Чернігів та УПЦ МП: війна ставить питання гостро

світлина Валентина Бобиря

24 лютого – день, коли російські орди розпочали повномасштабну агресію та, зокрема, посунули на Чернігівщину з боку Білорусі. Не дивлячись на те, що війна йшла вже 8-й рік, саме цей пам’ятний день змінив ставлення багатьох українців до всього, що пов’язане з Росією: зараз йде кампанія змін назв вулиць, присвячених російським військовим діячам та навіть письменникам, демонтуються пам’ятники росіянам...

Окремо стоїть релігійне питання, адже Українська православна церква Московського патріархату давно займала провідне становище в Україні. Тож кому належать церкви УПЦ МП у Чернігові та чи позбудеться наш обласний центр їх домінування? Наші кореспонденти намагалися знайти відповіді на це питання.

Коротка історична довідка

Після відновлення незалежності України відновлено й церковно-історичну справедливість – в червні 1992 року створена Українська православна церква Київського патріархату. Однією з юридичних підстав для цього став лист Вселенського патріарха Димитрія від 1990 року, в якому йшлося про те, що Константинополь визнає Російську православну церкву у межах 1589 року, а пізнішу передачу Київської митрополії у підпорядкування Москві – ні. На тих самих підставах, до речі, у 2019 році питання було вирішено остаточно у юридичній площині – з наданням Православній церкві України Томосу про автокефалію.

Але у період з 1992 по 2019 рік в Україні діяли дві структури: УПЦ КП (Київського патріархату) та УПЦ МП (Московського патріархату). З 2019 року після надання Томосу УПЦ КП отримала назву ПЦУ (Православна церква України), а УПЦ МП законодавчо спробували зобов’язати змінити назву, відобразивши у ній підпорядкованість РПЦ (Російській православній церкві). Втім, там відмовилися і пішли до суду. А поки використовують назву УПЦ вже навіть без приставки МП – Українська Православна Церква. Але для того, щоб читачі не плуталися у цих двох вкрай схожих абревіатурах, у цьому тексті ми будемо вживати більш звичне скорочення УПЦ МП, аби позначити саме цю релігійну організацію.

МОСКОВСЬКА ЧИ НІ?

Ще у травні 2022 року низка ЗМІ, з посиланнями на Постанову Собору УПЦ МП, повідомили про те, що віднині ця церква начебто є незалежною та самостійною. На наше питання, чи знаходиться зараз УПЦ МП у підпорядкуванні РПЦ, в Чернігівському Єпархіальному Управлінні нам відповіли наступне.

«Собор УПЦ від 27 травня 2022 року прийняв відповідні доповнення та зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, які свідчать про повну самостійність та незалежність Української Православної Церкви.

Митрополит Климент (Вечеря), голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ,в інтерв'ю агентству LIGA.net на запитання, що ж на практиці передбачають зміни до Статуту, відповів: «Непоминання патріарха, самостійність у прийнятті всіх організаційних рішень, непідпорядкованість будь-яким рішенням РПЦ щодо УПЦ».

До Собору у Статуті УПЦ було досить багато пунктів, які стосувалися безпосередньо Руської Православної Церкви. З усіх цих пунктів було залишено в розділі І пункт 1, що Українська Православна Церква, окрім Святого Письма, Передання, догматів, правил Помісних Соборів, керується Благословенною Грамотою, яка була дана Патріархом Алексієм ІІ у 1990 році, де було зазначено, що Українська Православна Церква є самостійною та незалежною».

Втім, як українці вивчили під час надання Томосу про автокефалію Православній церкві України, у релігійному питанні, так само як й у географічному, ти не можеш бути «незалежним у вакуумі», важливо визнання твоєї незалежності іншими. Але, наскільки це відомо, наразі «незалежність» УПЦ МП не визнав ані Вселенський патріарх, ані жодна помісна церква.

-Якась частина (але дуже незначна) повірила «Собору» Онуфрія (Березовського) (митрополит, голова УПЦ МП, - прим.). А державна інформаційна політика відсутня і ніхто не роз'яснює, що для вселенського православ’я так звана УПЦ МП – не окрема церква, а частина іншої церкви – московської. І Онуфрій є не митрополитом Київським (тим паче не Блаженнішим), а лише "перебуваючим у Києві" (це визначення Вселенського патріарха Варфоломія I). Цю різницю люди не знають, – розповідає письменник, член єпархіальної ради Православної церкви України Василь Чепурний.

До того ж не визнає незалежність УПЦ МП й Російська Православна Церква. Та сама церква, яка благословляє російських окупантів на війну проти України. І та сама церква, патріарх якої Кіріл у своїй проповіді, явно натякаючи на військові дії в Україні, зазначив щодо російських солдат:

«Если воин погибает при исполнении воинского долга, то он, несомненно, совершает деяние, равносильное жертве. Он себя приносит в жертву за других. И потому верим, что эта жертва смывает все грехи, которые человек совершил».

У розділі «Персоналії» на офіційному сайті РПЦ, навіть у жовтні 2022-го року можна легко знайти як сторінку митрополита Онуфрія (котрий, як виявляється, є кавалером російського ордену Дружби, отриманого у 2013-му році), так й митрополита Чернігівського та Новгород-Сіверського Амвросія. А пару місяців тому, 25 серпня митрополита Онуфрія згадував у своїй доповіді священному Синоду РПЦ патріарх Кіріл. Отже, здається, УПЦ МП досі залишається під московським підпорядкуванням…

Втім, сама УПЦ МП вважає себе Незалежною і канонічною. Як нам відповіли в Чернігівському єпархіальному управлінні УПЦ МП, зміни до статуту, які були прийняті на травневому Соборі (цитата): «Свідчать про повну самостійність та незалежність Української Православної Церкви».

Що цікаво, не дивлячись на те, що вона нібито є «незалежною від РПЦ», саме у мовчанні РПЦ щодо рішення травневого Собору, в УПЦ МП вбачають свою канонічність: «На жодному із засідань Священного Синоду РПЦ, яких минуло вже кілька після 27 травня, жодного разу не вказано про те, що Українська Православна Церква перебуває в розколі», - йдеться у відповіді Чернігівського єпархіального управління УПЦ МП на наше питання про канонічність цієї церкви.

Виходить, що тільки «добра воля» РПЦ та її керівника Кіріла дають канонічність УПЦ МП…

ВІЙНА ПРОЯВИТЬ ВСІХ

На наше питання, якою є офіційна позиція УПЦ МП стосовно україно-російської війни, Чернігівське Єпархіальне управління дало доволі розлогу відповідь про її засудження. Зокрема, йшлося про те, що «Предстоятель УПЦ засудив агресію РФ у перший же день війни. У своєму Зверненні від 24 лютого 2022 року Митрополит Київський і всієї України Онуфрій закликав вірних та громадян України до посиленої покаянної молитви за Україну, за наше військо і наш народ».

Митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій також у своєму зверненні закликав усіх посилити свої молитви до Милосердного Бога про мир у нашій Українській державі та у всьому світі: «Жодна влада не варта понівечених людських життів, руйнувань та втрат великого Божого дару – життя».

Але справа в тому, що одними молитвами війну не виграєш. За свою країну потрібно воювати зі зброєю в руках, як це прямо зараз роблять тисячі українців. І багато з них нажаль не повернуться додому. Православна Церква України, наприклад, через своїх капеланів активно долучалася до супротиву агресору і реальної підтримки української армії. А духовенство УПЦ МП смиренними заявами про молитву, засудженням порушників Божої заповіді «Не вбивай!», засудженням кровопролиття та звертаннями «до влади України та влади РФ з проханням продовжувати переговорний процес» – точно не наближає нас до перемоги.

До того ж поки одні священики УПЦ МП моляться «за мир», інші допомагають «руському миру»: наприклад, отця Олександра (Бойка) з села Дептівка Конотопського району на Сумщині звинувачують у тому, що він передавав російським окупантам їжу та паливо, а також виправдовував дії країни-агресорки в Україні. Днями СБУ провела обшуки у митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП Іонафана (Єлецьких), який, за версією українських правоохоронців, виправдовував агресію РФ та розпалював міжконфесійну ворожнечу.

А один з ієрархів УПЦ МП – намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павло (Лебідь) у жовтні через Молдову виїхав в Туреччину, де, за інформацією видання «Главком», зустрічався з представниками РПЦ МП для «отримання нових вказівок для організації протидії розбудові в Україні помісної церкви».

ВІД УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ ДО МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Вид на Церкву усіх святих Чернігівських з проспекту Левка Лук'яненка, світлина Сєргєя Карася

Згідно офіційній інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОВА, наразі у Чернігові нараховується 12 церков та один монастир УПЦ МП. П’ять церков з цього переліку є пам’ятками архітектури та належать державі, тобто передані владою представникам Московського патріархату у користування: Спасо-Преображенський собор, Успенський Єлецький жіночий монастир та Свято-Троїцький собор з Іллінською і Введенською церквами, Свято-Казанська церква.

Примітно, що переважно всі ці релігійні споруди передавалися ще в останні роки радянської доби, цю інформацію на наш інформаційний запит повідомили в Національному заповіднику «Чернігів Стародавній». Зокрема, Троїцький собор був переданий у користування УПЦ МП ще у 1988 році згідно постанови Ради у справ релігій при Кабінеті Міністрів СРСР від 28.10.1988 року. Введенська церква (входить до складу Троїцького монастиря) передана УПЦ МП того ж року згідно рішення виконкому обласної ради народних депутатів від 12.09.1988 року. Спасо-Преображенський собор переданий згідно рішень Чернігівської обласної ради народних депутатів від 29.09.1990 року та рішення виконкому облради народних депутатів від 01.11.1990 року. Успенський собор передали УПЦ МП згідно рішення виконкому обласної ради народних депутатів від 31.12.1991 року та розпорядження представника Президента України (Мельничук В. В. – ред.) від 30.10.1992 року. А найцікавіше те, що у всіх згаданих вище документах не зазначені терміни передачі цих історичних пам’яток архітектури у користування.

Коли і згідно яких документів передані в користування Свято-Казанська і Свято-Воcкресенська церкви, які знаходиться у комунальній власності Чернігівської облради, встановити не вдалося. Оскільки різні управління і департаменти обласної адміністрації та обласної ради, ніби граючи в пінг-понг, переадресовували це питання один одному, демонструючи явне небажання цим займатися.

Земля під ще однією церквою – на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці (вулиця Поліська – неподалік школи №13), передана Чернігівською міськрадою в оренду релігійній громаді цієї церкви до 21 березня 2024 року. За рік цієї оренди міський бюджет отримає… приблизно, 627 гривень 50 копійок.

Цікаво, що одна з церков УПЦ МП, а саме – Воскресенська (комунальна власність Чернігівської обласної ради), на початку XXсторіччя вже була не московською, а українською і належала до Української автокефальної церкви:

-Наш регіон став одним із осередків автокефалії Української православної церкви у 20-х роках ХХ століття. Установчі збори першої української православної парафії відбулися в Чернігові 14 травня 1921 року. Делегати затвердили статут, обрали Тимчасову Раду. Керівником громади обрали мовознавця Григорія Холодного, який був директором чернігівської школи ім. Михайла Коцюбинського, там він і проводив збори прихильників української церкви. Спочатку за створення автокефальної громади підписалося 88 активістів, а через рік громада нараховувала 242 особи, - розповідає головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Сергій Горобець. - У 1925–1926 роках – служили у Воскресенський церкві. А в 1929 році почалися арешти українських активістів і духовенства…

Варто знати й ще одне: згідно інформації сайту Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархії УПЦ МП, офіційно Церква усіх святих Чернігівських (та, що навпроти магазину «Сіверський») ділиться на теплий храм на честь ікони Божої Матері «Невипивана Чаша» та… нижній храм на честь «Новомучеників і сповідників Російських»…

ВІДБУДОВА ХРАМУ ЧИ ДОПОМОГА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ?

Крім 13 храмів УПЦ МП у Чернігові є також 5 церков Православної церкви України (тієї самої, автокефалію якої у 2019-му році визнав Вселенський патріарх). Три церкви також є памʼятками архітектури: це Катериниська церква (протистояння за яку із московським патріархатом тривало кілька років), Пʼятницька церква та Храм Михаїла і Федора, що розташована біля військового шпиталю. Також є храм Іоанна Воїна на Ремзаводі та знищена капличка Архістратига Міхаїла на кладовищі Яцево.

Цікаво, що саме на Яцево перетиналися ці дві конфесії. Тут знаходилися Церква святителя Феодосія (УПЦ МП) та вже згадана каплиця Архістратига Михаїла (ПЦУ). Обидві вони були фактично знищені росіянами під час облоги Чернігова у лютому-квітні цього року.

-Питання про відношення до руйнувань храмів вважаємо риторичним. Як показує історичний досвід, безслідно осквернення святинь не минає, - таку максимально нейтральну відповідь щодо ставлення УПЦ МП до того, що окупанти, яких на війну благословив очільник РПЦ Кіріл, зруйнували церкву Феодосія на Яцево, нам надалі в Чернігівському єпархіальному управлінні УПЦ МП.

До речі, сама церква Феодосія наразі активно відбудовується: у вересні ЗМІ писали, що на храм встановили вінчальний купол та хрест. Як повідомляв порталу «Суспільне. Новини» настоятель храму отець Петро, прихожани Церкви усіх святих Чернігівських передали кошти, які збирали на добудову храму на розі проспекту Левка Лук’яненка та вулиці Всіхсвятської, також парафіяни надсилали гроші з-за кордону.

А з капличкою Архістратига Михаїла ситуація інша. Секретар Чернігівського єпархіального управління ПЦУ отець Роман (Кіник) повідомив нам, що капличка знаходиться на балансі міськради. Й хоча священик висловив надію, що у майбутньому храм будевідновлений, зазначив, що наразі велика частина коштів, які збирає ПЦУ, йде на підтримку Збройних сил України, тож розмов про відновлення каплички наразі немає.

ГЕТЬ ВІД МОСКВИ АБО «КАКАЯ РАЗНІЦА»?

Після 24 лютого Україною котиться друга хвиля переходу церков з УПЦ МП до Православної церкви України (перша була у 2019-му році, після отримання ПЦУ Томосу про автокефалію). Як нам розповіли у Чернігівській єпархії ПЦУ, наразі 17 парафій УПЦ МП у Чернігівської області або вже перейшли, або знаходяться у процесі переходу до ПЦУ.

Одним з найбільш медійних став перехід Вознесенського храму у Корюківці, ініціаторкою якого стала активістка та журналістка Альона Макаренко. Прихильники переходу хотіли, щоб храм перейшов до ПЦУ разом зі священиком о. Олександром, однак той відсторонився від процесу.

-Перехід – це тривалий процес. Громада провела збори, проголосувала за перехід, після чого голова зборів із секретарем завірили протоколи й передали до Департаменту (департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОВА, - прим.). Тепер чекаємо на відповідь, - каже Альона Макаренко.

Дійсно, процес переходу не такий швидкий:

-Все прописано у Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (статті 8 та 14), - каже директорка Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОВА Людмила Замай. – Спочатку треба, щоб члени релігійної організації (прихожани церкви) зібрали збори та більшістю голосів (треба щонайменше 60 %) проголосували за перехід. Обов’язково всі хто голосував мають підписати протокол. Після цього через ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг) мають подати зміни до Статуту (в кожної церкви є статутна документація, в якій вони зазначають свою конфесійну приналежність). Наш департамент забирає документи, відповідне розпорядження готує та підписує голова обладміністрації. Збирається повний перелік документів (його можна дізнатися у нашому департаменті), ми запитуємо в громади, чи дійсно відбулися ці збори. Після підтвердження та підпису голови ОДА, потрібно звернутися до державного реєстратора й протягом доби вносяться зміни до Єдиного державного реєстру.

Але якихось кількісних обмежень щодо переходів від УПЦ МП до ПЦУ немає:

-Ми з радістю приймаємо усіх з розпростертими обіймами, - зазначає отець Роман (Кіник).

Втім, ані у 2019-му, ані у 2022-му жодна церква УПЦ МП у Чернігові не перейшла до ПЦУ.

-У містах, не тільки в Чернігові, взагалі мало переходять. Тут причин, на мою думку, кілька. Перша: на жаль, структура православної церкви пострадянської традиції не передбачає фіксованого членства у громаді. Відтак, можна привести будь-кого: кого захоче настоятель, назвати їх прихожанами і проголосувати як йому треба. Друга:настоятелі міських храмів – люди перевірені правлячим архієреєм, тобто ФСБ, - вважає Василь Чепурний (ще у 2018-му році Національний архів Латвії виклав документи, які свідчили про те, що деякі сучасні ієрархи РПЦ МП були агентами КГБ, але свідчень про причетність керівництва УПЦ МП до російської ФСБ в нашому розпорядженні немає, - прим.). - Це причини головні. І є третя – у місті, на відміну від села, є вибір: не хочеш ходити в одну церкву (московську) – перейшов в іншу (українську). Скажімо, багато прихожан Спасо-Преображенського собору перейшли у Катерининську церкву з початку війни. Але робити переворот у себе на парафії вони не захотіли.

При цьому, навіть на тлі триваючого нападу Росії на Україну, УПЦ МП не хоче зближуватися з ПЦУ для об’єднання в єдину церкву. Бо, як нам відповіли в Чернігівському єпархіальному управлінні УПЦ МП, для початку діалогу між УПЦ МП та ПЦУ представники першої вимагають від другої, зокрема: «Усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у «Статуті Православної Церкви України», є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви».

У той же час те, що у назві УПЦ МП є слово «українська» продовжує плутати звичайних чернігівців:

-Я до війни ходила до храму Всіх святих Чернігівських. Й воду святила, й зараз буду святити. А щодо того, що вона належить до Московського патріархату… Я ж не знаю цього, - каже чернігівка Ольга Богомаз, але при цьому зазначає: – Я тільки за Україну й за українські церкви…

Питання заборони УПЦ МП в Україні неодноразово підіймалося з початком широкомасштабного наступу Росії. Але поки митрополит Луганській і Алчевський УПЦ МП Пантелеймон їздить у московський Кремль, щоб бути присутнім під час підписання Путіним документів про анексію чотирьох областей України, українська центральна влада не робить рішучих дій для хоч якогось рішення у питанні УПЦ Московського патріархату. Натомість близько 20 міських, районних та селищних рад по всій країні (від Львова до Конотопа, від Броварів до Черкас) або заборонили УПЦ МП на території своїх громад, або тимчасово призупинили її функціонування на час воєнного стану. У Чернігівській області наразі таких громад не знайшлося.

Тим часом, активісти, які ініціюють переходи церков від УПЦ МП до ПЦУ вимушені боротися з тиском:

-Труднощі були в тому, що настоятель храму обманював людей, ніби в нього хочуть забрати храм. По-перше, храм не його, по-друге, ми постійно пропонували перейти до ПЦУ разом із громадою. У містечку пустили чутки, ніби мені заплатили за те, щоб я підняла це питання і навіть купили в Києві квартиру. Тепер шукаю, хто її мені купив і в кого забрати ключі?! Насправді, з корюківської церкви почали лунати відверті московські наративи. Сподіваюся, нам вдасться це змінити,– розповідає активістка Альона Макаренко.

Тож зараз кожен прихожанин УПЦ МП має самостійно визначитися: чи підтримає він Україну? Та чи влаштовує його, що він ходить у церкву, яка досі тісно повʼязана з РПЦ, предстоятель якої патріарх Кіріл, благословляє російських солдат: тих самих, які бомбардували Чернігів та принесли стільки болю, як Чернігівщині, так й всій Україні. Так само, як і самій УПЦ МП слід остаточно визначитись, чи зі своїм вона народом. А державній владі пора приділити увагу у розв’язанні цього питання, яке вже явно вийшло за межі суто церковного.

Сєргєй Карась

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту з NDF. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.