Чернігів – одне з найбільш зруйнованих міст. Правда чи легенда?

Більшість чернігівців хоча б раз та й чули, що в часи Другої світової наше місто постраждало настільки сильно, що ввійшло чи то в десятку, чи то в п’ятірку найбільш зруйнованих у Європі чи принаймні СРСР. Про це на нараді у мерії цього тижня загадав і міський голова Владислав Атрошенко. Про це розповідають туристам екскурсоводи.

Так, принаймні центральні райони Чернігова були майже стерті з лиця землі, про що свідчать десятки світлин, зроблених німецькими, угорськими військовими і радянськими кореспондентами, які побачили місто після вигнання нацистів. Але чи існував рейтинг і чому нашому місту дісталося аж так сильно?

«Килимові бомбардування» чи вогонь?

Прийнято вважати, що більша частина міста була знищена тому, що німці застосовували метод так званих килимових бомбардувань. Зокрема, про це сказано у «Вікіпедії» в матеріалі «Битва за Чернігів (1941 рік)». Згадується, що перший авіаудар припав на район залізничного вокзалу 27 червня 1941 року. Було зруйновано залізничне полотно та господарські споруди.

Однак безпосередньо місто постраждало від авіаударів, які відбувалися з 23 до 25 серпня. Власне, саме тоді наше місто і змінило своє обличчя назавжди. У літературі можна знайти свідчення, що німецька авіація знищувала квартал за кварталом, сиплючи на місто «град із бомб». За спогадами очевидців нічне небо було червоним від пожеж майже три дні.

Однак чи були цьому виною лише авіабомби нацистів? Нині версія про цілеспрямовані «килимові бомбардування» невеликого провінційного міста видається сумнівною. Зокрема, про це каже і військовий історик Михайло Жирохов.

– Чернігів у ті часи був дерев’яним містом. Цегляних будинків можна нарахувати близько десятка. Але і в них були здебільшого дерев’яні перекриття. Бомби призводили до пожеж, а служби, що мали боротися з ними, із міста втекли. У німців не було стільки ресурсів, щоб знищувати міста повністю. Не було стільки бомбардувальників. В основному вони літали двійками або трійками. По вісім бомб на кожному. Тобто кількість бомб, які вони могли скинути на місто за раз, невелика. Тож вони переважно бомбили конкретні об’єкти, а не великі території. Бомбили центр, бо тут були адміністративні споруди, були військові штаби, і бомбили промислову зону в районі залізниці. А от прилеглі території просто вигорали під час пожеж, – розповів Михайло Жирохов.

Про те що боротися із вогнем у Чернігові було нікому, у своєму щоденнику згадував і один із керівників області, а згодом партизанський ватажок Микола Попудренко.

«21.30. Начали бомбить Чернигов. Всю ночь был в городе. Кроме коллектива исполкома во главе с тов. Костюченко, никто не тушил пожаров. От первой бомбы – милиция и НКВД бросили свое здание, много оружия и боеприпасов. Стоило мне трудов, чтобы заставить их эвакуировать горящие магазины и склады, – згадував він у щоденнику.

Додатковим фактом на користь того, що місто було знищено вогнем, а не безпосередньо бомбами, свідчать і світлини 1941–1945 років, на яких видно стіни цегляних будинків – як правило, цілі. А от перекриттів і внутрішньої оздоби, яка в ті часи робилася з дерева, немає.

До слова, багато де можна прочитати, що бомби на Чернігів нібито скидали літаки легіону «Кондор» – того самого підрозділу, який у роки громадянської війни в Іспанії знищив Герніку. Однак ескадрильї, що входили до складу легіону в 1941 році, не брали участі в боях на Східному фронті. Тож історія про те, що Чернігів бомбили ті ж літаки, що й Герніку, – одна з міських легенд.

Одне з найбільш зруйнованих?

Дані про кількість зруйнованих будівель також різняться, але нині прийнято вважати, що частково або повністю було зруйновано 70 % житлового фонду міста. Зокрема, такі цифри наведено у книзі «Чернігів. Історія міста» дослідника Сергія Леп’явка.

«Після закінчення Другої світової війни, за офіційними підрахунками, в Чернігові повністю або частково було зруйновано 1740 будинків, що становило 70 % житлового фонду міста. Разом з громадськими і промисловими об’єктами було зруйновано понад 4 тисячі споруд, серед яких 14 шкіл, педінститут, драматичний театр, усі промислові підприємства, вокзал, мости та багато іншого», – сказано в книзі.

Дані про те, яке місце посідав Чернігів у переліку зруйнованих міст колишнього СРСР, різняться від публікації до публікації. У деяких джерелах наводиться, що місце четверте – після Сталінграда, Севастополя та Мінська. У деяких, що четверте (ще і після Мурманськ). Однак міста, які розділили з Черніговом сумну долю і перебувають у списку поряд, часто дуже різні. І тут постає запитання – чи існував подібний рейтинг насправді або це також одна з легенд? І як взагалі рахувати – за кількістю знищених будинків чи у відсотках?

Ось які міста фігурують у таких переліках. Російські Бєлгород – 3420 зруйнованих будинків, або 50 % житлового фонду, Брянськ – 4100 будинків, або 70 % фонду, Сталінград – 90 % житлового фонду, але без даних про будинки, Вороніж –18 220 будинків, або 92 % фонду, Новгород – 2346 будинків, або 98 %. Лише у відсотковому співвідношенні є дані про білоруські Мінськ, Гомель і Вітебськ. Зазначається, що в них було зруйновано від 80 до 98 % житлового фонду.

Близьке до 100 % руйнування житлового фонду згадується і стосовно українських Севастополя та Керчі. Про перший, зокрема, пишуть, що він майже перестав існувати. Значно також постраждали Київ, Житомир, Вінниця й Тернопіль. І це далеко не повний список. Щоб перелічити міста, житловий фонд яких був знищений більше ніж на 70 %, не вистачило б і цієї статті.

Тож, ані за кількістю зруйнованих будинків, ані за відсотковим показником наше місто не входить ані в першу п’ятірку, ані навіть у десятку. Звідки ж тоді взялася інформація про рейтинг найбільш зруйнованих міст СРСР та місце, яке посів серед них Чернігів, і чи існував він насправді? Відповідь на це запитання ми навряд чи колись дізнаємося.