Синдром залишеного гнізда. Як жити далі, коли діти виросли та роз’їхалися?

Здавалося би, той час, коли діти виросли та роз’їхалися – чи то на навчання, чи то на роботу в інші міста чи навіть інші країни, – буде для нас наче друга молодість, коли можна займатися тим, до чого лежить душа. Коли спадає тягар відповідальності за дітей, адже ми виростили їх розумними та самостійними. Але чомусь нам з чоловіком так важко, так сумно без наших дітей, які так швидко подорослішали. Звикли жити з ними та заради них. А тепер розгубилися – як і заради чого жити далі?Та й наші взаємини, щиро кажучи, розладилися…

Родина Титовченків, м. Чернігів

«Цей період може стати великим випробуванням»

На запитання, яке прозвучало в цьому листі, відповідає практична психологиня, гештальт-терапевтка Світлана Ющенко:

– Коли діти залишають батьківський дім, у житті подружжя наступає новий етап. Тепер стосунки набувають нового значення. Часто саме цей період називають синдромом покинутого гнізда. Так сталося, що війна в нашій країни прискорила процес покидання дітьми батьківських родин. І цей період може стати великим випробуванням для сім’ї. Тому найголовніше: намагайтеся триматися разом як любляче подружжя. Спільний час, щира розмова, праця, допомога одне одному в господарстві, обмін переживаннями не лише зблизить, а й надасть заспокоєння у непростий для вас період. Чоловік і дружина потрібні одне одному впродовж усього подружнього життя. На те вони і подружжя.

Водночас цей непростий період часто збігається в часі зі змінами у здоров’ї (може припадати на період менопаузи) та кар’єрі (коли відбувається певний спад або взагалі втрачається інтерес до справи, загальмовується просування по службі, розвиток тощо).

Усвідомлювати цей неминучий хід часу доволі страшно, тому іноді, коли ми не даємо собі звіту, чому так насправді відбувається, яка причина, хтось у парі звертає весь свій негатив на партнера. Розірвати стосунки та піти у вільне плавання – це може здаватися відмінним рішенням. Але насправді це навряд чи перезапустить ваше життя. Цілком імовірно, ви втратите людину, яка могла би вас зрозуміти та підтримати, тому що і сама зараз відчуває подібні почуття. Перш ніж зважуватися на радикальні рішення, спробуйте відстежити свої емоції, спробуйте впоратися із тривогою та сумом.

Прийміть те, що в якомусь сенсі ви заново вчитеся бути разом. Це чудова нагода змінити звички і шаблони поведінки, спробувати бути більш уважними, чутливими та дбайливими одне до одного. Почніть проводити разом більше часу – так, як це зазвичай буває на самому початку відносин. Буде добре, якщо ви зможете знайти цікаве вам обом хобі або відправитися вдвох у невелику подорож.

Прагнення посилити чуттєвий компонент у ваших відносинах – цілком слушне. Підійде все що завгодно – від нової постільної білизни та смачної їжі, яку ви можете готувати по черзі, до масажу або спільних походів у лазню. Важливо, щоб у ваше життя ввійшли нові приємні відчуття, які міцно асоціюються у вас одне з одним. Окрема історія – інтимні стосунки подружжя. З одного боку, тепер ніхто не заважає, і зникає ризик того, що посеред процесу до кімнати забіжить дитина. А з іншого – нібито й «не дуже треба». Утім інтимні стосунки – це важливо і в цьому питанні варто зважувати не на кількість, а на якість і глибину. Формуванню інтимної близькості сприяє гарний мікроклімат у родині, добре самопочуття та стан здоров’я. Наприклад, тепер подружжя може більше часу приділити прелюдії та не остерігатися, що хтось перерве цей процес.

Як себе зорганізувати, щоб почуватися краще

• Поговоріть зі своїм другом чи подругою (рідною людиною) про те, що вас хвилює.

• Відновіть свої захоплення, хобі (тепер у вас є можливість приділяти цьому більше часу).

• Перегляд фільмів як наодинці, так і удвох, похід до театру – це може збагатити ваші взаємини.

• Подбайте про розпорядок дня. Особливо це корисно тим, хто вже на пенсії чи не має постійної роботи.

• Спробуйте організувати час так, аби у ньому не було забагато і замало вільного часу. Надто щільний розклад дня може бути втечею від проблеми, а брак зайнятості сприяє надмірному зосередженню на ній.

• Намагайтеся встановити розумну дистанцію у стосунках з дітьми та онуками, не нав’язуючи їм своєї допомоги.

• Коли відчуваєте, що не можете самі дати собі раду, зверніться по фахову допомогу до психолога чи психотерапевта. Зараз є багато навіть безкоштовних можливостей.

І пам’ятайте, що залишення дому дітьми – це стрес, який можна пережити, якщо сконцентрувати увагу на перевагах цього періоду.