службовим транспортом» – на одному з тролейбусів ЧТУ, але все ж перетворилися на звичайних пасажирів громадського транспорту) і вирушили на зустріч з керівником.

Утім потрапити на сесію не вдалося. Працівники «Муніципальної варти», які перебували на вході до установи, сказали, що пропустити всіх бажаючих не мають права. Треба, так би мовити, обрати делегатів, сформулювати вимоги в письмовому вигляді й тоді виступити з ними на сесії. Колектив попросив передати керівнику управління, що вони чекатимуть його біля входу в приміщення, та вийшов на вулицю.

Згодом виконуючий обов’язки керівника Чернігівського тролейбусного управління Руслан Ємець вийшов до своїх підлеглих, аби почути, чому вони прийшли до будівлі міської ради.

Почувши відповідь, що вони пішли на такі радикальні дії, бо аналогічні зустрічі з різних причин зриваються не вперше, він пояснив: має бути присутнім на сесії обов’язково. А про перенесення зустрічі просив повідомити ще днем раніше, а не за кілька годин, як це сталося фактично. І запевнив: попередні зустрічі також переносилися або відкладалися з поважних причин. Утім водіїв це не зупинило, і, маючи нагоду, вони почали озвучувати свої проблеми.

Відповідальність – божевільна, а зарплати – як у двірників

Звичайно ж, одна з головних проблем працівників управління – низькі зарплати. Про це говорить і статистика. У розрізі України водії ЧТУ отримують чи не найменше серед своїх колег по цеху.

– Ми хочемо отримувати за свою роботу нормальні гроші. Ми відповідаємо за техніку, за пасажирів, виходимо працювати у вихідні, намагаємося робити все якомога краще, а по факту весь час мусимо думати, як прогодувати наші родини, – почав один з водіїв.

Крім зарплати, яка, м’яко кажучи, аж ніяк не мотивує працювати водієм тролейбуса, вони нарікали й на погане ставлення з боку окремих служб управління, зокрема служби безпеки руху.

– Складається враження, що окремі водії просто не подобаються комусь, – розповів інший водій. – Ми можемо зрозуміти випадки, коли провина очевидна: потрапив у ДТП з власної провини, прогуляв роботу, запізнився, прийшов на роботу нетверезий. Так, у цьому випадку я готовий нести відповідальність. Але чому я маю позбавлятися премії через те, що, наприклад, на перехресті мене підрізала маршрутка? У цій ситуації я не винен, але маю нести покарання. І це ще добре, якщо нам щось пояснюють. У більшості ж випадків формулювання розмиті. Нам просто кажуть: ви порушили посадову інструкцію.

Крім того, водії зазначили: якщо раніше премії знімалися відсотками відповідно до ступеня провини і суми були незначними, то нині практично завжди знімається вся премія. А це неабияк позначається на мотивації працювати.

Залежить заробітна плата й від класності. Так, відповідно водій першого класу отримує більше, а третього (це переважно новачки) – значно менше. Підвищується класність – вище заробітна плата. Але деякі водії жаліються: через незрозумілі причини вони не мають можливості її підвищувати. Їх просто викреслюють зі списків на підвищення кваліфікації. Доходило навіть до того, що один з працівників демонстративно після зміни залишав тролейбус перед в’їздом до ЧТУ і йшов геть, оскільки за правилами він, як водій третього класу, не міг самостійно заводити машину на територію підприємства, а клас йому не підвищували.

Зрештою Руслан Ємець пообіцяв поспілкуватися з працівниками в будь-який зручний для них час. Вирішили, що варто провести збори ввечері цього ж дня.

Знати, заради чого працюємо

Увечері 27 лютого до учасників походу під міську раду додалися й ті, хто вдень перебував за кермом. Тому збори вийшли дуже велелюдними, понад півсотні чоловік. Вони пояснили: бажання будь-що зустрітися з керівництвом управління та навіть міським головою викликано емоціями. Але вони обґрунтовані розумінням, що далі так жити не можна. За їх оцінками, стан підприємства критичний. Руслан Ємець зазначив, що стан управління він і сам оцінює надзвичайно погано: підприємство збиткове, а вирішити питання низьких зарплат просто не в його компетенції. Утім дещо зробити все-таки можна.

– За підсумками лютого ще важко говорити, але в середньому планується підвищення заробітної плати на 9%, – наголосив Руслан Ємець. – Базові зміни – це збільшення на 2 гривні за годину та плюс 5% премії. Ці зміни дадуть у середньому близько 9% збільшення. Це те, що ми реально можемо на сьогоднішній день підняти. Якщо за лютий місяць я побачу, що десь щось можна ще підняти, то будемо намагатися, але багато обіцяти не можу.

До того ж він зазначив, що бюджету Чернігова дуже далеко до більшості обласних центрів України. Тобто в будь-якому разі комунальники обласного центру навряд чи будуть отримувати таку заробітну плату, як у Києві або Львові.

«Як ставити кола на дорогах, де треба і не треба, то в міському бюджеті гроші є. На фонтани у нас є гроші. А чому немає грошей на зарплати і на нові тролейбуси?» - прокоментували це водії.

Пролунало й інше риторичне запитання.

«Чому в АТП-2528 зарплата водія 14 тисяч? Вони таке саме комунальне підприємство, як і ми. Але вони возять сміття, а ми відповідаємо за людей».

Тож перспектива такого підвищення людей не задовольнила. Адже в кращому випадку вони отримуватимуть на кілька сотень гривень більше. А збільшення відсотка премії взагалі не розглядалося ними як щось реальне.

«Як не їзди, все одно цієї премії немає. Який сенс для нас піднімати премію, якщо ми все одно її не отримаємо? А заробітна плата на 300 гривень більше для нас ролі не зіграє. Це подачка. Це на один раз сходити до магазину», – лунало із зали.

На вечірніх зборах працівники наголосили: якщо ситуація не зміниться, то готові піти й на радикальні, але законні дії.

– Щоб не було, як пишуть в інтернеті: водій з невеликим перепрацюванням отримує біля 18 тисяч на місяць. Давайте всі дні відпрацюємо чесно. Усі вийдемо рівно на таку кількість годин і днів, які передбачені. Без перепрацювань. І що тоді отримаємо? Водій третього класу отримує 5 тисяч, а першого – 7. І що буде робити місто? Бабусі будуть ходити по свіжому повітрю? – риторично запитували водії.

До слова, в управлінні й справді можна отримати заробітну плату на рівні 18 тис. грн. Щоправда, як жартівливо зазначив один з водіїв, «для цього місяця, в якому буде 31 день і по 24 години в кожній добі, може виявитися недостатньо». Зрештою ж, але вже без усмішки додав: «Треба працювати по 12 годин на добу і бажано зовсім без вихідних. Але що буде з людиною після місяця такої роботи? Та й навіть за бажання далеко не всі можуть взяти собі стільки змін».

Руслан Ємець пообіцяв, що обов’язково буде говорити про ситуацію, що нині склалася в управлінні, з Владиславом Атрошенком. Буде намагатися «вибити» додаткове фінансування. Водії ж зазначили: готові йти до мера та говорити з ним особисто, а дехто пригадав й передвиборчі обіцянки міського голови.

– Коли Атрошенко приходив до нас перед виборами, то обіцяв нове життя тролейбусному управлінню. Тоді у нас було 10–12-те місце в списку середніх зарплат по Україні, а тепер передостаннє», – обурювалися водії.

«Хоча б не позбавляйте премій»

Окреме питання, яке неодноразово озвучувалося водіями, – якість роботи служби безпеки руху. Як уже зазначалося, вони вважають, що причини, через які їх штрафують та позбавляють премій, несуттєві.

«Вони постійно нас штрафують. Знімають премії, навіть не пояснюючі за що. Ми дізнаємося, що позбавлені премії, уже коли приходить час отримувати заробітну плату, а не в день, коли сталася подія, через яку на нас і накладають штрафні санкції, як це і має бути».

«Водій відповідає за все! З нас знімають гроші за все, що тільки можна!»

І ще багато-багато інших вигуків на цю ж тему.

У свою чергу Руслан Ємець парирував, що за три місяці своєї роботи на посаді виконуючого обов’язки керівника ЧТУ він жодного разу не бачив письмової скарги на роботу служби, де були б описані конкретні порушення або зловживання в їх роботі.

– Якщо у вас є претензії до БД (російськомовна абревіатура «Безопасность движения». – Прим. ред.), то давайте будемо оформлювати їх у реальні заяви на папері, – прокоментував претензії водіїв до служби Руслан Ємець. – Для мене недостатньо того, що ви просто про це говорите. Вважаєте їх дії протиправними, то пишіть про це письмово. За три місяці у мене не було жодної письмової заяви про це. Я не можу з ваших слів просто так взяти і покарати їх.

Водії ж укотре наголосили, що дізнаються про вжиті до них санкції, лише коли приходить час отримувати заробітну плату або ж «заднім числом» порушення записується в дорожній лист. А замість конкретного зазначення правила, яке вони порушили, часто можна прочитати розвите формулювання «порушення посадової інструкції».

– Нас штрафують за порушення посадової інструкції, але ж у першому пункті йдеться про те, що водій немає права виходити на маршрут, якщо зовнішній вигляд тролейбуса незадовільний. А ми на чому їздимо? Якщо ми будемо дотримуватися посадової інструкції, то ніхто з нас не зможе виїхати. І це не протест, а чесне слідування правил. Практично всі тролейбуси в управлінні мають ті або інші недоліки, починаючи із зовнішнього вигляду і пошкоджених поручнів або сидінь. Тобто по-справедливому ніхто з нас немає права отримувати не те що премію, а й виходити на маршрут. Ми всі порушники», – пішли ва-банк водії.

Руслан Ємець розповів, що проблеми низьких заробітних плат і технічного стану тролейбусного парку на даний час практично не мають вирішення. Він зазначив, що чудово розуміє: зарплата водія тролейбуса, як і загалом працівника управління, найнижча в Україні, а техніка, на якій водіям доводиться щодня перевозити пасажирів, і справді перебуває у жахливому стані.

А ось щодо нарікань на службу безпеки руху зазначив, що буде розбиратися в її діяльності, тільки коли отримає детальні письмові скарги. На самі лише слова він реагувати не буде. До того ж дисципліна серед водіїв і справді бажає кращого. Її треба підтримувати, чим і займається служба.

Новачки

Водії третього класу, тобто ті, хто прийшов працювати до управління останніми роками, взагалі не бачать перед особою особливих перспектив. Не кажучи вже про те, аби пов’язати з цією справою життя. Багатьох новачків на цій роботі тримають лише контракти – після проходження навчання на водія тролейбуса людина зобов’язана відпрацювати на підприємстві певний час або ж, у разі якщо захоче звільнитися раніше, компенсувати вартість навчання.

– Коли я прийшов сюди працювати, то мені обіцяли золоті гори: хороші зарплати, нові тролейбуси, – бідкається один з новачків. – Але зарплату так і не підняли. Я чекав на це два роки. Третій рік чекати не збираюсь. Мені вже зараз обіцяють зарплату 12 тисяч. З нормальним графіком: п’ять днів на тиждень з восьмої до п’ятої. Навіщо мені тут працювати, якщо я не можу взуття сину купити?

Ще одна проблема управління, про яку розповідали водії, – це кадровий голод серед слюсарів та електриків, які мають ремонтувати тролейбуси. Вони практично отримують найнижчі заробітні плати в Україні, тому молодь працювати не йде, а решта поступово підшуковує собі інші місця роботи. Через це водії часто мусять займатися ремонтом самостійно, хоча й не мають відповідної кваліфікації. А простоювати, чекаючи на ремонт у депо, зрештою не мають права, адже якщо нічого не робити, то кількість тролейбусів, які знаходитимуться на маршрутах, критично зменшиться і це відчують усі містяни.

Зрештою вже після зборів водії озвучили думку, що особливих надій на хоч-якесь вирішення їх проблем немає. Утім вони сподіваються: у передвиборчий рік на них знову зверне увагу влада міста і, якщо пощастить, вони отримають не лише обіцянки.