«Ну а ви, представітєлі Москви, хоч повішайтесь на дубі»: перший захід у чернігівський бібліотеці імені Русових

Два дні, 9 та 10 червня, у чернігівській обласній бібліотеці імені Софії та Олександра Русових проходив VIобласний поетичний фестиваль «Дотиком душі».

За кілька днів до того депутати обласної ради перейменували відому усім чернігівцям бібліотеку Короленка: відтепер вона носить ім’я Софії та Олександра Русових.

Отже «Дотиком душі» став першим заходом у оновленій бібліотеці. А тому ми не змогли пропустити цю подію.

Вірші, пісні, вірші

«Дотиком душі» проходив два дні. Але, якщо у п’ятницю, 9 червня, відбулася онлайн частина фестивалю (поети читали вірші за допомогою відеоконференції), то у суботу 10 червня захід пройшов офлайн – близько 50 літераторів читали вірші вже особисто.

-Для мене це перший виступ на фестивалі «Дотиком душі», але у ньому вже брали участь мої знайомі. Я їхала просто подивитися на творчість учасників, проте напередодні мене попросила прочитати свої вірші Ольга Штепа, - розповідає Любов Штанько, письменниця з села Монастирище на Ічнянщині. – Вважаю, що під час війни треба, щоб культура розвивалася, бо це одна зі складових стовпів нашої майбутньої перемоги, адже культура теж, своїм чином, воює…

Офлайн частина фестивалю була поділена годинною перервою та переривалася музичними паузами. Але, загалом, захід тривав аж 5 годин: розпочавшись о 10-30, фестиваль закінчився о 17-30, та й те, лише через оголошення повітряної тривоги.

-На цьому фестивалі я виступаю уперше. Більшість моїх віршів – про кохання – це інтимна лірика. Але є елементи пейзажної та патріотичної лірики, - розповідає співак та поет Ігор Меліхов. – У березні 2022-го року я потрапив в окупацію у селі Іванівка. І писав там на диво світлі вірші. Після початку повномасштабного вторгнення я почав писати українською, хоча раніше писав російською.

Переважно, вірші учасників «Дотиком душі» були на дві теми: україно-російська війна або кохання.

Одним з найбільш яскравих авторів, чий виступ, гадаємо, запам’ятався багатьом глядачам, став поет Григорій Лишко, котрий зачитав поему «Відповідь тим, хто з дуба впав»:

-Москалі, ви, москалі, ми на вас настільки злі,

Що погнали б, мов отару, від Херсону й Соледару,

Аж до самого Уралу.

                                 Й, повірьте, поженем.

Відпочинем на Уралі, поженем тоді ще далі.

Це гіпербола, звичайно, Але, вірите, реально,

Хочеться про вас забути: вас не бачити, й не чути:

Мирно жити.

                       Ну а ви, представітєлі Москви,

Не шановні і не любі,

                                     Хоч повішайтесь на дубі, - закінчив свою поему пан Лишко. 

Ставлення до дерусифікації

Хоча бібліотека вже носить ім’я Софії та Олександра Русових, ребрендінг закладу провести не встигли. Згадка про Короленка досі значиться не тільки на фасаді закладу: саме назва «бібліотека ім. В. Г. Короленка» була вказана на афіші фестивалю.

До перейменування ж бібліотеки літератори ставляться по-різному:

-Я б шаблею не махав, адже російська мова та література – це не власність Путіна й не власність Соловйова: це значно ширше надбання. Те, що я читав з Короленка, мені подобалося. Мабуть, зараз такий період, що треба відмежуватися. Але навіть Єсєнін, вже на що російський поет, писав: «Не народ, а дрохва подбитая! Русь нечесаная, Русь немытая»… Тобто головне при перейменуваннях – не нашкодити. До російської поезії та прози треба ставитися не як до власності отих негідників, - вважає Григорій Лишко.

У той же час колеги-літератори сприймають перейменування бібліотеки більш позитивно:

-Для мене це перейменування – можливість позбутися усього, що пов’язує нас з Росією, - переконаний Ігор Меліхов.

-Як випускниця історичного факультету, я стоячи аплодую рішенню про перейменування бібліотеки. Жалію, що цього не відбулося раніше. Вважаю, що, враховуючи постаті Софії та Олександра Русових – освічених, меценатів, можна сказати, велетів, – це рішення є дуже гарним, - ділиться думками Любов Штанько.

Хто ж переміг?

Як зізналося журі, вони не змогли дійти згоди та визначити цьогорічних лауреатів. Тому усі учасники отримали дипломи від департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОВА. Одним з нагороджених став наш колега – журналіст Дмитро Павленко:

-Давно звик до сцени: ще зі старшої школи. Тому думав, що не буду хвилюватися. Але, так як виступав одним з останніх та довго чекав – трошки довелося похвилюватися, - розповів про перші враження Дмитро Павленко. – Класно, що такий фестиваль існує, але вважаю, що з такою кількістю учасників, офлайн частину треба було розбити на два дні. Але це хороший шанс показати свою творчість у дружній обстановці. Варто брати участь у таких заходах. Особливо, молоді. Як казав мій вчитель: «Не пишіть у стіл – те, що написали «у стіл» - показуйте людям».

Вірші, які журі вважатиме найкращими, мають опублікувати у журналі «Літературний Чернігів» та альманасі «Первоцвіт». Але кого саме відберуть – під час фестивалю так й не сказали: прізвища обраних мають з’явитися на сайті бібліотеки імені Русових.

Нагадаємо, на нашому сайті можна знайти інтерв’ю співака та поета Ігоря Меліхова.

Сєргєй Карась

Чернігівська медіа група