Російські загарбники на чернігівському Валу: чи місце їм там у 2023-му році?

Більшість чернігівців вже звикли бачити при вході на Вал з боку Катерининської церкви чи інституту історії, пам’ятник радянському солдату. Він там стоїть вже понад 50 років, тож більшість городян, гадаємо, просто не помічають цей елемент ландшафту.

Ми ж вирішили звернути увагу на цей пам’ятник з довгою та дуже складною (але шокуючою, якщо в неї вчитатися) офіційною назвою: «Братська могила червоноармійців Богунського полку 1-ї Української Радянської дивізії, які загинули при визволенні м. Чернігова від петлюрівців 12.01.1919 р. та 11-ти радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Чернігова у вересні 1943 р».

Блукаючий пам’ятник загарбникам-щорсівцям

Щодо воїнів, загиблих у бою з нацистами у 1943-му році, тут все не так однозначно: ще нещодавно вони вважалися визволителями. Тепер же все частіше можна почути думку, що, звільняючи Україну від нацистів, радянські воїни повернули сталінізм, через який загинули (у тому числі, через Голодомори 1932-33 та 1946-47 років), у прямому сенсі, мільйони українців.

Але ще нещодавно, на початку березня 2023-го року на одній з плит цього пам’ятнику на Валу можна було побачити не тільки згадку про радянських воїнів Другої світової, а й дослівно, такий напис: «Здесь похоронены красноармейцы-щорсовцы погибшие в бою з гетманцами и петлюровцами в январе 1919 года при освобождении Чернигова. Вечная слава борцам за власть советов!».

Тут, певно, треба пояснити, що «звільняли» щорсівці українців за тією ж схемою, що й російські окупанти у 2022-му намагалися «звільнити» Чернігівщину. «Звільняли» від української влади. У 1919-му – від влади Української народної республіки, у 2022-му – від влади Незалежної України (у всьому світі, крім Росії та Білорусі, це зветься не «звільнення», а окупація іншої держави).

Тобто у 2023-му році у Чернігові, який рік тому, завдяки героїзму захисників міста (частина з яких, на жаль, полегла у боях) відбив наступ російських окупантів, досі зберігається пам’ятник іншим російським окупантам, яким у 1919-му році пощастило більше за росіян-2022, та які змогли Чернігів захопити…

Причому саме з табличкою щорсівцям за останній рік ставалися дивні пертурбації: у липні 2022-го року вона була на місці, у вересні 2022-го напис про щорсівців залили бетоном, але на початку березня 2023-го бетон демонтували, знову повернувши на загальний огляд напис про окупантів-щорсівців (невже у щорсівців у Чернігові досі є фанати? – емоційне зауваження).І ось, на початку квітня 2023-го, схоже, демонтували вже усю плиту з написом-присвятою окупантам. Причому хто це зробив – достеменно невідомо:

-Міська рада не може мати до цього (демонтажу плити щорсівцям, - прим.) ніякого стосунку. Скажу так: міська рада не брала у цьому участі, - сказав у коментарі нашому виданню начальник управління культури і туризму Чернігівської міської ради Олександр Шевчук.

В сьомі няньок… поховання окупантів у центрі міста-героя

-Ця братська могила взята під охорону як об’єкт культурної спадщини і була зареєстрована історичною пам’яткою місцевого значення відповідно рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради депутатів трудящих від 31.05.1971 р. № 286, охоронний № 12, - пише в.о. директора національного заповідника «Чернігів стародавній» Володимир Хомич (запам’ятайте цей факт, ми до нього ще повернемося).

Але у цей історії, як у гарному детективі, багато невідомих. Проте, складаючись у пазл, ці невідомі дають не захопливу розгадку, а сцену зі знятого на Полтавщині радянського фільму «Королева бензоколонки», в якій чиновники скидають один на одного обов’язок ремонту мосту, через що «безгоспна» конструкція руйнується (у нашому випадку, щоправда, залишається на місці).

Справа у тому, що Вал – це територія нацзаповідника «Чернігів стародавній». Й «Чернігів стародавній», як вони розповіли нашій редакції, ще (чи «аж», враховуючи, що поточна україно-російська війна триває з 2014-го року) у липні 2021-го зверталися до мера Чернігова Владислава Атрошенка. У своєму листі науковці зазначали: «поховання не відповідає вимогам упокоєння та охорони могил, адже не знаходиться на кладовищі». «Чернігів стародавній» пропонував перепоховати воїнів на Яцево, але окремо: загиблих у 1943-му році – у почесному секторі для загиблих у Другій світовій війні, щорсівців – у звичайному секторі з написом «Загиблі воїни Червоної армії. Листопад 1919 р., м. Чернігів».

-Зазначена братська могила не перебуває на балансі заповідника, відтак питання її демонтажу не входить до компетенції музейного закладу. Враховуючи її пам’яткоохоронний статус, згадане звернення заповідника було розглянуто на засіданні Консультативної ради при Департаменті культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної держадміністрації (через довгу назву далі ми будемо його називати обласним департаментом культури, - прим.) і направлено на розгляд Міністерства культури та інформаційної політики України, - зазначає Володимир Хомич.

Але вже в обласному департаменті культури дають таку, дещо заплутану належність цієї пам’ятки:

-Пам'ятка перебуває на балансі Чернігівської міської ради та знаходиться на території Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», - пише директорка обласного департаменту культури Людмила Замай.

У департаменті підтверджують, що міська рада у 2021-му році зверталася до них щодо перенесення поховання на Яцево, й, після Консультативної ради при обласному департаменті культури, міськраді (сподіваємося, у радах ви не заплуталися – міськрада – це міська влада) рекомендували звернутися до мінкульта та надати обласному департаменту робочий проект перенесення пам’ятки.

-Дозвіл на здійснення ексгумації та перепоховання надає Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій на підставі письмового клопотання, - підкреслює пані Замай. - Також інформуємо, що питання демонтажу (переносу) пам'яток на тій чи іншій території, яка є комунальною власністю відповідної територіальної громади, належить виключно до компетенції органів місцевого самоврядування.

А що мінкульт?

У міністерстві культури та інформаційної політики нам надали доволі заплутану відповідь, відповідно до якої пам’ятника на Валу немає у реєстрі нерухомих пам’яток України, але він все-одне вважається пам’яткою:

-(Братська могила, - прим.) не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, але перебуває на державному обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», і відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є пам’яткою, - пише заступниця міністра культури на інформаційної політики України Галина Григоренко.

Наскільки можна зрозуміти позицію міністерства, там не горять бажанням брати на себе відповідальність та, тим більше, ініціювати процес перенесення окупантів з загону Щорса на цвинтар. Але при цьому всі погодження мають, відповідно до законодавства, проходити саме через мінкульт:

-Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити (демонтувати), змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається, як виняток, у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки, - підкреслює пані Григоренко. - Згідно з пунктом 8 частини другої статті 5 Закону, надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток культурної спадщини місцевого значення належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури та інформаційної політики України).

Як зазначає пані Григоренко, для отримання дозволу на перенесення пам’ятки, Чернігівській ОВА або міській раді необхідно надати міністерству доволі великий пакет документів в який входять не тільки витяг з протоколу засідання Консультативної ради, а і копія рішення органу місцевої влади про перенесення пам’ятки, науково-проектна документація щодо перенесення пам’ятки тощо. Єдине чого не зазначають у міністерстві: чи надходили до них ці документи (адже Консультативна рада при ОДА з приводу цього пам’ятника, нагадаємо, відбулася ще 2021-го року).

Чи є успішні кейси?

Одна з головних проблем пам’ятника на Валу в тому, що це, у прямому сенсі, могила. Й тут діють не тільки Закони з охорони пам’яток, а й Закони щодо перенесення поховань. Але в Україні є випадки, коли владі, разом з громадськістю, вдавалося долати ці бюрократичні перешкоди:

-Формально закон про декомунізацію не розповсюджується на поховання. Проте тут стоїть більше моральне питання: чи маємо ми право досі зберігати радянські пам'ятники і поховання у центрах наших міст?.. – пояснює співзасновник проекту «Декомунізація.Україна» Вадим Поздняков. - Кейси успішного перенесення поховань вже є. Один з найбільш вдалих – це перепоховання з центра Мукачева радянських солдатів та перепоховання Дундича (колишній офіцер Австро-угорської армії, котрий пізніше воював за більшовиків, - прим.) та Богомолова (радянський діяч, що воював проти УНР, - прим.) у Рівному. На жаль, складнощі виникають через те, що свого часу в законі про декомунізацію прописали виняток про могили, бо саме тоді суспільство ще не було готове до цього. Зараз же це, як ніколи, на часі.

Переконані у необхідності перенесення поховання й в Українському інституті національної пам’яті:

-Повномасштабне відкрите вторгнення Російської Федерації на територію України з 24 лютого 2022 р. та облога Чернігова, з відповідними сумними наслідками жертв і руйнувань, поламали реалізацію планів в меморіальній сфері, відсунули їх у другу чергу. Водночас, зростання українського безкомпромісного опору на фронтах інформаційної боротьби, національної пам’яті (в тому числі, в меморіальному просторі) російській агресії, все більше актуалізує тему пришвидшення розв’язання цієї проблеми. На мою думку, як представника Українського інституту національної пам’яті, який постійно співпрацює з Чернігівською міською радою, вона (міська влада, - прим.) має розуміння необхідності вирішення цього питання, знайде можливість розв’язання цієї проблеми. Зі свого боку ми будемо їй у цьому допомагати, - переконує головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.

Цілком підтримують перенесення поховання також у Чернігівській міській раді:

-Поховання, яке відбувалося, починаючи з 1919-го року, й було підпоховання під час Другої світової війни – на сьогодні воно не значиться у реєстрі пам’яток ані місцевому, ані в обласному. Тому для нас це не є пам’яткою, - каже Олександр Шевчук (ми просили Вас запам’ятати момент про пам’ятки: з цим у різних інстанцій, схоже, є неузгодженість). -Тому, в принципі, враховуючи ідеологічне направлення цієї локації, ми, теоретично, можемо, за православними усіма канонами, перенести рештки на Яцево та поховати так, як має бути. Адже мертві мають бути на цвинтарі. Але це земля державна й територія заповідника («Чернігова стародавнього», - прим.) й тому тут треба зробити таке невеличке обговорення фахівців задля того, щоб прийняти управлінське рішення та зробити це. Насправді, поховання не можуть бути на Валу – це, на мій погляд, протирічить здоровому глузду.

Міська влада процедуру перепоховання бачить так:

-Враховуючи, що це територія «Чернігова стародавнього», рішення ми маємо прийняти спільно. Бо безпосередньо земля – у державній власності. Думаю, що міська рада може це все зробити. Але має бути синергія усіх гілок влади. Я підійму це питання, проконсультуємося з юридичної точки зору. Однозначно, це треба зробити, - каже пан Шевчук.

Що у підсумку

У підсумку виходить, що усі підтримують (або, по-менш, не виступають проти) перенесення пам’ятника та перепоховання тих, хто під ним покоїться. Але, за фактом, за понад 9 років поточної україно-російської війни це питання так й не вирішено. Й навіть у квітні 2023-го року в історичному та туристичному центрі міста-героя Чернігова, міста, яке своє геройське звання отримало як раз за спротив російським окупантам, досі ці російські окупанти лежать…

Схоже, була б на місці досі й пам’ятна дошка з присвятою загарбникам-щорсівцям, якщо б хтось (так як влада про це не знає, схоже, це були невідомі патріоти) не прибрав цей пам’ятник-плиту.

Так, треба діяти за Законом. Але все ж треба діяти швидше. Бо російським окупантам (в якому б році вони не намагалися завоювати Чернігів) тут не місце.

Ви згодні?