Розмовні клуби у Чернігові – чудова можливість перейти на українську

Російська навала істотно вплинула на світогляд чернігівців, і це цілком природньо. Навіть тим людям, які були більш лояльно налаштовані до сусідньої країни, дуже швидко стало зрозуміло, що мову наш ворог використовує, як зброю. Кожного дня кількість людей, які хочуть говорити українською, зростає. Хтось просто тримає це бажання у собі, а хтось починає діяти. Людям, які все життя говорили російською, буває доволі важко швидко перейти на українську. Щоб полегшити це завдання, у Чернігові створили розмовні клуби. Розмовний клуб – це не уроки для вивчення мови, це живе спілкування українською мовою на різні теми у компанії під чиїмось керівництвом.

У Чернігові існує три розмовних клуба всеукраїнського проєкту «Єдині» від Ініціативи «Навчай українською». Мета проєкту: допомогти учасникам перейти на українську мову за 28 днів. На сьогодні, підтримку отримує уже сьомий набір. Люди можуть не тільки практикувати мову, а й отримати підтримку психологів. Курс реалізується у Viber-спільноті.

Щосуботи відбувається зустріч одного з клубів всеукраїнського проекту «Єдині» у Чернігівській міській бібліотеці імені Коцюбинського. Модератором групи є Ольга Петренко, вчителька української мови та літератури.

«У нас є 4 загальновизначені теми: знайомство, українська мова у побуті, історія України, українська як мова можливостей. Більшість учасників розмовних клубів є учасниками першого потоку. Хтось додається, хтось зупиняється, хтось шукає інші джерела. У нас клуб, де людина вчиться не боятися висловлювати свої думки. Один наш учасник говорив: «Я хочу бачити сни українською», напевно це і є наша мета, адже сни контролювати ми не можемо. Люди реєструються, приходять, за бажанням проходять підсумковий тест та отримують сертифікат. Учасники до нас приходять різні: від школярів до пенсіонерів. Намагаємося зробити так, щоб кожен зміг висловитися. Ми не тільки розмовляємо, ми малюємо, співаємо, робимо витинанки і багато іншого. Поки буде попит, буду приходити, навіть для однієї особи. У людей можуть бути базові знання, але їм заважає перейти на українську психологічний бар’єр» - розповідає пані Ольга.

Пані Наталія, Фото Ольги Петренко

Наталія, бібліотекарка в селищі Замглай, намагається завжди приїжджати на зустрічі клубу. Жінка розповідає:

«Після 24-го з’явилося бажання розмовляти українською. У нас російськомовне населення, і практикувати українську я можу тільки на роботі, або сама з собою. Масові заходи у нас заборонені, тому сама зібрати такий клуб не можу. Дізналася ще про перший набір, але не підходив час, та потім змінили час та місце, і я вирішила приєднатися. Враження від клубу тільки позитивні. Знайшла собі розмовне коло зі спільними інтересами. У нас різноманітні теми для спілкування. Ольга Михайлівна нас поправляє, пояснює, що не так сказали, але без натиску. Вдома важко говорити українською, бо всі навколо російськомовні, а тут маю змогу попрактикуватися. Я вже розмовляю українською не тільки в межах клубу, а й у межах Чернігова».

Найстарша учасниця клубу, пані Тетяна, намагається розмовляти у побуті лише українською, та привчати до цього родину.

«Треба знати свою мову краще. Вони ж до нас чому прийшли? Бо велика кількість російськомовних людей. Хочеться, щоб усі знали, що ми – не вони, а вони – не ми. У нас чудовий модератор, враження від клубу позитивні. Спілкування невимушене, нас виправляють, коли щось кажемо неправильно, допомагають знаннями. Нас ніхто не змушує ходити, ми це робимо, бо маємо бажання» - говорить пані Тетяна.

Радіоведуча телерадіокомпанії «Суспільне Чернігів», Лілія Духно, також вирішила створити розмовник, за зразком розмовного клубу. Під час радіоефірів багато людей, що хотіли перейти на українську, запиналися, повільно висловлювали думки, підбирали слова, і тому жінка вирішила створити розмовник.

«Це не якісь заняття, чи курси,» - розповідає пані Лілія, - «це не вивчення мови, це просто практика. Збираються люди, яким мало української в житті, і спілкуються. Чим менший колектив, тим більше шансів попрактикуватися кожному учаснику. Навіть 10 осіб уже забагато. Якщо хтось перейме наш приклад, то мене це потішить. Хотілося б, щоб розмовних клубів було більше. Вперше ми зібралися 15 червня, зустрічаємося два рази на тиждень. Важливо, щоб це були живі зустрічі, офлайн. Говорити можемо на різні теми, починаємо з одної, і переходимо на іншу. Багатьом подобається атмосфера, важливо щоб усі відчували себе комфортно. Збираємося у різних місцях, зазвичай, у затишних кафе».

Знати українську мову, особливо у наш час, дуже важливо. Якщо створюють безкоштовні курси вивчення української, чи розмовні клуби, значить на них є попит, і це не може не тішити. Сподіваємося, з часом, таких розмовників стане більше, і кількість Чернігівців, що розмовляють рідною мовою, тільки зростатиме. Бо мова – це також зброя, тож озброюйтесь уркаїнською!