УПЦ МП досі в Єлецькому монастирі: справа у суді, майно не повертають

У четвер, 28 вересня, у Господарському суді Чернігівської області пройшло засідання про справі щодо Єлецького монастиря.

Чернігівська єпархія УПЦ МП (офіційно організація не любить, коли її називають Московським патріархатом, але, за висновками Держслужби з етнополітики, ця церква досі є структурним підрозділом РПЦ МП) хоче й надалі безоплатно користуватися Єлецьким монастирем. При тому, що договір безоплатного користування спорудою сплив ще 2 роки тому – у вересні 2021-го.

Медіація провалилася

Нагадаємо, що спірна ситуація стосується не тільки Єлецького, а й Троїцького монастирів, а також Спасо-Преображенського собору. Всі вони є пам’ятками української архітектури й належать державі, в особі Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Всіма культовими спорудами досі користується УПЦ Московського патріархату, хоча у всіх трьох випадках термін безоплатного користування сплив у вересні 2021-го року.

Наприкінці лютого 2023-го заповідник попросив представників УПЦ МП залишити монастирі та храм до кінця березня. Але ті цього не зробили, натомість подали до суду. Й у травні – початку червня по всім трьом пам’яткам судові провадження були зупинені, адже сторони домовилися провести медіацію.

-Медіація – це новий інститут, який ще не набув широкого розголосу. Але загалом, медіація – це переговірний процес сторін, які є учасниками цього процесу, та сертифікованого медіатора. Це (медіатор, — прим.) фахова людина, яка має відповідний рівень підготовки та, використовуючи свої вміння, знання та навички, сприяє сторонам досягнути консенсусу та порозуміння,—розповідав про те, що таке медіація адвокат УПЦ МПОлександр Шамко.

На те, щоб «зійтися посередині» у сторін було 90 днів. Втім, як виявилося, домовитися не вийшло:

-Краще звернутися до заповідника та міністерства. Ми, зі свого боку, зробили усе, щоб медіація продовжилася,—відповів на питання чому не вдалася медіація Олександр Шамко.

Втім, у міністерстві культури та інформаційної політики (про них мова піде нижче) давати коментарі відмовилися:

-Ми не уповноважені давати коментарі. Я вибачаюся,— сказав нашому журналісту начальник відділу супроводу судових справ мінкульту Сергій Мнацаканян.

В. о. генерального директора заповідника «Чернігів стародавній» Андрій Лісовий же прокоментував невдачу з медіацією так:

- Опоненти не пристали на нашу пропозицію повернути майно державі. Термін дії договорів закінчився. Як відповідальні користувачі, вони повинні були повернути власність держави державі. Цього не відбулося,— зазначив пан Лісовий.

Мінкульт увірвався та… обірвався?..

Як ми розповідали раніше (радимо почитати попередній репортаж про суд щодо Єлецького монастиря), до справи щодо Єлецького монастиря крім позивача (єпархії УПЦ МП) та відповідача (заповідника «Чернігів стародавній») залучена велика кількість третіх осіб. З боку єпархії – це Свято-Успенський жіночий монастир Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (так зветься юридична особа, що керує монастирем від УПЦ МП), з боку заповідника – Чернігівська ОВА, регіональне відділення Фонду держмайна та мінкульт (міністерство є засновником заповідника).

Але у квітні, коли ми відправляли до мінкульту інформаційний запит щодо бачення міністерством вирішення конфлікту щодо Єлецького, Троїцього монастирів й Спасо-Преображенського собору, у міністерстві надіслали дуже неконкретну відповідь. А у травні, до того як була призначена медіація, представники міністерства не брали участі у засіданнях. Цього ж разу на суд приїхали одразу три представники міністерства, які спробували розгорнути бурхливу діяльність.

Виявилося, що після поновлення справи (а поновлення відбулося ще 28 серпня), то вже було не перше засідання. Й на попередньому, що відбулося 12 вересня, представники мінкульту не могли бути присутні, через велику кількість інших справ, призначених на той же день. Тому вони подали клопотання з проханням повернутися до стадії підготовчого засідання. При цьому представниця мінкульту зазначала:

-Немає регулювання, не містить Господарський кодекс такої статті, як повернення на стадію підготовчого провадження. Але якщо ми розглянемо судову практику, зокрема практику Верховного суду, то Верховний суд задовольняє такі справи й повертається на стадію підготовчого провадження,—розповіла чиновниця мінкульту Валентина Олексієнко. —Так як в минулому судовому засіданні ви закінчили підготовче провадження, перейшли до розгляду справи по суті, відповідно до Господарського кодексу, перед початком розгляду справи по суті, сторони можуть заявити клопотання. Ось ми заявляємо клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.

Щодо розгляду цього клопотання, то позиції сторін розділилися: представники УПЦ МП та Єлецького монастиря УПЦ МП просили відмовити у задоволенні, адвокат «Чернігова стародавнього» – задовольнити, а представниці Фонду держмайна та ОВА – покладалися на розгляду суду.

Суддя у клопотанні відмовив. Також залишили без розгляду і пояснення міністерства культури (чому це важливо – пояснимо згодом).

У мінкульті виявилися до цього готовими, й одразу дістали роздруківку з новим клопотанням – цього разу щодо відводу судді Вячеслава Шморгуна. Це дозволило б розпочати новий розгляд справи з новим суддею.

-На нашу думку, судом було порушено норми процесуального права, що було відображено, фактично, в недопуску представників міністерства до участі в засіданні суду та відсутності позиції МКІП в матеріалах справи. Більш того, судом також не було прийнято до розгляду й відзив відповідача з доданими до нього документами. Фактично, суд, на нашу думку, планує розглядати спір без позиції відповідача по справі. Та його органу управління, яким є міністерство культури та інформаційної політики України. Хоча обидва учасники подавали відповідний відзив та пояснення, які суд відмовився долучати до матеріалів справи. Дані обставини викликають у міністерства сумніви у неупередженості та об’єктивності судді Шморгуна,— обґрунтовував позицію мінкульту Сергій Мнацаканян.

Щодо цього питання думки сторін розділилися аналогічним чином: представник заповідника підтримав, представники УПЦ МП та Єлецького монастиря – просили відмовити у задоволенні клопотання, а чиновниці фонду держмайна та ОВА не висловили конкретної позиції, залишивши рішення на розгляд суду.

Суд (вірніше суддя, адже справу слухає лише один суддя – пан Шморгун) оголосив кількагодинну перерву. По закінченні перерви одразу пішов до нарадчої кімнати, а, повернувшись, ухвалив клопотання про відвід судді залишити без розгляду.

Однобокий розгляд

Після цього одразу розпочався розгляд справи по суті й виступи сторін, першими з яких були представники УПЦ МП.

Позиція Чернігівської єпархії Московського патріархату ґрунтувалася на тому, що у діяльності монастиря з 1992-го року (коли він був переданий у користування представникам цієї релігійної організації) нічого не змінилося – вони проводять обряди, здійснюють ремонти тощо. Головне ж – після того як у вересні 2021-го року договір про безоплатне користування сплив, заповідник, за словами УПЦ МП, до кінця лютого 2023-го року не заперечував проти находження у пам’ятці представників Московського патріархату. До того ж продовжував діяти інший договір – охоронний.

-У нас виникає ситуація, коли, після закінчення дії договору, й протягом навіть не місяця, а протягом періоду часу з 14 вересня 2021-го року (цього дня закінчився договір про безоплатне користування, — прим.) по 28 лютого 2023-го року відповідач (тобто заповідник, — прим.) взагалі не заявляв своїх будь-яких заперечень стосовно того, що позивач (тобто УПЦ МП, — прим.) використовувати пам’ятку архітектури національного значення за цим договором, у відповідності до цієї мети, з якої передавалося,—зазначив Олександр Шамко. – На сьогоднішній день, до речі, як й на 14 вересня 2021-го року, між сторонами продовжують існувати договірні відносини – це охоронний договір. Відповідно до якого також, користувач (представники УПЦ МП, — прим.), отримав від відповідача (від заповідника, — прим.) пам’ятку архітектури національного значення для використання відповідно до мети своєї діяльності.

Пан Шамко визнав правову колізію, відповідно до якої у протиріччя вступають Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» (на нього посилаються в УПЦ МП) та Закон «Про оренду державного та комунального майна» (на нього спираються у заповіднику). Але в УПЦ МП вважають, що застосовуватися мають саме норми Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», отже, на їх думку, договір про безоплатне користування Московським патріархатом має бути поновлений. Цю позицію підтримав у своєму виступі й представник Єлецького монастиря УПЦ МП.

Й якщо позиція сторін, що виступають на боці Московського патріархату була почута, а їх вимоги зрозумілі (власне, за цим вони й прийшли до суду), то далі почалося… хотілося б сказати що найцікавіше. Але, скоріше, найдивніше.

-Як ми зазначали, дійсно, тут є колізія права. В даному випадку ми вважаємо, що договір з передачею майна – він дійсно припинився, й до наших повноважень не відноситься прийняття рішення щодо подальшого використання цього майна,— розповіла представниця регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях Валентина Помаз.

На уточнення судді Валентина Помаз відповіла, що на їх думку, рішення з цього питання належить до повноважень мінкульту.

А представниця Чернігівської ОВА на питання чи підтримає вона позицію відповідача (тобто заповідника), заявила:

-Ми утримаємося,—сказала Головна спеціалістка юридичного відділу ОВА Ольга Ковальова.

При цьому виступити ані представникам мінкульту, ані представникам «Чернігова стародавнього» суд не дав, перейшовши до вивчення доказів, серед яких, наскільки вдалося зрозуміти, були договори про газо- та водопостачання монастиря, які, скоріш за все, підтверджують, що користуватися монастирем представники УПЦ МП продовжують й у 2023-му році.

Все, що дав суддя сказати представнику заповідника – це відповісти на питання: «Визнає він позов чи заперечує?» (представник «Чернігова стародавнього» сказав, що позов не визнає та заперечує), а представникам мінкульту – відповісти на інше питання: «Чи підтримаєте позицію відповідача?» (ті відповіли, що підтримають).

Як вдалося зрозуміти, такі обмеження представників «Чернігова стародавнього» та міністерства культури були пов’язані з тим, що суд не прийняв їх пояснень (зокрема, з’ясувалося, що пояснення, які ще навесні мінкульт мав подати протягом 5 робочих днів, там подали лише восени). Наскільки такі обмеження є законними – нам сказати складно (адже на засіданні були не тільки представники мінкульту та заповідника, а навіть нинішній та попередній в.о. директора заповідника – Андрій Лісовий та Володимир Хомич, й, здавалося, що сторони готові були надати свої докази).

Саме у цьому місці мав би бути коментар мінкульту. Але, як ми зазначали вище, представники міністерства з нашим журналістом спілкуватися відмовилися.

-Питання до судді – чому він обмежує у правах інших учасників справи. Я не знаю. Будемо наступного разу з’ясовувати. У законі написане, що я маю право на вступне слово, на дослідження доказів й на задавання питань іншим учасникам. А те, що він взяв, що якщо ми відзив не надали… то це – я не знаю. Будемо наступного разу з’ясовувати,— скаже після засідання адвокат «Чернігова стародавнього» Микола Скумін.

У засіданні оголосили перерву до 26 жовтня. Але чи будуть у жовтні враховані докази мінкульту та заповідника – лишилося незрозумілим.

А що комісія?

Як ми розповідали, ще 9 травня у Спасо-Преображенському соборі, Єлецькому та Троїцькому монастирях розпочала роботу комісія, до якої входили як представники заповідника, так й мінкульту та незалежні експерти. Вони мали оцінити стан пам’яток, але з того часу про роботу комісії публічно не повідомлялося.

-Про остаточні висновки зарано казати. Я не маю права надавати не підготовлену інформацію, щоб не вводити людей, суспільство в оману. Інформація має бути об’єктивною і зрозумілою всім,— коментує роботу комісії пан Лісовий.

У той же час, за результатами роботи аналогічної комісії в іншому заповіднику – Києво-Печерській лаврі, вже вдалося повернути державі певні лаврські приміщення. Але Чернігів наразі такими результатами похвалитися не може:

-Те, що зараз відбувається у Києво-Печерській лаврі мені відомо. І Ви так само можете це (мається на увазі, про те, що відбувається у лаврі, — прим.) знати із засобів масової інформації. Чи можна цей механізм застосувати у Чернігові? Зазначене питання вивчають правники. На сьогоднішній деньпозивач (представники УПЦ МП, — прим.) нам нічого не повернув, — зазначив Андрій Лісовий.

Що ж до долі інших двох спірних пам’яток – заповідник подавав позов, в якому просив розглянути справи щодо Єлецького, Троїцького монастирів та Спасо-Преображенського собору в одному провадженні. Втім, суд у цьому відмовив. На сьогодні є три окремих позови, а, отже, справи щодо Троїцького монастиря та Спасо-Преображенського собору мають слухати у тому ж Господарському суді вже незабаром – 3 жовтня.

Сєргєй Карась
Чернігівська Медіа Група