Анжеліка Балабанова: чернігівка, що зростила диктатора

Існує філософська теорія, відповідно до якої кожен не просто стоїть на узбіччі історії, а, навпаки, виконує бодай найдрібнішу роль у її перебігу. І без якої все пішло б абсолютно іншим шляхом.

Коли 1878 року в родині чернігівських купців народилася дівчинка, навряд хтось із її рідних міг передбачити: вона стане однією з тих постатей, які волею-неволею зроблять ХХ століття саме таким, яким воно стало. Дівчинка отримала домашню освіту, її рано віддали заміж… Однак у 19 років вона кидає і чоловіка, і близьких та вирушає до Європи на пошуки пригод.

Анжеліка Балабанова прожила досить цікаве за нинішніми мірками життя: багато подорожувала, брала участь у революції та зналася зі знаменитими людьми. Однак історія запам’ятала її, як таку, що доклалася до політичного становлення італійського диктатора Беніто Муссоліні.

В італійському телефільмі «Його звали Беніто», де показані молоді роки Муссоліні, Анжеліка Балабанова виступає в ролі коханки політика. До слова, роль диктатора виконав Антоніо Бандерас, а нашої героїні – німецька актриса Сузанна Лотар.

Від дружби до ненависті…

Анжеліка Балабанова познайомилася з майбутнім італійським диктатором у швейцарській Лозанні. 21-річний юнак перебивався випадковими заробітками, голодував та мало чим відрізнявся від решти своїх співвітчизників, які вирушили до благополучної гірської країни в пошуках кращого життя. Власне, саме завдяки бідності це знайомство і стало можливим. Адже на той момент уродженка Чернігова перебувала у Швейцарії не просто так. Вона виконувала доручення соціалістичної партії та пропагувала відповідні ідеї серед італійських заробітчан. Одним із них був і Муссоліні. Після знайомства з Балабановою його справи пішли, як то кажуть, угору. Вона підшукала Муссоліні пристойну роботу та всіляко допомагала просуватися політичними щаблями. Саме цей період тісного спілкування між молодими людьми і лежить в основі всіх чуток про кохання чернігівки з майбутнім диктатором, які переслідували Анжеліку Балабанову протягом усього життя.

Якою б не була природа їхнього спілкування, тривало воно не надто довго. Доля швидко розвела Анжеліку та Беніто в різні напрямки, аж поки напередодні Першої світової війни вони не опинилися разом на одній роботі – у редакції однієї з політичних газет.

Згодом Балабанова серед багатьох сотень революціонерів з усієї Європи вирушила до Російської імперії, аби влаштувати переворот і побудувати «державу робітників та селян». У той же час Беніто Муссоліні остаточно визначився зі своїми ідеалами та, покинувши соціалістичну партію, очолив фашистський рух. У новоутвореному СРСР Балабановій не сподобалось, тож невдовзі вона повернулася до Італії. Із Муссоліні вони більше не зустрічались, а у своїх спогадах вона називала його «найбільш жалюгідною людиною її життя».

Крім негативних оцінок, Анжеліка Балабанова згадувала своє спілкування з Беніто Муссоліні й із певною теплотою. Так, вона писала, що була в житті італійця єдиною жінкою, з якою він коли-небудь говорив відверто.

А чи було кохання?

Як не парадоксально, але з усіх романтичних стосунків Беніто Муссоліні саме довкола його взаємин із Анжелікою Балабановою й виникає найбільше питань. Справа в тому, що майбутній диктатор Італії та творець фашизму замолоду (і не тільки) був ще тим ловеласом. Тож припустити, що його спілкування з наставницею та провідницею в політичне життя не обмежувалося обговореннями «Маніфесту комуністичної партії» Карла Маркса, здавалось би логічно. Більше того, подейкували, що Анжеліка була не мало не багато матір’ю його першої дитини. Однак нащадки та родичі Муссоліні подібні припущення вже давно спростували та й сучасники про це не згадують напряму. Тож, якщо не рахувати чуток, жодного свідчення на користь версії про коханців до нас не дійшло.

Але, як не парадоксально, це ще нічого не означає. Адже, не будемо забувати, за кілька років після знайомства Беніто та Анжеліка опинилися в не просто різних, а ворожих один до одного політичних таборах, сутички між представниками яких точилися по всій земній кулі та підливали вогонь у майбутню Другу світову війну. Тож будь-яке підтвердження всього, що виходило за межі «наставник – протеже», могло мати досить негативні наслідки принаймні для уродженки Чернігова. Інформація про романтичні зв’язки між полум’яною марксисткою й одним із творців фашизму нічого хорошого жодному з них не обіцяла.

Однак, можливо, що чутки і справді не мали під собою реальної основи. Усе ж таки не варто забувати, що Беніто мав славу людини, яка влаштовувала по кілька побачень з жінками протягом одного лише дня, тож статус його коханок міг поширюватися навіть на тих дівчат, які спілкувалися з ним і не для плотських утіх.

Єдине, що не піддається запереченню, – чернігівка і справді познайомила Беніто з радикальними політичними теоріями і неабияк доклалася до того, аби майбутній диктатор розкрив свої таланти на політичній ниві. А було між ними кохання чи ні, не так уже й важливо, адже, як то кажуть, свічку ніхто не тримав.