Вбивця бога вікінгів на гілках дерев Чернігова

Мабуть, багато хто звертав увагу на те, що восени або навесні, коли на деревах немає листя, у кронах деяких із них можна помітити маленькі, вкриті густим листям кущики. Інколи їх буває настільки багато, що ці кущики легко сплутати зі справжнім листям дерева на якому вони ростуть. Втім, це окрема рослина, яка зветься омела. Її від решти рослин відрізняє саме те, що вона пускає коріння не в землі, а в інших деревах. Простіше кажучи, паразитує.

Впродовж останніх десятиліть, омела, повільно але впевнено, захоплює все новій й нові дерева в парках та на вулицях міста. Рослина, що стала «домівкою» для омели з роками втрачає привабливість для людського ока. Але крім естетичної складової є й ще й більш сумна сторона проблеми – рано або пізно омела може призвести до загибелі свого «господаря».

Взагалі, називати цю вічнозелену рослину паразитом не зовсім правильно. Звичайно, оселяючись на деревах, вона пускає міцно пускає коріння під їх кору і починає висмоктувати воду та мінеральні речовини. Втім, завдяки власній густій зеленій шапці вона цілком здатна виробляти поживні речовини самостійно, при цьому майже не користуючись послугами свого носія.

Попри те, що омела завдає значної шкоди дереву, яке вражає, це далеко не завжди веде до загибелі останнього. Принаймні, за нормальних умов, вона не може виснажити дерево, соками якого живиться аж настільки, щоб воно загинуло. Втім, цілком здатен це зробити в купі з посухою і техногенним забрудненням, від яких і так постійно потерпають дерева, які ростуть в межах міст. Небезпечна омела і в зимовий період, адже під час рясних снігопадів вона може накопичувати на собі надто велику кількість снігу під вагою якого можуть обламуватися гілки.

Тож, незважаючи на те, що, в цілому, омела не настільки вже й шкідлива для лісів, у міському середовищі варто ставитися до неї, як до небезпечного ворога.

Для того аби врятувати дерево від небезпечного сусідства варто знати про цю рослину кілька основних нюансів. По-перше, знищити її якимось іншим способом крім, як видалити разом із гілкою на якій вона росте фактично неможливо. При цьому, варто користуватися принципом - чим–раніше, тим краще. А саме тому, треба регулярно обстежувати зелені насадження та виявляти на деревах ранні пагони омели, які ще не запустили коріння надто глибоко. Бо в такому випадку обрізати гілки вражені омелою доведеться до їх розвилок. А в найбільш тяжких випадках взагалі робити, так зване омолоджувальне обрізання, коли від дерева лишається ледь не самий стовбур.

До того ж, варто пам’ятати, що омела – це двостатева рослина. Тобто існують чоловічі та жіночі екземпляри і боротися необхідно, насамперед проти останніх, адже саме на них і дозріває насіння, яке згодом разом із пташиним послідом розноситься на інші дерева.

Втім, такий спосіб прийнятний лише для тих видів дерев, які нормально переживають обрізку та здатні відновлювати крону. До таких, наприклад, відносяться липи, клени, дуби, тополі, верби та фруктові дерева.

А ось білі акації, берези, горіхи ясени або деякі види каштанів обрізку витримують погано і крону, після видалення великих гілок, відновити не здатні.

Тому й вилікувати такі дерева остаточно неможливо. Можна лише контролювати її поширення обрізаючи лише сам кущ омели, а місця де вона пустила коріння обробляючи гасом та малотоксичними гербіцидами.

Втім, на думку завідувача кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка Юрія Карпенка, найкращий спосіб боротьби з омелою – це профілактика її появи. А для цього варто розсаджувати стійкі до ураження рослиною-паразитом породи дерев.

-Омела не паразитує на більшості хвойних дерев, - наголосив Юрій Карпенко, - Переважно лише на ялиці, модрині та частково на сосні чорній. Взагалі ж, улюблені дерева-господарі омели – ті що мають соковиту і м’яку кору, а особливо клени і тополі.

Крім того, він зазначив, що нині популяція омели у Чернігові та навколишніх лісах останніми роками помітно зросла. Саме тому комунальним закладам міста, які мають опікуватися зеленими насадженнями варто замилитись над тим аби почати якось впливати на ситуацію.

Вбивцею бога, омелу можна назвати завдяки давньому міфу вікінгів. В ньому розповідається, що саме за допомогою дротику зробленого з гілки омели був вбитий бог весни Бальдр. Адже це була єдина рослина з якої інші боги забули взяти клятву про те, що за її допомогою не можна буде завдати йому шкоди.

Європейці вважали омелу оберегом, який захищає від злих чар. Крім того, вважалося, що оброблені відповідним чином гілки омели допомагають знаходити скарби. Подібні вірування були і в українців. До ХІХ ст. саме омела, а не ялинка була новорічним та різдвяним символом в багатьох країнах Європи. А традиція робити з неї новорічні вінки збереглася й до нині. Вони символізують щастя та здоров’я.