Єдина в онлайні: сьогодення та майбутнє чернігівської школи № 4

Школа № 4 – одна з найстаріших та історичних діючих шкіл Чернігова. Чому історичних? Хоча б тому, що одразу після звільнення міста від нацистів: наприкінці 1943 – на початку 1944-го її очолював Іван Коваленко – майбутній поет-шістдесятник (на його честь наразі пропонують назвати вулицю Толстого, на котрій знаходиться школа).

Але славетна історія школи, після початку повномасштабного вторгнення, перетворилася на сумну пляму сьогодення, адже наразі школа № 4 – єдина у Чернігові, що працює лише у онлайн-форматі (тобі фізично діти до школи не приходять). А щодо школи лунають суперечливі заяви про її нібито аварійність.

Тож ми вирішили розібратися що відбувається з четвертою школою та, найголовніше, чи є в неї майбутнє?..

Без офлайну

Під час активних бойових дій навколо Чернігова, містом ширилися різні чутки. Доводилося чути, що школи № 4 більше не існує – її, мовляв, знищили. Втім, коли у квітні 2022-го року автор цього матеріалу дійшов до школи, вона, візуально, виявилася цілою – хіба що кілька кватирок були без скла. Керівництво ж школи говорить про те, що навчальний заклад під час облоги не постраждав узагалі.

- Загальноосвітня школа I-III ступенів № 4 унаслідок бойових дій у Чернігові у лютому-квітні 2022-го року не постраждала, — офіційно заявила директорка школи Оксана Рідзель.

Але, на відміну від інших шкіл, зокрема, тих, які (як, наприклад, школи № 25 чи № 29) під час облоги зазнали пошкоджень, школа № 4 наразі єдина, яка працює лише онлайн, тобто в яку школярі фізично не приходять. Головною причиною називають відсутність в школі укриття й те, що сама будівля школи аварійна (так це чи ні – ми більш детально розберемо згодом).

При цьому перед початком цього навчального року школі № 4 заборонили набирати першокласників. Наприкінці літа 2023 року в управлінні освіти казали, що міграція четвертої школи відбувається в обидва боки: ті хто хочуть навчатися онлайн – переводяться сюди з інших шкіл, а ті, хто хочуть ходити до школи фізично – йдуть в інші заклади). Але, не дивлячись на таку можливість, статистика доволі не райдужна. Станом на 1 вересня 2022-го року у школі навчалися 263 юні чернігівці, за рік – 1 вересня 2023-го року, лише 169 школярів. При цьому розрахована школа на 600 учнів.

Аварійність Шрьодінгера

Гадаємо, більшість наших читачів знайомі з парадоксом кота Шрьодінгера, який одночасно вважається й живим, й мертвим. Приблизно така ж парадоксальна ситуація склалася й щодо аварійності школи № 4.

21 вересня, під час виконкому чернігівської міської ради, відповідаючи на запитання депутата Віктора Бистрова щодо стану четвертої школи, в.о. мера Чернігова Олександр Ломако зазначив: «Вона знаходиться в аварійному стані».

Й це той рідкісний випадок, в якому співпадають позиції чернігівської міськради та чернігівської міської військової адміністрації. Адже раніше, у спілкуванні з нашим журналістом, очільник МВА також наголошував на аварійності школи:

- Я спілкувався з паном Білогурою (начальником управління освіти міської ради, — прим.) з цього приводу. Він каже про те, що ця школа рахується як аварійна, — розповідає Дмитро Брижинський.

Але, як ви вже зрозуміли, з питанням аварійності школи № 4 не все так однозначно. Адже директорка школи, яка, безпосередньо у ній й працює, стверджує, що будівля у нормальному стані:

- Приміщення закладу не є аварійним, умови праці відповідають усім санітарно-гігієнічним та безпековим нормам, – стверджує Оксана Рідзель.

Що по укриттю?

Головна проблема школи – відсутність у ній свого укриття. Допомогти могло б модульне укриття. Як розповідав очільник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус, таких укриттів у школах Чернігівської області за 2022/23 роки з’явилося сім. Але проекти для кожного закладу нашого регіону були різні, а вартість такого укриття, за словами чиновника, чималенька:

- Кожен проект й кожен заклад розглядається під конкретну кількість учнів. Є різні технічні рішення. Уніфікованого рішення немає. Модульні конструкції точно не дешеві. Й кожну модульну конструкцію треба розглядати по прямій потребі: скільки людей мають розміщуватися у цьому укритті, — зазначав В’ячеслав Чаус.

На те, чи є в них плани побудувати укриття у школі № 4, в міському управлінні освіти відповідають дуже лаконічно, але не надто конкретно:

- Наразі вивчається питання щодо визначення можливості і вартості будівництва укриття на території закладу освіти, — розповідає Василь Білогура.

Трохи більше світла проливає на цю проблему Дмитро Брижинський, котрий посилається на розмову з тим же паном Білогурою:

- Питання побудови укриття міською радою не ставилося, тому що, як я зрозумів, остаточно не вирішена доля цієї школи: чи будуть її реконструювати чи не будуть. Є пропозиції щодо капітального будівництва, але міська рада на це кошти ще не виділяла. Друге проблемне питання – оформлення земельної ділянки, на якій знаходиться школа. Там є певні проблеми, пов’язані з неточністю у земельному кадастрі. Також це питання не вирішено й це не дозволяє збудувати там укриття, — каже пан Брижинський. — Будемо більш детально з цим розбиратися, адже ця школа знаходиться у місцевості, де, в принципі, інших шкіл немає. Й вона повинна там бути й створювати комфортні умови для навчання.

Трохи лірики

Дружина Івана Коваленка – Ірина Коваленко (Пустосмєхова) так писала про період роботи майбутнього шістдесятника у школі № 4:

«Вчителюючи у чернігівськійсередній школі № 4 – єдиній вцілілій за війну – Коваленко викладав астрономію і так захопив цією наукою учнів, що взимку вони виходили з учителем по деснянському льоду за місто, щоб спостерігати небо. Влаштовував костюмовані астрономічні вечори, де фігурували «зірки», що читали вірші, написані Іваном Коваленком для цього дійства. Студіювали всю літературу з астрономії, яку тільки могли роздобути. Потім – через 20, 30, а то й через піввіку – згадували вже дорослі, а то й у поважному віці чернігівці ці яскраві події юності і щиро дякували своєму вчителю…»

Школа № 4 – школа з багатою історією, представники якої лишили помітний слід в українській літературі. Але чи складуться зірки таким чином, що школа продовжить своє існування, й що станеться у разі її закриття з привабливою земельною ділянкою поблизу Єлецького монастиря – поки що залишається лише гадати.

Схоже, у цьому питанні, як й в багатьох у сучасній Україні, значну роль зіграє те, коли саме наша країна переможе російсько-білоруських окупантів (бо якщо Україну перестануть бомбити, необхідність в укритті може зникнути).

Тому не забуваємо допомагати ЗСУ!

Сєргєй Карась
Чернігівська Медіа Група