Коні, які лікують – не казкові будні чернігівської «Казки»

До 24 лютого минулого року чернігівці активно відвідували кінний клуб «Казка». Люди йшли для спілкування з тваринами, отримання яскравих вражень та нових навичок. Існує навіть цілий напрям – іпотерапія (від грецького слова «гіппос» — кінь) — метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем.

Кінний клуб «Казка» знаходиться на території центрального парку відпочинку – трохи в глибині лісового масиву Кордівка. Після повномасштабного вторгнення кількість коней на території комплексу зросла, але клієнтів стало набагато менше. Ми поспілкувалися з хазяйкою «Казки» та дізналися, чим живе зараз кінний клуб, як доглядають тварин у цих складних умовах, де шукають фінансування, сили і натхнення для подальшого розвитку кінного клубу.

Чернігівська «Казка» була заснована 1994 року. На той час кінний клуб мав четверо коней. Теперішня хазяйка «Казки» Наталія Фурникова почала працювати з тваринами із 1999 року. Жінка розповідає:

Наталія та Єлизавета, Фото: Сергій Тонканов

«Це родинна справа. Почав займатися наш тато, а потім передав мені, і зараз ми з Лізою (донька Наталії, – прим.) займаємося цим. З самого початку було 4 коней. Помпея, яка померла 2 місяці тому, була найпершою в цій конюшні, вона тоді ще молодою була – 4 роки. Коли вже я тут працювала, то й бувало 15 коней, і 13, і кобили і жеребці. До вторгнення було 8 коней, а тепер наших особистих 5, і 10 із «Гармонії».

«МОЇ КОНІ ПРИНОСЯТЬ КОРИСТЬ, РОБЛЯТЬ ДОБРУ СПРАВУ – ЛІКУЮТЬ ДІТЕЙ»

До повномасштабного вторгнення у «Казці» жило 8 коней. Зазвичай постійними клієнтами кінного клубу були діти з особливими потребами. Вони приїжджали для іпотерапії.

«Я особисто катала цих дітей, було дуже багато постійних клієнтів. Іпотерапія – це коли садять дитину на коня без сідла, тобто є прямий контакт. Лікує температура коня, вона вища, рухи, які для дитини діють як масаж.Цим потрібно займатися не раз на місяць, а хоча б 2-3 рази на тиждень. Я бачила позитивні результати, і батьки їх бачили. Я завжди пишалася своїми кіньми. У мене Помпея займалася із дітьми, Калина, Гагра. Мої коні приносять користь, роблять добру справу – лікують дітей. Я завжди цим пишалася, дуже приємно, що я та мої коні можуть допомогти у важкій ситуації. Але зараз у нас дітей дуже мало, адже багатьох батьки вивезли під час бойових дій», – згадує пані Наталія.

Окрім іпотерапії раніше популярними були весільні фотосесії з кіньми. Наталія Фурникова розповідає:

«Колись ми возили наречених до ДРАЦСу. Дуже гарно було коли на білій Помпеї їде наречена у білому. У нас і в коханні зізнавалися, і пропозиції робили. Нещодавно пара каталася на конях, була фотосесія і хлопець зробив дівчині пропозицію. Раніше багато було весільних фотосесій, а зараз тиша».

«УЯВІТЬ,ТЕЛЕФОНИ НЕ ПРАЦЮВАЛИ, СВІТЛА НЕ БУЛО, В МЕНЕ 8 КОНЕЙ, 4 СОБАКИ, 6 КОТІВ, ПАПУГА, І ВСІМ ТРЕБА ЩОСЬ ЇСТИ»

Сирена, вибухи, звуки літаків дуже лякали коней, Вони переживали великий стрес, як і сама пані Наталія.

«В конюшні не було нікого», – згадує жінка, – «всі стояли на вулиці, бо раптом що, хоча б зможуть кудись побігти. Мені раніше раз на 2 тижні привозили сіно. На той час у мене воно закінчувалося і ось 27 лютого мені мали привезти його, але почалися воєнні дії. Ви тільки уявіть, коли у моїх тварин закінчується їжа, то який у мене стан? Ми з Лізою не знали що робити. Телефони не працювали, світла не було, в мене 8 коней, 4 собаки, 6 котів, папуга, і всім треба щось їсти. Дуже допомогли тваринам військові, навіть сіно коням знайшли. Ми 8 березня їздили в Жавинку по сіно. Ми їдемо, а нам на блокпостах «Куди ви їдите?», ми кажемо, «По сіно», а він: «Куди-и-и?». Здивувалися всі. Я купувала зерно біля Ниви, під кінець уже й військові самі сіно привезли. Тварини змогли вижити».

Не легко довелося і кінному клубу «Гармонія», який після закінчення бойових дій біля Чернігова також прийняли на територію «Казки». Наталія Фурникова розповідає:

«У них взагалі жахлива історія. «Гармонія» була на Бобровиці, там постійно йшли обстріли. З кіньми залишився конюх, він їх увесь час годував, поїв. Конюшня там вдвічі довша за мою. 17 березня прилетів снаряд, одного коня одразу вбило. Коли все горіло, конюх відкрив ворота і випустив усіх. З 21 врятувалося лише 13, багато хто на міні підірвався. Один кінь помер уже у нас, у нього були серйозні уламкові поранення. Він п’є воду, а воно все в шиї виливається. Другого квітня Ліза привела трьох коней, вона ходила мінними полями, щоб знайти їх. Перший раз сама не йшла, була з військовими. Це дуже небезпечно, бо коні були перелякані після пережитого».

«ЗА ЦЕЙ РІК ПОМЕРЛО ЧЕТВЕРО КОНЕЙ»

Якщо бойові дії поблизу Чернігова тваринам вдалося пережити, то після затишшя почалися проблеми. З незрозумілих причин за рік померло 4 кобили. Хазяйка кінного клубу переконана, що в цьому винний не лише вік, а й пережитий стрес, який негативно вплинув на стан здоров’я тварин.

«Зараз зі старих лише одна залишилася, це Калина. За цей рік померло четверо коней. 2 місяці назад раптово померла Помпея, їй 33 роки було, ми з нею 24 роки разом. Я розумію що вік, але певно й стрес вплинув і те, що ми тут пережили, бо ж літало постійно» – розповідає хазяйка «Казки».

Зі слів пані Наталії стає зрозуміло, що коні для неї й справді як діти. Кожна розповідь про них наповнена любов’ю, а будинок жінки насичений різноманітними картинами та статуетками коней. Пані Наталія старається робити все, для того, щоб її улюбленці прожили якнайдовше.

«У нас є кобила Калина, їй 30 років. У коней після 25 років стираються зуби, тому Калина сіно не їсть. Є спеціальні гранули, мішок на 4 дні для однієї тварини коштує 400 грн. Додатково треба давати трав’яні гранули. Я купую відро 10 кг за 2200 грн, його вистачає на місяць. У нас Калина на цих гранулах і Валіан. Він після спорту, у нього проблеми з легенями, йому важко дихати, рятуємося лише ними, іншого виходу немає. Ліза виросла на Помпеї, навчалася їздити на ній. Коні для нас як діти. Розумієш, що від старості немає ліків, але намагаєшся робити все, щоб прожили довше» – розповідає пані Наталія.

«МИ ЇМ ДОБРО, А ВОНИ – НАМ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЛЮДИНИ»

Хазяйка «Казки» запевняє, що всі їхні коні спокійні, тому боятися їх не варто. Та якщо все таки присутній страх, то не обов’язково одразу сідати, можна спочатку познайомитися з твариною, погодувати чи погладити її. Також не варто робити різких рухів та кричати, оскільки ці дії лякають коня. Наталія Фурникова пояснює:

«У нас усі коні добрі і підлаштовані під людину. Немає таких, які кусають чи можуть вдарити, бо в нас до них хороше ставлення, і вони так само відповідають. У нас є найвища та найбільша кобила в конюшні, вона живе з нами 3 роки. Клеопатра не була навчена до сідла, але Ліза її навчила. У нас є Бен, жеребець, він кінь Лізи. На конюшні багато кобил, йому потрібно було звикнути до цього. Він зараз нормально працює, Ліза знайшла до нього підхід. Бен звик, що стоїть поряд з кобилою і добре поводиться. З кожною твариною особливий зв’язок. Ми їм добро, а вони – нам. Все залежить від людини».

Хоча кількість відвідувачів кінного клубу значно зменшилася, у «Казку» все одно приходять постійні клієнти.

«Ідуть для спілкування, погодувати, погладити коней. Є люди, які їх люблять, незалежно від того, дитина це чи пенсіонер. Є й такі, які бажають допомогти з прибиранням, але я одразу попереджаю, що це дуже важко. Приємно, коли люди хочуть допомогти, але ми поки що справляємося самі, втягнулися у цю роботу.

У нас у манежах уроки верхової їзди проходять. Також можна на прогулянку виїхати. Фотосесії бувають, наша Клеопатра уже зірка фотосесій, екскурсії робимо. Приходили дитячі табори, ми розповідали про коней, їх можна почистити, погодувати овочами, а потім ми катаємо по манежу. Усі кошти, які ми заробляємо, ідуть на утриманні господарства Пів години уроку верхової їзди коштує 250 грн, якщо кінна прогулянка – 30 хвилин 300 грн. Цих коштів не дуже вистачає на утримання» – ділиться пані Наталія.

У кінному клубі «Казка», який розташований за Центральним парком культури та відпочинку, завжди раді бачити відвідувачів. Спілкування з кіньми принесе нові яскраві враження, добре вплине не лише на настрій, а й на стан здоров’я. Щоб потрапити до «Казки», телефонуйте за номером (093) 511-79-60.

Якщо у Вас з'явилося бажання допомогти чернігівському кінному клубу – можете це зробити у вигляді донату. Карта Наталії Фурникової: 4149 5001 0147 0683

Валентина Гавриленко
Чернігівська Медіа Група

* * *

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини? Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!