Електросамокати: проблема, яку поки не вирішили

Проблеми в пересуванні містом, з якими всі ми зіштовхнулися під час карантинних обмежень, змусили багатьох людей шукати альтернативу громадському транспорту. Однією з них став мобільний електротранспорт, найбільшого поширення з різновидів якого набули самокати. Однак збільшення їхньої кількості на вулицях міста призвело й до багатьох проблем, вирішити які поки ніхто не може.

У Чернігові електросамокати великого поширення ще не набули. Проте, враховуючи відносну дешевизну та зручність цього транспорту, місто рано або пізно зіштовхнеться з цим явищем.

Навала «стоячих вершників»

Чи не найбільше критики на адресу самокатів та їхніх кермувальників можна почути від жителів і гостей столиці. Та й не дивно, адже після перебоїв у роботі метро, автобусів і трамваїв, до яких призвели карантинні обмеження, десятки тисяч людей постали перед нелегким вибором – автомобіль чи велосипед? Перший варіант – не кожному по кишені, та й автівки постійно потрапляли до заторів, а їзда на велосипеді, що подекуди займала годину і більше, не те, чим би хотілося починати робочий день. Саме тому чималий відсоток жителів Києва пересів на електросамокати. Вони достатньо швидкі, аби подолати великі відстані за короткий проміжок часу, зручні та дуже економні, адже працюють на електриці. До того ж кермувальники не витрачають багато сил для пересування, як це буває, коли треба крутити педалі велосипеда.

Однак на певному етапі це почало породжувати незручності. Наприклад, чернігівський журналіст Павло Солодовник, який кілька днів прожив у столиці, розповів, що неконтрольований рух сотень електросамокатів пішохідними зонами викликав у нього відчуття жаху та роздратування.

– Йдеш спокійно – а тобі назустріч на шаленій швидкості мчить самокат, другий, третій, десятий. Відповідно, ти замираєш на місці, щоб дати дорогу. І повз тебе та інших пішоходів маневруючи пролітають «стоячі вершники». Не встигаєш оговтатися – небезпека з’являється вже ззаду. І так всю дорогу. Немов хрущі. Відчуваєш себе загубленим кошеням на швидкісній автостраді. Звичайно, у таких умовах повноцінно насолодитися прогулянкою не вийде, – розповів він.

Власне, журналіст визнає, що переваги електросамокатів над іншими видами транспорту очевидні. Проте через неврегульованість їхнього статусу співіснування пішоходів й автомобілістів з великою кількістю самокатчиків породжує й вищеназвані проблеми.

Почастішали й випадки ДТП за участі електросамокатів. При цьому не тільки з автівками, а й з пішоходами, і навіть одне з одним. А відповідно, постала інша проблема – як оформлювати трощі, у які потрапляє цей транспорт. Адже з точки зору закону його ніби й не існує

Не транспорт, а електрична іграшка

За словами речника патрульної поліції області Віталія Копистка, найбільша проблема електросамокатів, як і решти подібних засобів пересування, полягає у відсутності у них жодного офіційного статусу. Відповідно, якщо електросамокат зіштовхнеться з іншим авто або пішоходом, оформити цей випадок як ДТП майже неможливо. Більше того, кермувальники цих пристроїв часто можуть не дотримуватися жодних правил дорожнього руху.

– Усе залежить від того, чи є під час зіткнення якась матеріальна або фізична шкода. У них немає статусу, а тому формально це не транспортний засіб. Якщо кермувальник електросамоката, коли він когось збив, врізався в автівку або його зачепили чи збили, то як ДТП це оформити неможливо. На дорогах і тротуарах самокатів з’явилося дуже багато. І вони порушують правила дорожнього руху, і по відношенню до них порушують правила. Законом не визначено ніяк, де вони мають право рухатися, де не мають. По факту в них немає ані прав, ані обов’язків, – наголосив Віталій Копистко.

Однак невизначеність не звільняє кермувальника самоката від відповідальності. Ба більше, вона навіть посилюється.

– Якщо самокатчик, наприклад, зачепить пішохода і той звернеться по допомогу до медиків, то може прибути слідчо-оперативна група, і вона розглядатиме справу не як ДТП, а як нанесення легких, середніх або тяжких тілесних ушкоджень. А це вже стаття Кримінального кодексу, і покарання за неї набагато серйозніше, – пояснив Віталій Копистко.

Додатковою проблемою стає й те, що нині на електросамокатах досить активно їздять діти. При цьому саме вони найчастіше і порушують правила або ж опиняються в небезпечних ситуаціях. Але у разі чого за все доведеться відповідати батькам. Законодавчо заборонити дітям їздити неможливо. Тож лишається тільки закликати батьків бути свідомими.

–Поки дитині не виповнилося 18, за неї відповідають батьки. Наприклад, якщо дитина пошкодить чужу автівку, то відшкодовувати доведеться їм. Треба думати, чи потрібен цей самокат вашій дитині. Не варто купувати дітям занадто потужні самокати, наприклад, ті що можуть розвивати швидкість до 60 кілометрів на годину, – наголосив Віталій Копистко.

Однак хоча електросамокати не підкоряються жодним правилам, їх потрібно дотримуватися самотужки. Адже порушення правил дорожнього руху може мати фатальні наслідки.

– Юридично це не транспортний засіб. Це електрична іграшка, хоча й дорога. По ідеї, вони мали б рухатися велосипедними доріжками, а якщо їх немає, то проїзною частиною чи тротуаром. У першу чергу, потрібно знати основні правила дорожнього руху. Триматися ближче до правого краю. Якщо є велосипедні доріжки, то їхати тільки ними. Бажано, аби був шолом. Ну, і треба бути максимально уважним. Пам’ятати про те, самокати не видають шуму і пішоходи їх не чують, – розповів Віталій Копистко.

Тож не варто забувати, що відсутність правил – це не відсутність обов’язків. Тим більше якщо мова йде про дорогу, де кожен необережний рух може призвести до втрати здоров’я або навіть життя.

Мобільність, екологічність, економність

Чернігівець Ігор Луговий, який сам активно користується електросамокатом і автівкою, стверджує, що загальна проблема – відсутність елементарного почуття відповідальності за свої дії як у водіїв будь-яких транспортних засобів, так і в пішоходів.

– К сожалению, в нашем городе нарушения правил дорожного движения – это почти норма. Я заметил, что в том же Киеве или, например, в западных областях Украины водители намного толерантнее относятся и к друг другу, и к пешеходам, и к тем же велосипедистам. По правилам, водитель должен пропускать велосипедиста или мотоциклиста на поворотах, но у нас чаще всего подрезают. Там такого нет. У нас в городе находятся дурачки, которые пытаються обогнать меня, когда я на электросамокате, с мотоциклистами перегонки устраивают. Ради чего это делать? Что ты этим хочешь показать? – каже Ігор Луговий.

За його словами, три основні причини, які спонукають дедалі більше людей пересідати на електросамокати: економічність, екологічність та мобільність. По-перше, електротранспорт не створює жодних шкідливих викидів. По-друге, він надзвичайно простий у користуванні. Завдяки його малим розмірам для нього не потрібно шукати паркувальне місце, можна брати з собою в магазин або кав’ярню, можна проїхати там, де не пройде машина. По-третє, бензин і газ постійно дорожчають. А от 100 кілометрів дороги обходяться для власника самоката приблизно від 3 до 7 гривень, у залежності від потужності мотора і батареї.

– Для экологии это идеальный вид транспорта, для кармана тоже идеальный. Все хотят ездить дешево. И если не нужно везти что-то габаритное, то для передвижения по городу он подходит тоже идеально. Ты ни к чему не привязан. Ни к графику общественного транспорта, ни к автомобильной дороге, ни к проблеме, что авто некуда припарковать. Я везде беру его с собой. В супермаркет, в кафе. Никто мне ни разу ни сделал никакого замечания. Для делового человека он также подходит больше, чем тот же велосипед. Представьте, что нужно приехать на деловую встречу. Если крутить педали, то человек доедет потным, помятым. А для электросамоката силовые затраты минимальные, – розповів про переваги мобільного електротранспорту Ігор Луговий.

Утім, на його думку, відсутність визначеного статусу не має викликати у водіїв електросамокатів зневажливого ставлення до правил. Потрібно орієнтуватися в тому, як поводитися на дорозі, та не зловживати потужністю двигуна. Так, деякі з них можуть розвивати швидкість до 65 кілометрів на годину. Однак через невеликі розміри коліс вони набагато чутливіші до різноманітних нерівностей, тож і шансів полетіли шкереберть, напорошивсь на ямку або камінець, більше в рази. Відповідно, чим менша швидкість, тим менше шансів на серйозну травму або навіть загибель. Саме тому Ігор Луговий не радить людям їздити містом швидше ніж 25 кілометрів на годину. До того ж не треба нехтувати дзеркальцем заднього виду та шоломом.

Одна з проблем, які змушують водіїв самокатів "виходити" на тротуари або на дороги, на думку Ігоря Лугового - відсутність, або недоліки велодоріжок.

– Одна из причин, почему водители электросамокатов ездят по дорогам, – отсутствие велодорожек и при этом ужасное состояние тротуаров, по которым и идти бывает проблематично. В то же время и велодорожки у нас проложены далеко не по всем правилам. Перепады высоты с бордюром часто слишком высокие даже для велосипедистов. В том же Киеве такой проблемы я не встречал. Там перепадов нет совсем. Думаю, что эту проблему можно решить, если Владислав Атрошенко проедется по черниговским велодорожкам на транспорте с небольшим диаметром колес. Практика показывает, что те проблемы, на которые он обращает внимание, решаются очень быстро, – поділився думками про якість чернігівських велодоріжок Ігор Луговий.

Поки наші парламентарі ще думають над тим, як законодавчо врегулювати питання електросамокатів, вони вже давно стали невід’ємною реальністю вулиць усіх українських міст. Тож поки лишається тільки закликати людей до відповідального ставлення. Адже плата за помилку може бути надто високою.