Чернігів політичний. Підсумки 2021 року для міста і області

Уже майже добігає свого завершення 2021 рік, який запам’ятався рядом неординарних подій у політичному житті нашої області, що матимуть свій вплив і на події року наступного.

Вирішення кризи в обласній раді та ротація в ОДА

2021 рік розпочався для Чернігівської області без ухваленого обласного бюджету та з політичною кризою в Чернігівській обласній раді. Створена більшість у вигляді фракцій партій «Рідний дім», «Слуга народу» та Радикальної партії Ляшка була хиткою (усього лише мінімально необхідні 33 депутати), опозиційні фракції (партії «Наш край», ВО «Батьківщина», «Європейська солідарність», «ОПЗЖ» та «За майбутнє») всі рішення більшості вважали нелегітимними – відповідно, бойкотувалися сесійні засідання.

Глобальною причиною кризи в обласній раді стала боротьба за вплив на цей представницький орган двох центрів сили – групи чернігівського міського голови Владислава Атрошенка (контролював трьохфракційну більшість) та тодішньої голови Чернігівської ОДА Анни Коваленко (намагалася впливати на дії п’яти опозиційних фракцій).

Зрештою, таке перетягування каната завершилося перемогою Атрошенка, і роботу обласної ради можна вважати розблокованою з 26 січня, коли до відносної більшості приєдналася фракція «ОПЗЖ» і забезпечила достатню кількість голосів для ухвалення рішень навіть у випадку форс-мажорів, коли хтось хворів чи пропускав сесію з інших причини. Навесні фракції-відмовники перестали бойкотувати засідання та повернулися до роботи у сесійній залі, а вже 3 серпня до коаліційної більшості приєдналися і депутати фракції партії «За майбутнє».

Слід відзначити, що поразка Анни Коваленко в боротьбі за політичний вплив у регіоні, а також провали області по лінії президентської кампанії «Велике будівництво» вкупі з відставкою її чоловіка Руслана Хомчака з посади начальника Генерального штабу ЗСУ прискорили її звільнення з посади керівниці виконавчої гілки влади Чернігівщини. До того ж низку доречних запитань викликала і кадрова політика Коваленко, яка активно заміняла на керівних посадах місцеві кадри управлінцями з інших регіонів.

Врешті 4 серпня новим головою Чернігівської ОДА було призначено місцевого уродженця В’ячеслава Чауса, який, на відміну від попередниці, активно залучив до роботи місцевий управлінський персонал.

Окрім того, теперішній очільник адміністрації поки не робить гучних політичних заяв та не намагається втручатися в ситуацію в обласній раді шляхом формування серед депутатського корпусу якихось окремих груп «під себе» (чим не гребували займатися попередники Чауса).

Політичний альянс Кличка та Атрошенка і наступні проблеми чернігівського мера

Наприкінці липня було офіційно оформлено політичний альянс між партіями мера Чернігова Владислава Атрошенка «Рідний дім» та очільника Києва Віталія Кличка «УДАР». Такий крок був цілком прогнозованим з ряду причин. По-перше, незважаючи на сильні позиції на регіональному рівні політсили «Рідний дім» та її лідера Атрошенка, були відсутні можливості та ресурси для її якісного прориву та виходу на загальнонаціональний рівень.

По-друге, спроби створити якусь загальноукраїнську «партію мерів» для участі в майбутніх парламентських виборах були заздалегідь приречені на провал через наявність суттєвих протирічь між регіональними елітами різних частин України (до прикладу: що може бути спільного між покійним харківським мером Кернесом чи одеситом Трухановим та очільником Львова Андрієм Садовим?). По-третє, географічна близькість Чернігова до Києва, давнє знайомство та, не виключено, деякі спільні бізнес-проєкти Кличка й Атрошенка.

Що наразі спричинила така політична угода в сухому залишку? «Рідний дім» зобов’язався підтримувати «УДАР» на наступних парламентських, а Віталія Кличка – президентських виборах. Натомість людям Владислава Атрошенка було передане керівництво процесами реанімації структури «УДАР» у регіоні, вони були інкорпоровані до верхівки обласної та районних організацій партії Кличка. А одна з найбільш наближених до мера осіб, секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако, очолив обласну організацію «УДАР» і є найвірогіднішим кандидатом на участь у проміжних виборах народного депутата України по 206-му виборчому округу, про що ми поговоримо нижче.

У той же час після альянсу з Кличком в Атрошенка додалося і проблем у взаємовідносинах з центральною владою, зокрема з Офісом Президента. Відносини погіршилися і після публічної відмови мера підписати меморандум з центральною владою щодо недопущення підвищення тарифів на опалення та гарячу воду. Такий крок очільник Чернігова аргументував перекладенням додаткового навантаження по компенсації різниці в тарифах на бюджети місцевих громад. Після згаданих демаршів мера і його критичних висловлювань щодо політики діючої державної влади, на муніципалітет Чернігова значно посилився тиск з боку силових структур, у першу чергу Державного бюро розслідувань. Наразі в рамках кримінальних проваджень щодо розтрати бюджетних коштів відбулося вже 56 обшуків структурних підрозділів і комунальних підприємств Чернігівської міської ради, а також ряду комерційних структур, які слідчі органи пов’язують із міським головою та його найближчим оточенням.

Атрошенко у відповідь здійснює дедалі більш різкі й критичні заяви на адресу центральної влади та вважає такі обшуки політичним переслідуванням. Зважаючи на зростання градуса, конфронтація, вочевидь, продовжиться і в новому, 2022 році.

Смерть нардепа Полякова і майбутні вибори

8 жовтня помер 33-річний народний депутат України Антон Поляков, який представляв у Верховній Раді 206-й одномандатний виборчий округ (Новозаводський район Чернігова, колишні Чернігівський та Ріпкинський райони до укрупнення). Обставини трагічної смерті народного обранця до цього часу вивчають правоохоронці.

У зв’язку з цим став вакантним округ, по якому обирався Поляков, і Центральна виборча комісія призначила проміжні вибори народного депутата України по округу № 206, які відбудуться 27 березня 2022 року та без сумніву стануть однією з найголовніших подій політичного життя регіону наступного року. Цікавинки цим виборам додає і те, що у зв’язку зі скасуванням «мажоритарки» вони стануть виборами останнього нардепа-мажоритарника Верховної Ради України. Якщо, звісно, народні обранці не внесуть зміни до Виборчого кодексу України для повернення до змішаної виборчої системи.

Поки ж констатуємо факт того, що чи не єдиним потенційним кандидатом, який уже активно працює в політичному полі округу та про участь якого у виборах можна говорити з майже стовідсотковою впевненістю, є секретар Чернігівської міської ради та очільник обласної організації партії «УДАР» Олександр Ломако. Саме він і виглядає як спільний кандидат політичного альянсу «Рідного дому» та «УДАР». Щодо його майбутньої участі у виборах можна зробити висновок і з активних публічних заяв Олександра, масового поширення зовнішньої реклами в обласному центрі, висування ним соціальних ініціатив.

У той же час потенційні кандидати від інших політсил поки що перебувають у стані певного анабіозу і, можливо, активізуються вже після періоду новорічно-різдвяних свят. Інтриги ситуації додає і відсутність якогось очевидного кандидата від владної партії «Слуга народу», хоча тут не слід виключати й появи якогось немісцевого «важковаговика».

Від редакції.Підвищена активність з боку окремих представників чернігівського політикуму все ж натякає на їхні плани балотуватися на наступних виборах. Мова, насамперед, про заступника голови ОДА Дмитра Іванова (депутат облради від «Слуги народу»). Крім того, не стане сюрпризом участь у виборах Олега Ляшка, який традиційно має багато прихильників у рідній області; депутатки міськради Марини Рейко (від «ЄС» чи самовисуванкою) та Андрія Прокопенка (колишнього голови ОДА, який нині в команді експрем’єр-міністра Володимира Гройсмана). А з Києва лунають чутки про «десантування» на окрузі Максима Микитася, який уже перемагав тут у 2016 році.

Прилуцька політична криза, якій немає кінця-краю

І наостанок. Не хотілося би згадувати про цю ситуацію, тому що вона є ганебною для всіх її учасників. Але факт залишається фактом – Прилуцька міська територіальна громада є унікальною. Така унікальність полягає в тому, що Прилуки – єдине місто на регіон та всю країну, яке цілий 2021 рік прожило без ухваленого річного міського бюджету.

До цього часу повноцінна робота Прилуцької міської ради залишається фактично паралізованою у зв’язку з невщухаючим політичним протистоянням між міським головою Ольгою Попенко, групою депутатів, орієнтованих на неї, та представниками опозиційних до міського голови фракцій. Депутати розділилися порівну (17 на 17), і жодна зі сторін зовсім не йде на компроміс.

Опозиційна половина депутатів ігнорує сесійні засідання, у той час як група Ольги Попенко теж не бажає виконувати умови депутатів-відмовників. Восени до вирішення патової ситуації у Прилуках спробували долучитися навіть топ-політики загальнодержавного масштабу. До прикладу, учасників конфлікту збирала лідерка ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко (Ольга Попенко – член її команди).

Після цього тимчасово зажевріла надія на вирішення політичної кризи в місті, але пізніше стало зрозуміло, що розмови не спрацювали. Обидві сторони забули про те, що мистецтво політики полягає не лише у принциповості та твердому відстоюванні своєї позиції, а й в умінні досягати конструктивних домовленостей, іти на компроміси.

Схоже, що в таких іграх прилуцьких політичних діячів інтереси жителів міста цікавлять в останню чергу. Тому місто ризикує залишитися без бюджету і в наступному році, а єдиним адекватним виходом із ситуації наразі є лише перевибори депутатського складу Прилуцької міської ради.

Андрій Подвербний, політичний аналітик