«Складно чисто фізично відкатати години»: специфіка робочих буднів велокур'єра «Glovo» з Чернігова

Важко уявити собі сучасне життя без сервісів доставки. Швидко, зручно, недорого і дуже спрощує життя. Захотів піцу або суші — будь ласка, обирай що заманеться з меню улюбленого ресторану й тобі все привезуть тепленьким або охолодженим. Треба зробити закупи, але нема часу? Не проблема, сформував корзину, зробив замовлення — і пакунки в тебе вдома. Хворієш, а ліки закінчилися? Теж не проблема, замовляй — і принесуть до дверей. Достатньо лише натиснути декілька кнопок у додатку — і справу зроблено. Але за цими кнопками в додатках стоять живі люди, які забезпечують нам комфорт. Велокур'єр “Glovo” Микола (ім'я змінено) поділився з нами специфікою своїх робочих буднів.

- Як ти почав працювати в доставці? Як давно це було і які обставини до цього спонукали?

- Я навчався на філфаці й у 2018-му пішов влаштовуватися на роботу педагогом-організатором до школи. Почав працювати й зрозумів, що це не моє. Вірніше, з дітьми працювати — моє, а от специфіка педагогічного колективу зовсім не сподобалась. Працював там два роки і весь час шукав роботу, куди перейти. Побачив якось “гловерів” і подумав, що теж так хочу. Залишив на сайті заявку, думав, що буквально назавтра отримаю відповідь, але зрештою це затяглося надовго. За цей час я навіть встиг закінчити онлайн курси з веб-дизайну. А потім почався ковід, був новий набір у доставку, і вже тоді я пройшов. Щоправда, тоді це було не “Glovo”, а “Rocket”, до “Glovo” перейшов за півтора роки. Мені видали сумку, завантажив додаток, сів на велосипед — і все, працюю. Треба обрати час, в який ти будеш виходити працювати. Наприклад з 9 до 13. В цей час заходиш в зону доставки. Далі все залежить від рейтингу. Якщо в тебе низький рейтинг, то можеш бронювати лише мінімальну кількість годин, якщо високий — то працюй скільки сил стане. Від цього залежить відповідно і заробіток.

- І як цей рейтинг заробити? За відгуками?

- Рейтинг формується за відгуками і за кількістю відпрацьованого часу. Чим більше працюєш, тим вищий рейтинг. Є такі пікові години, в які доставка найбільш затребувана: з 13 до 14 та з 18 до 19. У ці години рейтин росте найкраще.

- Можеш пригадати якісь неприємні стресові ситуаці з роботи?

- Насправді таких ситуацій мало. Чернігівці загалом цілком адекватні та привітні люди, тобто якихось історій, щоб скандалили чи кидалися на мене з кулаками, нема. Було таке, що я помилявся, але все спокійно вирішувалося через підтримку. Наприклад, було замовлення в аптеку. У нас є свій баланс, це гроші компанії. За них ти робиш покупку, а потім вони сумуються та вираховуються. І от у мене було 500 грн цього балансу і прийшло замовлення на 1200 в аптеку. Мені видали один препарат замість повного списку, який потрібно було купити, я не подивився і за 5 км привіз, а замовник запитав, чому я привіз один препарат замість п'яти. Довелося скасовувати це замовлення, вибачатися перед замовником і через програму все вирішувати.

- Тоді про веселе. Що найсмішнішого з тобою траплялося?

- Це було не зі мною, хлопці розповідали. Привозять вони доставку до під'їзда, телефонують замовнику, він не відповідає. А потім лунає голос з неба, точніше, з вікна 4 поверху: “Я тут!” І чоловік спускає кошичок на мотузці. Каже: “От сюди покладіть!” І мотузкою затяг того кошика нагору. Так і не зрозуміли, чому він це зробив. Може, не знав, що замовлення можна занести прямо на поверх, до квартири, а йому самому було ліньки спускатися. То вирішив так оптимізувати процес.

- Чи були якісь нетипові замовлення? Типу привезти піцу опівночі на кладовище?

- Такого не було, але пару тижнів тому я потрапив у справжній хорор за атмосферою. Є така адреса - Жабинського 2б. Там новобудови, але є і старий будинок, до якого вони прибудовані. Так ось, зайшов я у цей будинок. Там ну дуже стрьомний ліфт, порівняно з яким ліфти звичайних панельок просто шикарні. Він рипить, трясеться й ти не знаєш, чи доїдеш взагалі. Ще й освітлення таке, що ледве бачиш власні руки. Натискаю я 4-й поверх, а мене чомусь привозить на 5-й. Виходжу, переді мною коридор з багатьма дверима, і ці двері не квартирні, а такі, що ведуть до інших коридорів. І жодного вікна. І все це дуже схоже на якийсь страшний сон, аж не по собі стало. Тицяюсь у всі двері підряд, вони зачинені. Відкрилися лиш одні, вийшов через них на якийсь балкон, що вів до іншого коридору, та на сходовий майданчик.

- То все ж вдалося доставити те замовлення?

- Так, до мене вийшов чоловік з абсолютно непорушним виразом обличчя, у повному мовчанні забрав замовлення та пішов.

- Що в цілому в твоїй роботі найскладніше й найкраще?

- Складно чисто фізично відкатати години, які ти собі береш, у спеку чи зливу або сніг. Щоб не навантажувати коліна надто сильно, я купив собі електровелосипед і тепер усім взагалі задоволений. Щоправда була у мене нещодавно історія з гальмами. Їхав по Шевченка, як спускатися з площі вниз. Там з'їзд гірки, парковка, виїжджають автівки — словом, максимально незручно. І от саме на цій гірці недалеко від пішохідного переходу у мене відмовили гальма, то довелося спиняти велосипед старим дідівським методом - ногами об асфальт.

А ще потрапив одного разу в аварію через чужу провину. На той момент замовлення уже доставив, і це в даному випадку погано, бо коли ми з замовленням — ми застраховані. Повертаюсь, їду по головній, спускаюсь з Площі по проспекту, мене машини повинні пропускати, але один джип продовжує їхати, хоч і не на великій швидкості. У мене не вистачає гальмівного шляху і я в'їжджаю йому в крило на швидкості десь 30 км/год. На щастя, ні я, ні машина не постраждали, на джипі жодної подряпини взагалі. І та ситуація загалом вирішилася у позитивному ключі. Але стрес був тоді добрячий. Шкода, що я тоді вже був без замовлення, як раз відвіз і повертався. Бо коли ми їдемо з замовленням — ми застраховані, і якби зі мною щось трапилося серйозне — страхова б відшкодувала збитки.

- Які найбільші чайові отримував? Чи люди загалом ввічливі з кур'єрами?

- Найбільше на чай залишали 90 грн. Тоді замовник трохи промахнувся з адресою доставки. То таким чином вирішив компенсувати незручності. Але там було небагато додаткової дороги, буквально 200 метрів. Люди загалом ввічливі, але інколи буває, що відповідають на твої посмішку та побажання гарного дня “покерфейсом”. Це не дуже приємно, та вже як є. Хотілося б бачити приязну усмішку у відповідь, але робота є робота.

Спілкувалася Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група

* * * 
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.