Мегацентр, замовні убивства та мережа «Союз». Чернігів у незалежній Україні. Частина 3. Початок нульових

30 років тому – 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення Незалежності України. Одним з чотирьох його співавторів був і наш земляк Левко Лук’яненко.

За проголосувала більшість депутатів – 346 із 363, присутніх у залі (усього – 450). З того часу життя країни і Чернігова у тому числі почало новий відлік.

На 30-ту річницю цієї історичної події пропонуємо згадати, яким було життя у Чернігові протягом цих років. Зараз – третя частина. Про початок нульових у місті над Десною.

2001. Перейменовані вулиці та Кінопалац

Перший етап «декомунізації» (хоча тоді і слова такого не існувало) у Чернігові припав аж на 10-ту річницю Незалежності. Першими змінили назви сім вулиць у центрі міста. Історичні назви повернули вулицям Магістратській (до цього – Куйбишева), П’ятницькій (до цього – Урицького, Мстиславській (до цього – Фрунзе) та Преображенській (до цього – Карла Маркса).

Також було перейменовано ще три вулиці: проспект Леніна став проспектом Миру, проспект Жовтневої революції – проспектом Перемоги, а вулиці Свердлова – вулицею Гетьмана Полуботка.

В Україні відбувся перепис населення. За його результатами Чернігів показав найвищі офіційні цифри у історії міста – 304 тисячі 994 мешканці. Цікаво, що українцями себе назвали 86,3 % жителів міста, а українську мову рідною вказали 74,01 %.

У Чернігові відкрився перший кінотеатр сучасного зразка. Після дворічної перерви на ремонт запрацювала «Дружба». Тепер уже з приставкою у назві «Кінопалац».

У листопаді міський голова Чернігова Віталій Косих подав у відставку. У своїй заяві він мотивував це переходом на іншу роботу. Мер віддав перевагу посаді директора обласного центру зайнятості. До наступних виборів, які пройшли наступного року, керував містом перший заступник міського голови – 40-річний Олександр Соколов, який лише за 2 місяці до того обійняв цю посаду.

До прокуратури передали справу підприємства «Чексіл». Підприємство на той час завинило працівникам зарплат на суму більше 50 мільйонів гривень. Це якби 10 тисячам людей більше трьох років не платили мінімальну зарплату.

Початок будівництва двох церков Московського патріархату. Біля перехрестя вулиці Героїв Чорнобиля (тоді – вул. Бойова) і проспекту Миру заклали Свято-Михайлівський храм, а на вулиці Рокосовського – на пустирі, де до цього був блошиний ринок і місце для гастролюючи зоопарків та цирків – Усіх святих Чернігівських.

2002. Атрошенко, Соколов і боулінг

На виборах мера у Чернігові перемогу здобув в.о. міського голови Олександр Соколов. Також у цьому році у місті почали з’являтися перші тротуари, вимощені плиткою-ФЕМ. Спочатку – у центрі міста.

На виборах до Верховної ради від двох округів Чернігова у парламент пройшли 54-річний генеральний директор пивкомбінату «Десна» Валентин Мельничук (у минулому – міський голова Чернігова і голова ОДА) та 33-річний керівник фірми «Агроенергопостач» Владислав Атрошенко. Щоправда перший попрацював лише до грудня, після чого вдруге очолив область, склавши депутатський мандат.

Новий тролейбусний маршрут №12 з’єднав 2-го міську лікарню та фабрику «Сіверянка», але проіснував недовго і був закритий через низькі показники пасажирів.

Усі котельні області на літо залишилися без газу через борги. Літо чернігівці провели без гарячої води.

У торгово-розважальному комплексу «Новий Чернігів», який розмістився у колишньому ресторані Дружба та суміжних приміщеннях, відрився перший у Чернігові боулінг-клуб «Світлофор».

Старт будівництва першого римо-католицького костьолу у Чернігові – на розі вулиці Київської та Гончої почали зводити костел Зішестя святого Духа.

Ще дві вулиці повернули собі історичні назви. Замість вулиці Карла Лібкнехта на мапі міста з’явилася вулиця Святомиколаївська, а замість Пролетарської – вулиця Князя Чорного.

2003. Ярославський і підземний Метроград

Після переходу Валентина Мельничука на посаду в ОДА, у Чернігові пройшли довибори до Верховної ради. Їх вигравхарківський підприємець Олександр Ярославський, головною обіцянкою якого було відродження підприємства «Хімволокно». Його головною конкурентною вважалася представниця ПСПУ Наталія Вітренко, яку за день до голосування зняли з виборчих перегонів, пояснивши це порушенням правил агітації зі сторони кандидатки. Ярославський переміг головного редактора газети «Гарт» Дмитра Іванова на 7 %, а про «Хімволокно» швидко забув.

У Чернігові активно триває обговорення ідеї будівництва Метрограду – величезного підземного торгового центру під сквером на проспекті Миру (між готелем «Україна» та Головпоштамтом). Міська рада навіть ухвалює рішення про оренду землі, але прокуратура і раптова втрата цікавості з боку інвестора ставлять хрест на ініціативі.

Кілька місяців тривають протести підприємців, які виступають проти керівництва ринку «Нива». Торгівці три дні голодують на Красній площі

Відновлена робота Чернігівського ЗАЗу. Підприємство довго стояло а тепер випустило перший автобус «Дельфін».

Міська влада пообіцяла до 2005 року побудувати сміттєпереробний завод.

Юридичний коледж стає інститутом права, соціальних технологій і праці.

2004. Помаранчева революція та олімпійське золото

Головна подія року – Помаранчева революція. Чернігівці штурмують будівлю міської ради, аби змусити керівництво міста і депутатів звернутися до президента і Верховної ради з вимогою визнати результати виборів у яких нібито переміг Віктор Янукович, недійсними і провести повторне голосування. У результаті Чернігів стає першим і єдиним містом, де під час протестів міліціонери застосували силу проти людей, використавши спецзасоби – світло-шумові гранати і спецзасоби, сльозогінний газ та кийки.

Чернігівські спортсменки Олена Костевич (кульова стрільба) і Наталя Скакун (важка атлетика) на Олімпіаді у Афіназ виграли по золотій медалі

Капітальний ремонт автомобільного мосту через Десну, який змусив жителів сусідніх з Черніговом сіл добиратися до обласного центру з 50-метровим гаком.

Спроба рейдерського захоплення приміщень магазину «Дитячий світ».

Продане приміщення басейну «Авангард», який був закритий два роки тому.

На перехресті проспекту Перемоги та вулиці Кирпоноса з'явився перший у Чернігові світлофор із зворотним відліком часу.

Нові тарифи на тепло- і водопостачання спровокували масові мітинги біля стін міськради.

За п'ять днів Чернігівводоканал відправив в річку Білоус понад 400 тисяч кубометрів неочищених стоків.

На території стадіону імені Гагаріна у грудні невідомий кілер застрелив 49-річного підприємця Олександра Атрощенка. З пораненням у голову чоловік пробу у лікарні 10 днів, після чого його від’єднали від систем життєзабезпечення, оскільки шансів врятувати життя не залишилося.

2005. «Союзи», «ВЕНА» та замовні убивства

Ще два вбивства з явними ознаками роботи кілера сталися наступного року з інтервалом у менше, ніж три місяці. У березні під час вигулу собаки близько 5-ї години ранку у дворі, за кінотеатром «Дружба», був застрелений 32-річний Роман Бучковський – один із співзасновників ринку «Нива». Кілер не пошкодував і пса.

А у травні на першому поверсі під’їзду «хрущовки» біля швейної фабрики застрелили 36-річного Руслана Литовченка, який повертався з ранкової пробіжки. Він також мав відношення до ринку «Нива». Кілерів так і не знайшли.

Торговий бум у Чернігові. Протягом року починають роботу новий «Хіт-ринок» (купол), будівельний гіпермаркет «Вена», торгово-розважальний комплекс «Мегацентр» і найбільший на той час продуктовий магазин – супермаркет «Союз» на вулиці Рокосовського (колишній «круглий Сіверський»).

Компанія «Союз» протягом року активно розвивається і на вигідних умовах скуповує приміщення гастрономів підприємства«Чернігівпродтовари», яке дуже вчасно ледь не збанкрутувало. З цього починається стрімке зростання кількості магазинів мереж «Союз» та «Квартал».

За рік Чернігівською областю встигли покерувати відразу двоє. У лютому головою ОДА було призначено нардепа Владислава Атрошенка, але уже в грудні замість нього президент призначив Миколу Лаврика, який переїхав до Чернігова із сусідньої Сумщини.

«Бунт двірників». Робітники ЖЕКів, протестують на Красній площі проти мізерної заробітної плати.