Чернігів та чернігівці 100 років тому: привітання святковими листівками

Нині традиція надсилати друзям та близьким вітальні листівки вже давно не має того значення, що раніше. Зараз це радше доповнення до подарунків і передають листівки під час особистої зустрічі. Утім 100 років тому прямокутний папірець із тематичним зображенням і текстом був повноцінним привітанням, яке ретельно добирали, підписували, клеїли марку і відправляли поштою. А відповідно, і ставлення до них було геть інше. Листівки не викидали одразу після прочитання, а навпаки – могли зберігати десятиліттями. При цьому в ті часи листи могли йти до адресата місяцями. А отже і про таке привітання слід було подбати заздалегідь.

Новорічні та різдвяні листівки були популярними і в Чернігові. При цьому з’явилися вони тут у той же час, як і в усій Україні загалом. Тобто у другій половині ХІХ століття. При цьому такий вид привітання став настільки популярним, що вже на межі століть у кожному більш-менш великому місті чи містечку випускалися фірмові листівки, подібні до яких годі було зустріти деінде.

Привітання за 3 копійки

Перші суто новорічні та різдвяні листівки з’явилися в Україні лише 1898 року. Серед авторів були і відомі українські живописці Ілля Рєпін та Костянтин Маковський. Саме перший з них і запропонував для листівки свій акварельний малюнок «Запорожець», який став першою у світі суто українською новорічною листівкою.

Виготовленням листівок у Чернігові займалися десятки людей. Їх друкували фотографи, власники крамниць та готелів. Загалом до 1917 року в нашому місті надрукували листівок з близько півтора тисячами найрізноманітніших сюжетів.

Перші ж чернігівські листівки, тобто ті на яких зображувалися краєвиди міста, побачили світ у 1900 році завдяки зусиллям фотографа та власника фотоательє В. Є. Гольдфайна. Він підійшов до справи прагматично. Спочатку друкував власні фотосюжети на папері, а потім обирав ті з них, які мали більший попит. І лише після цього замовляв їх великими партіями.

Неабиякої популярності листівки набули й через доступну ціну. Зазвичай їхня вартість коливалася між 3 та 5 копійками. Тобто була у кілька разів меншою за буханець хліба чи, наприклад, пляшку пива, і дозволити її собі могли навіть найбідніші чернігівці.

Щоправда, дешевизна місцевих листівок позначалася і на якості. Переважна більшість із них були чорно-білими. А ось різнокольорові й на якісному папері могли дозволити собі далеко не всі. Вони були дорожчими у виготовленні, а відповідно, і коштували ледь не 20 копійок (за такі гроші можна було непогано скупитися у крамниці). Саме тому в загалом не надто заможному місті вони практично не випускалися.

Місцеві новорічні та різдвяні листівки мали ще одну особливість. Сюжети на них були майже універсальні – чернігівські краєвиди. А вже відповідно до свята поверх зображення друкувалися написи: «З Новим роком!» або «З Різдвом Христовим!».

До відродження через забуття

Як не дивно, але після 1917 року традиція дарувати новорічні листівки, як і офіційне відзначення зимових свят, занепала. При цьому причини виявились суто ідеологічними, адже подібні привітання вважалися «буржуазними пережитками», які треба викорінювати. Що й було зроблено.

Але вже за два десятиліття потому стало зрозуміло, що людям замало відчувати радість лише від досягнень у виробництві та рекордів із видобутку корисних копалин. Тож разом із відзначенням зимових свят повернулися і листівки. Щоправда, сюжети набули іншого змісту. Так, зі зрозумілих причин зникли привітання з Різдвом, а святий Миколай поступився нейтральним з релігійної точки зору Діду Морозу та Снігуроньці.

Справжній розквіт традиції відбувся вже у другій половині минулого століття. Листівки друкувалися мільйонними тиражами, а сюжети були найрізноманітнішими – від звичних Дідів Морозів та ялинкових прикрас і гірлянд до тематики освоєння космосу.

Уперше масово листівки почали виготовляти в Австро-Угорській імперії. Утім, як і будь-яку нову ідею, спочатку це зустріли скептично. Адже видавці вважали, що відправляти поштою відкрите зображення будь-чого не зовсім етично. Однак після першого ж випуску та шаленої популярності нового виду привітання про побоювання ніхто й не згадував.

З появою цифрових технологій листівки відійшли далеко на задній план. Пригадайте, коли востаннє ви дарували комусь листівку на Новий рік? А як давно відправляли поштою? Та й чи робили це хоча б колись?

Звичайно ж, відправляти стікери в соціальних мережах набагато простіше, але чи не вбиває ця простота сенс самого привітання?

Тож у цей, не надто простий для усіх нас рік варто було б пригадати традицію, що поступово відходить у минуле. Давайте привітаємо близьких нам людей справжніми, паперовими листівками із поздоровленням, написаним від руки. Хтозна, чи не стане ця листівка для людини тим спогадом, який завжди викликатиме теплі почуття.