Чернігівська Подусівка: чим зараз живе постраждалий район

Подусівка – один з найбільш постраждалих під час облоги Чернігова районів міста. Окупаційні «демілітарізатори» залишили район без двох шкіл, садочків та тролейбусів. Зруйнували життя людей та… навіть котів.

Ми побували на Подусівці, поговорили з місцевими та дізналися, чим наразі живе мікрорайон та на що сподіваються люди.

Чому Подусівка?

Подусівка вперше згадується у 1709-му році. Варіантів назви дві: перша – від прізвища сім’ї Подусів – чернігівських міщан, землі яких тут розташовувалися. За іншою ж версією назва сучасного району Чернігова пов’язана з річкою Білоус: «Під Усом» – значить «Під Білоусом».

Голодомор 32/33 років мало торкнувся села: офіційно жертвою Голодомору вважається одна мешканка Подусівки – Наталія Круш, яка, згідно з офіційними радянським даним, померла у 63 роки від… старості.

При цьому Друга світова війна позначилася на житті села більш суттєво: тут велися бої у 1941-му та 1943-му роках. Крім того на Подусівці знаходиться Меморіальний комплекс жертвам нацизму на місці братських могил 15 тисяч розстріляних українців.

Школа

Військово-космічні сили Росії у 2022-му зруйнували обидві школи Подусівки: № 18 та 21. Як ми розповідали, влада планує побудувати на мікрорайоні гімназію з відділенням початкової школи. Проект планують реалізувати у співпраці з міжнародними організаціями. Але точних дат реалізації проекту наразі не називають.

Тож, поки що більшість школярів Подусівки перейшли у школу № 13, що на Любецькій: до початку повномасштабної війни тут вчилися 386 учнів, зараз – 1084.

-21-а школа налічувала 854 учні, 18-та школа – біля 400 учнів. Коли сталася ця трагедія, більша частина учнів та педагогічного колективу 21-ої школи перейшли до 13-ої школи (біля 500 учнів) та частина – з 18-ої школи, - розповідає Інна Левченко, яка до 24 лютого 2022-го року очолювала школу № 21, а зараз є директоркою школи № 13. – 13-та школа також була пошкоджена: були вибиті шибки, пошкоджений дах вибуховою хвилею. Тому до квітня вона працювала у дистанційному режимі. Тільки 1, 2 та 5 клас навчалися очно на базі 32-го ліцею. У четвертій чверті всі бажаючі учні вийшли на очне навчання: це приблизно 600 учнів. Тобто, ми навчалися у змішаному форматі (частина учнів вчилася онлайн, частина – офлайн, - прим.).

Однією з вчителів, що перейшли до 13-ої школи зі знищеної окупантами 18-ої, стала вчителька української мови та літератури, класна керівниця одного з 7-х класів Лілія Соболь:

-Після такої трагедії був психологічний тиск. Але коли діти та батьки зрозуміли, що ми зберігаємо клас й нас приймає інша школа, вони зраділи. Ви не уявляєте як діти хотіли очно навчатися у школі. На відміну від 9-х класів, які дуже сумували за своїми попередніми школами та навіть ходили до розбомблених шкіл танцювати вальс… 7-й клас, ви навіть не уявляєте як вони були раді, наскільки вони здружилися, наскільки вони чекають наступного навчального року… Зараз 12 учнів з мого класу прийшли до пришкільного табору, – розповідає Лілія Соболь про адаптацію школярів на новому місці.

Зруйновані життя та вбиті тварини

-Життя з початком повномасштабного вторгнення змінилося. Зараз роблять вулиці, допомагають перекривати дахи. Подусівка серйозно постраждала. В нас навіть кота вбило, - розповідає мешканка Подусівки пані Людмила.

Дуже сумне відчуття залишає невеличкий квадрат на центральній вулиці Подусівки: вулиці Теороборони. До прильоту окупантів тут було чарівне місце: за соснами ховалася 21-а школа, з іншого боку дороги – 18-та, а між ними – новий АТБ, побудований на місці легендарного кінотеатру «Жовтень».

Тепер вцілили тут хіба що сосни, заховавшись за якими можна майже забути про війну. Але, 100 метрів у той чи інший бік, й ви виходите або до розвалин 18-ої школи, або до згорілого АТБ, або до 21-ої школи, де, на тлі порожніх віконниць та руйнувань, досі квітнуть ромашки.

-Я живу на Подусівці з народження. Зараз на Новій Подусівці, але проживала до початку війни (мається на увазі повномасштабне вторгнення, – прим.) біля 21-ої школи. Проте війна дім забрала – тепер його немає, – ділиться молода мати пані Марина.

Тролейбуси, магазини та рівень життя

Після закінчення облоги Чернігова Подусівка фактично залишалася відрізана від основної частини міста. Тут тривалий час не ходив громадський транспорт. Наразі ж доїхати на Подусівку можна 31-м, 25-м, 25А та 26-ми автобусами. А ось тролейбусів тут тепер немає, адже зруйновані тролейбусні лінії.

Як у квітні 2023-го року казав начальник «Чернігівського тролейбусного управління» Руслан Ємець, він вважає відновлення тролейбусної лінії на Подусівку економічно недоцільним через відсутність достатнього пасажиропотоку.

Втім, саме про тролейбуси згадують подусівці ледве не у першу чергу:

-В нас немає тролейбусів. Розумію, що наразі це, напевно, не найважливіше, але хотілося б (відновлення ліній, – прим.). Тролейбус потрібний. В нас багато літніх людей, – розповідає Валентина Миколаївна, яку ми зустрічаємо біля зупинки.

-Тролейбусів не вистачає, але ми розуміємо, що тут нічого не зробимо. Ми – пенсіонери, нам краще – тролейбус, - підтверджує пан Юрій.

Втім, й молодше покоління не дуже задоволене транспортною ситуацією:

-Транспортного сполучення не вистачає. На Нову Подусівку їде тільки 25-й, й у розріз йому 25А. Це 30 хвилин (автобуси заїжджають з Масанів та об’їжджають фактично всю Подусівку, - прим.) – це не зручно з дітьми – зовсім. До того ж іноді доводиться хвилин 40 чекати, – ділиться пані Марина. – Тут ще їздить 26-й. Але, вважаю, потрібно, щоб був тролейбус: як для пенсіонерів, так й для дітей.

Другою проблемою подусівців є магазини:

-Хочеться, щоб покращили інфраструктуру, знову побудували АТБ, - розповідає Андрій Лобода.

Але надії на відновлення «АТБ» напевно поки що марні. Оскільки, як ми писали раніше, керівництвом компанії було прийнято рішення поки що законсервувати 4 розбитих магазини у Чернігові, в тому числі і цей. Також проблемою є доступність дитячих садочків:

-Життя з початком повномасштабного вторгнення змінилося: магазинів немає, лікарень немає. У дитячий садочок їздимо на Старобілоуську – це зупинок 8-9 – хвилин 15 їзди, – розповідає пані Марина. – Хотілося б, щоб медицина, навчання, садочки для мешканців були більш доступні.

Дерусифікація

Коли росіяни розбомбили 18-ту та 21-у школи, обидві вони розташовувалися на вулиці імені російсько-радянського космонавта Юрія Гагаріна – це головна вулиця Подусівки. Втім, ще у 2022-му році вулицю Гагаріна перейменували. Тепер це вулиця Тероборони.

Втім, щодо цього перейменування у мешканців мікрорайону різні погляди:

-Я б так не перейменовував. Ніколи у житті. Гагаріна, звісно, краще у сто разів. До чого тут Тероборони? Хто вони такі? Та ніхто, – емоційно каже пан Юрій, якого ми зустрічаємо біля зруйнованої 21-ої школи.

-Перейменування підтримую. У ті важки часи тут оборона була на кожному кутку. Хлопці тут гинули. Їхнє ім’я має бути увічнене, тож це вірно зроблене. Шкода, що стільки людей тут загинуло, – розповідає Валентина Миколаївна.

Втім, на будинках досі висить стара назва – вулиця Гагаріна. Табличок з сучасним іменуванням вулиці Тероборони нам зустріти не вдалося.

А ось на подвір’ї розбомбленої 18-ої школи досі стоїть погруддя Миколи Попудренка – командира партизанського загону, якого історики звинувачують у тому, що він не захистив мешканців Корюківки, коли тих у березні 1943-го року, розстрілювали німці.

Перемога України – має бути не тільки військовою перемогою над російсько-білоруським окупантом, а й зникнення російських символів з вулиць українських міст та сіл. А також гідний рівень життя кожного українця.

Щодо кожного з цих пунктів Україні потрібно здолати нелегкий та довгий шлях. Але, як-то кажуть, «дорогу здолає той, хто іде». Не забуваймо підтримувати ЗСУ.

Сєргєй Карась
Чернігівська медіа група