Старовинні ляльки – привабливо чи моторошно?

Наталія Шурда

Коли я зайшла в невеличкий приватний будинок у Михайло-Коцюбинському, мене зустріла привітна усміхнена господиня, чашечка з чаєм і багато-багато ляльок у яскравих нарядах. Отже, ми завітали в гості до колекціонерки Наталії Шурди. У своїй оселі вона зберігає не лише куплені та подаровані ляльки, а й власноруч реставровані.

Моя співрозмовниця народилася й жила в Чернігові, а до Михайло-Коцюбинського переїхала вже після весілля. Розповідає, що спокійна енергетика селища нібито надавала сил для такого кропіткого заняття. А розвинулося воно ще більше після народження першої дитини.

Перша лялька – із секонд-хенду

– Пані Наталю, напевно, це питання цікавить усіх, хто Вас знає: коли й чому почали займатися колекціонуванням ляльок?

– Тут ти права, це питання я чула неодноразово. (Посміхається, - прим.) Ну що ж, перша лялька, яку я купила, чекала на мене в секонд-хенді. Коли заходила до цього магазину, навіть не знала, що це за будівля. І там побачила ляльку, яка не була схожа на інших. Знаєш, загалом у тих, які я бачила раніше, були нецікаві, якісь нереалістичні обличчя та занадто яскраві кольори. А в цієї – живі очі, приваблива посмішка, я одразу закохалася і без вагань купила. Тоді мені це коштувало 25 гривень усього.

От з неї все і почалося. До речі, коли показала ту ляльку своїй подрузі, вона сказала таку фразу: «Ось він, корінь зла». Ну, як ти могла зрозуміти, не всі захоплюються подібним, не всі схвалюють. (Знову посміхається.)

А якщо говорити про першу зроблену чи відреставровану ляльку, то, коли я переїхала до селища і в мене народилася перша дитина, хотілося, щоб вона гралася з якимись більш екологічними та незвичними іграшками. Чомусь здумала вилізти на горище і там пошукати щось цікаве. І я не помилилася. У темному куточку лежала лялька, в якої, щоправда, не було ніжки. Але це мене не зупинило. Власноруч відреставрувала цю іграшку і настільки захопилася процесом, що зрозуміла: ось воно, моє.

– Ви згадали найперші ляльки – які ж були крайні на цей момент?

– Остання лялька, яку я придбала, була виставлена на аукціоні. Не знаю, можливо, день такий був чи обставини, може, інші не роздивилися її добре, але я придбала її за відносно невелику ціну. Це іграшка 30-х років. Насправді тільки бюстик – голова з шиєю по плечі. Проте ти вже зрозуміла, що для мене це не проблема. Вона була настільки добре збережена – наче з магазину. Це просто неймовірна удача!

А остання, яку я зробила, – лялька «Українка». Моя подруга з Харкова, яка також займається колекціонуванням, показувала мені свою колекцію, і я побачила ту іграшку... Ти не уявляєш моє здивування та захоплення. Таку старовинну річ ну дуже важко знайти. В Україні бачила тільки одну, у сусідів (росія та білорусь) – може, дві. Ціна – захмарна, тому навіть не мріяла про неї. Але несподівано подруга надсилає мені таку ляльку для моделювання. І я просто стрибала від щастя. Одразу взялася до роботи і вже через декілька днів зробила голівку іграшки, а згодом у мене почали замовляти цей бюст. Хоч у мене й неоригінальний виріб, але зроблений своїми руками, і тому навіть рідніший. Потім зробила тіло та пошила одяг: вишиванку, плахту і фартушок. А ще – червоні чобітки з натуральної шкіри та справжнє коралове намисто.

Заряджають, коли «батарейка» на нулі

- Ви згадали про подругу з Харкова, яка допомогла здійснити цю мрію. Як же шукаєте однодумців у цій справі?

- Майже всіх своїх подруг знайшла через оголошення, коли шукала старі іграшки або коли продавала. Також дещо зі своєї колекції виставляла в соцмережі, і також люди відгукувалися, показували свої іграшки, зав’язувалася розмова. До речі, дехто знайомив мене зі своїми друзями-колекціонерами, так і складалося моє коло спілкування.

- Чи відчували Ви засудження зі сторони інших людей?

- Цікаве запитання… Може, не те щоб засудження, але багато критикували, мовляв, «це дитячі забавки», «для чого таким займатися?». Люди не розуміли, бо це ж не марки збирати. Воно і місце займає, вимагає багато грошей, ще й часу купу забирає. Багато хто вважає, що це несерйозне хобі, наче не награлася раніше. Спочатку майже ніхто не підтримував, але мені було все одно. Я вперто йшла в цю справу, мені було занадто цікаво, щоб звертати увагу на такі коментарі. Стільки різної, нової інформації для мене! Я повністю занурилася в те, що мене цікавило.

- Кажете, що Вас і зараз цікавлять ляльки. Взагалі не виникало думки покинути колекціонування?

- Думки були, адже в певні періоди життя люди акцентуються на чомусь більш важливому, як-от сім’я, робота, діти. З цим усім нелегко поєднувати будь-яке хобі. До того ж ляльки займають багато місця. Але не змогла покинути заняття, яке дає енергію. Ти завжди можеш поринути в цей «ляльковий світ» і абстрагуватися від усіх проблем. Звісно, було й таке, що продавала: іграшок багато, а місця мало, та й деякі не вписувалися у мою колекцію. Намагалась зменшити колекцію до найрідкісніших, найгарніших ляльок, але все одно купувала нові. (Посміхається.)

- Можете розказати трохи більше, як колекція допомагає Вам справлятися зі стресом?

- Розумієш, ляльки неначе вбирають мій позитивний настрій, коли його багато, і віддають, коли моя «батарейка» на нулі. Якщо мені погано або мучить тривога, я можу просто подивитися на них, і одразу стає легше. Як прокидаюся – бачу їх, роздивляюся деталі на одязі або обличчі. Засинаю – бачу їх, і навіть упродовж дня милуюся ляльками, вони – мої рятівники.

Хоча на початку повномасштабного вторгнення та під час окупації я про них не думала, треба було зберегти себе та сім’ю. Які там ляльки! Зате коли серйозна небезпека відступила і почало відновлюватися життя, я відчула весь отой тягар після нелегкого протистояння, от тоді згадала про іграшки. Тільки-но взяла до рук одну з них та почала реставрувати, боже… ти не уявляєш, яке полегшення я відчула! Це можна порівняти з пірнанням у тиху гавань. Ці, здавалося б, незначні творіння, допомагають мені завжди.

Лялька принесла в дім неспокій

- Чи були ляльки, з якими Ви намучилися? Можливо, якісь дивні відчуття чи важкі у процесі реставрування?

- От поки ти запитувала, згадалася мені одна лялька. Можливо, вона була не з тою енергетикою, яка мені треба. Я придбала її в секонд-хенді, і то був останній день завозу. Вона була неприваблива для інших людей, стара, пошарпана, але мене чомусь вразила. Отже, забрала її додому та й поклала в коридорі. Подумала: краще завтра над нею «пошаманити». Однак у ту ніч я не спала, щось мені муляло, не могла заспокоїтися, мені чулося якесь шарудіння, стукіт. Наступного дня вирішила ту ляльку віднести в офіс, щоб працювати там… Знаєш, це було прекрасне рішення, адже я змогла нормально виспатися, було тихо і спокійно.

Через деякий час цією лялькою зацікавився один колекціонер, тому мені треба було знову забрати її додому, щоб зранку віднести на пошту. Так от: тривога та безсоння знову навідалися до мене! Не знаю, як це пояснити, але ту ляльку я запам’ятала. Хтось може сміятися, може не вірити, але це мій досвід, розповідаю як є.

- Якби Ви могли повернутися в ті часи, коли тільки почали цікавитися ляльками, які поради дали б собі?

- Навіть не знаю… Напевно, не поспішати. Коли ти починаєш, все цікаво, але багато чого не знаєш, тому витрачаєш більше ресурсу. А ще порадила б не засмучуватися. Як зараз пам’ятаю свої емоції, коли на аукціоні «прямо з-під носа» забирають саме ту лялечку, яку хотіла.

А найголовніше, що хотіла б сказати собі: треба прислухатися до своєї інтуїції. Є звичайні іграшки, а є такі, що, скільки б ти в них не вкладав, вони продовжують забирати твій енергетичний ресурс. Зазвичай лялька, яка буде приносити тільки радість, одразу впадає в око, от такі й треба брати.

Насамкінець варто додати, що колекціонування ляльок стає все більш популярним. Тому не бійтеся пробувати себе в чомусь новому, можливо, це саме ваша справа. А якщо у вас є іграшка, яка стала непотрібною, або ви зацікавлені цією справою та шукаєте однодумців, то знайти пані Наталію Шурду можна у фейсбуці. І нехай ваші колекції продовжують вас надихати та радувати!