Жахіття на Чернігівщині. Як Нова Басань оговтується від терору рф (ВІДЕО)

Вони пережили місяць російської окупації, та навіть зараз – майже рік потому – дехто досі зривається на сльози. Новобасанська громада на Чернігівщині була серед перших, куди зайшли російські війська на самому початку повномасштабного вторгнення. Загарбники вбивали, виганяли людей із підвалів, де ті ховалися від обстрілів, та брали в заручники цивільних, боячись, що місцеві здадуть їхні позиції Збройним Силам України. Та люди здавали все одно і чекали українську армію, йдеться у сюжеті «Факти ICTV».

Перше, що зробили російські військові, зайшовши у садочок «Зернятко», викрали продукти з дитячої їдальні. Потім скинули український прапор.

Над полицями з машинками та кубиками слід від пострілу – зайве нагадування, що коїли росіяни у Новій Басані. В окупованому селі виховательки та вихованці прожили місяць.

Загарбники вдиралися до хат, на танках заїжджали просто у двори.

В один із перших днів окупації росіяни розстріляли у сусідньому селі шість цивільних, розповідає заступник голови місцевої громади. Його самого загарбники 25 днів тримали у заручниках. Разом з ним голову ОТГ, начальника відділу освіти і місцевого депутата. І ще зо два десятка чоловіків тримали в підвалах, залякували.

Віталій Мозговий

– Кожного дня казали: «Кинемо гранату, ми взорвемо вас».

Згадує, як із зав‘язаними очима і руками їх вивели на так званий психологічний розстріл.

– Це вже зараз розумієш, що це постріли біля вуха – чотири постріли з пістолета. В той момент якось не дуже думаєш, просто розумієш, що життя дуже коротке. Приємно, що ніхто не плакав, не просився, не падав на коліна – розповідає Віталій Мозговий, заступник голови Новобасанської ОТГ.

Галина Руденко

– Всі дітки знаходилися у селі і знаходили в окупації. Багато дітей бачило насилля над батьками, – каже Галина Руденко, директорка дитсадка «Зернятко» Новобасанської ОТГ.

Аби зайвий раз не нагадувати малечі про жахіття війни, виховательки зараз навіть під час повітряної тривоги кажуть, що йдуть на прогулянку. Лиш ведуть до сховку хутчіше, ніж зазвичай. Встановити тут нове підземне укриття у громаді вирішили без вагань.

Найбільше згадують в громаді росіяни лютилися, коли чули про ЗСУ чи бачили військову форму. А коли в березні їхні позиції накрила українська авіація, просто оскаженіли. Тоді взяли найбільше заручників.

– Вони все боялися, що люди дзвонять та здають їхні позиції. Дійсно люди дзвонили і здавали їхні позиції, їхнє пересування, – зазначає Віталій Мозговий.

Українські збройні сили звільнили громаду 31 березня. Відтоді тут вчаться жити наново. Багато чого відбудували. Вихователі й діти звикають до занять під загрозою обстрілів. Під землею тепер чутно дитячий гомін і часом пісні.

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.