Чисті Лужі, Крестопівщина, Роща: зміни у топоніміці Чернігівщини

У червні більшість українців дізналися про існування у нашій країні Національної комісії зі стандартів державної мови. Причому дізналися несподіваним шляхом, адже ця комісія запропонувала перейменувати Запоріжжя…

Але це була лише верхівка айсберга, бо, крім Запоріжжя, комісія запропонувала змінити й назви 55 сіл та селищ Чернігівської області, серед яких була, наприклад, історична назва відомого далеко за межами регіону села Москалі, чи козацького села Пушкіне (яке пішло від козака Пушки, і не пов’язане з тим, про кого у нацкомісії могли б подумати).

Після скандалу рішення «переграли». Буквально за кілька днів нацкомісія видала нове рішення, яким скасовується попереднє (отже, Пушкіне, Запоріжжя та Москалі залишаються), але…

Але у переліку, запропонованому комісією до перейменування, залишаються 11 сіл Чернігівської області: Ковальове (колишнього Бахмацького району), Козари (Ніжинського району), Крестопівщина (кол. Сновський район), Травкине (кол. Бобровицький район), Восточне (Новгород-Сіверський район), Южне (кол. Ічнянський район), Альошинське (кол. Городнянський район), Чисті Лужі (кол. Ріпкінський район) та три села зі схожими назвами: Роща (Новгород-Сіверського району), Зелена Рощата Березова Роща (обидва – кол. Семенівського району).

Ми розбиралися з тим, чи дійсно ці назви не відповідають стандартам державної мови або можуть бути наслідком російської імперської політики.

Що за комісія така?..

Нацкомісія зі стандартів державної мови з’явилася після прийняття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Вона є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, має затверджувати порядок перевірки рівня володіння державною мовою (як для держслужбовців, так й для тих, хто нещодавно набув українське громадянство), затверджує завдання для іспитів на рівень володіння державною мовою, видає ті самі державні сертифікати про рівень володіння державною мовою тощо.

Незадовго до повномасштабного вторгнення, у лютому 2022-го року, комісія потрапила у гучний скандал. На офіційній сторінці Нацкомісії у «Фейсбуці» досі можна знайти допис, в якому частину членів комісії звинувачують у проведенні нелегітимного засідання комісії, з метою змістити першу головину Нацкомісії Орисю Демську:

-Під час цього псевдозасідання Володимир Мозгунов зі згоди ще трьох членів Комісії – Мирончука Олександра, Мазур Наталії, Чернобров Юлії, що були присутні в Комісії та ще однієї колеги, яка підключилася до цієї зустрічі онлайн – членкині Комісії Мазурик Данути, нехтуючи процедурою та порушуючи законодавство України, спробував здійснити самовільне захоплення владних повноважень і призначив себе Головою Комісії, звільнивши Орисю Демську, - йдеться у повідомленні нацкомісії.

Те, що сама нацкомісія називала «захопленням», вдалося, адже тепер саме Володимир Мозгунов очолює нацкомісію, й саме він підписував те рішення, яким пропонувалося перейменувати Москалі та Запоріжжя.

Пальцем у небо чи системна робота?

Початковий варіант перейменувань, запропонований Нацкомісією, здавалося, створювався по принципу «пальцем у небо». Наприклад, можна було зробити припущення, що всі назви населених пунктів, що містять у назві «Червоне» або, заразом, й «Красне», пропонували до перейменування як такі, що можуть не відповідати лексичним нормам української мови, зокрема, стосуватися російської імперської політики (російської колоніальної політики). Тому навіть серед мовних активістів такі пропозиції зустріли спротив:

-Внесення карикатурно-ґротескної ініціативи не можна розуміти ніяк інакше, аніж спрямоване саме проти тих цілей, на досягнення котрих вона нібито спрямована, - оцінював це рішення співкерівник Фонду підтримки української мови та культури Олексій Кляшторний.

Проте, як нам відповіли у нацкомісії, при створенні списку залучалися не тільки, власне, члени комісії, а й найкращі мовознавці, історики та журналісти України:

- Для підготовки вищеназваних рішень Комісія створила своїм рішенням від 10.05.2023 № 157 Робочу групу для підготовки пропозицій щодо формування переліку назв сіл, селищ, міст, які не відповідають стандартам державної мови, та надання рекомендацій щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність зі стандартами державної мови . До складу Робочої групи увійшли провідні мовознавці, історики та журналісти,- зазначив голова нацкомісії Володимир Мозгунов. - Сформований Перелік сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, та рекомендації щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність до стандартів державної мови – це консолідована позиція усієї Робочої групи.

Цікаво, що до Робочої групи та її (перепрошуємо за тавтологію) роботи не залучалися не тільки члени нашої редакції (а ми скромно вважаємо себе далеко не останніми журналістами), а і представники Українського інституту національної пам’яті:

-Національна комісія зі стандартів державної мови під час підготовки списків на перейменування не зверталася до Українського інституту національної пам’яті та до мене, як його представника в Чернігівській області, - зазначив у коментарі нашому виданню головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.

Красне – значить «комуністичне»?

Не дивлячись на значне скорочення переліку населених пунктів, що запропоновані до перейменування, загальна позиція комісії не змінилася, там досі вважають, що, наприклад, сіл Москалі та Червоне озеро в Україні не має бути:

- Наведені Вами як приклади назви населених пунктів Москалі, Червоне Озеро та подібні відповідають визначенню поняття «символіка російської імперської політики», що міститься в підпункті восьмому пункту 4 частини першої статті 2 Закону (мається на увазі Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», - прим.) і мають бути викорінені з українського мовного ландшафту, - вже у липні переконував нас пан Мозгунов.

Втім, в істориків інша думка:

-Цілком можливо, що назва «Москалі» має тюркське походження і означає «міскал» чи «маскал» (золотник, вага чи міра для ваги). У такому випадку час його появи слід віднести до ХІІІ-ХІV ст. Топонім «Москальська гать», згаданий 1624 р. у грамоті Сигізмунда ІІІ Чернігову. Село має давні історичні коріння, - розповідає доктор історичних наук, професор  «Чернігівського колегіуму» ім. Шевченка Ігор Кондратьєв.

Щодо села Козари (воно залишилося у списку нацкомісії й після скорочення) – його, на думку істориків, також не варто перейменовувати:

-Перша писемна згадка про Козар припадає на 1550 р., як про містечко, що було приналежне до Остерського замку Київського воєводства Речі Посполитої. Добре відоме село і за доби Гетьманщини. Але маємо усі підстави вважати, що село ще більш давнє і відноситься до доби Київської Русі. Існує також версія польських істориків, що Козари були засновані татарами. Очевидно, що цей топонім – змінений топонім «Козарє», можливо пов'язаний або із хозарами, або ж із торговцями з Хазарії. Зміна правопису цієї назви недоцільна, адже протягом століть село називалося Козари (на польський взірець – Козар), а сама назва є видозміненою назвою Хозари, - розповідає пан Кондратьєв.

Хрест на Крестопівщині

Не дивлячись на те, що слово «крест» зустрічається навіть у західноукраїнських діалектах, нацкомісія наполягає на перейменуванні села на Хрестопівщину.

-Усі топоніми із суфіксами «-щина», «-щизна» – дуже давні, ще давньоруські. Саме щодо села Крестопівщина не знаю, але цілком може бути, що це той варіант, - розповідає історик Ігор Кондратьєв.

Втім, як розповів нам закріплений за Крестопівщиною депутат Сновської міської ради (село входить саме до Сновської ОТГ) Олександр Науменко, самі місцеві (а крестопівщан залишилося лише двоє) у побуті називають своє село Хрестопівщиною:

-Спочатку це був Макагонів хутір,на честь засновника цього села (на кладовищі в Крестопівщині є навіть кам'яний пам'ятник цьому засновнику), а при радянський владі чомусь дали назву Крестопівщина. Цей населений пункт скоро зникне з карти України, а люди і так в спілкуванні називають «Хрестоповщина», а не Крестопівщина. На місцевому суржику літера «К» вимовляється як «Х», - розповідає Олександр Науменко.

«Ворожі» луки

«Степ без краю; зелені та м’які луки понад річкою», - писала Марко Вовчок.

Втім, у нацкомісії вважають, що назва Чисті Лужі, так само як й Крестопівщина, не тільки не відповідають нормам української мови, а і є ворожими для України:

-Ці лексеми уводять українську політичну територію у сферу функціонування мови ворога, - стверджує Голова Національної комісії зі стандартів державної мови Володимир Мозгунов.

Цікаво, що, за словами пана Мозгунова, шукали у словниках члени Робочої групи слово… «лужа», у той час як, скоріше, більш доцільно було подивитися значення слова «лука»:

-Ходили легенди, що там були луки, залити водою, але такі, місцями, схожі на калюжі, - розповідає староста Великозліївського старостинського округу (до нього входить село Чисті Лужі) Тетяна Клюйко.

Теорію походження села від слова «луки» (вірніше, в історичному варіанті, «лоужки») підтверджує й Ігор Кондратьєв:

-Можливо, що у випадку топоніму «Чисті Лужі», це може бути змінені «лоужки» (чи «лужки», «лоужкы»). Перша писемна згадка припадає на 1697 рік, коли селом володів священик Гаврило Єрофійович Котович, який мав землі у Любечі та хуторі Чисті Лужі. Гаврило Котович належав до давнього шляхетського роду Котовичів (Корчаків-Котовичів, Стецьких), - зазначає доктор історичних наук.

Але навіть те саме слово «лужа», яке шукали у словниках члени нацкомісії, не є ворожим для України:

-Саме слово «лужа» має походження з часів Київської Русі, - певен Ігор Кондратьєв

Наразі у Чистих Лужах проживає 16 людей.

-Там зовсім мало людей, тому не знаю чи варто його перейменовувати, - зазначає Тетяна Клюйко.

Чи треба позбавлятися російської спадщини? Так. Причому деяку спадщину, у прямому сенсі, треба викопувати (як ми писали, кістки російських окупантів, які у 1919-му захопили Чернігів, й у 2023-му році лежать у центрі Чернігова – на Валу).

Але перед тим як «рубати», треба докопатися до сутності проблеми. Тому, здається, було би не погано, аби пан Мозгунов, разом з членами Робочої групи, особисто відвідав 11 сіл Чернігівської області, котрі він пропонує перейменувати, та поговорив з мешканцями цих населених пунктів, а також істориками і краєзнавцями. Звісно, краще було б зробити це до того як нацкомісія опублікувала своє рішення. Але відвідати красну (тобто гарну) Чернігівщину можна й у липні 2023-го.

Сєргєй Карась

Чернігівська медіа група