«Ковчег на Дрозда»: у Чернігові відкрили модульне містечко

У середу, 22 листопада, у Чернігові офіційно відкрили модульне містечко на вулиці Володимира Дрозда. Тут знайшли свій прихисток як чернігівці, що втратили житло під час облоги міста, так й ВПО з різних куточків нашої країни – від Криму до Нью-Йорку (того, що у Донецькій області, звісно).

На відкритті побували наші журналісти, які побачили містечко, почули офіційних осіб та поспілкувалися з мешканцями нових осель.

Руйнація, цвинтар, життя

Якщо вийти з тролейбусу на зупинці «вулиця Володимира Дрозда» (тепер це «стара» зупинка «Володимира Дрозда», бо буквально цього тижня з’явилася нова, але про це поговоримо згодом), то перше що кидається в очі – руйнування. Адже тебе зустрічають залишки згорілих ларьків (пам’ятаю, як поповнював тут транспортну картку), за якими стоїть розбомблений гуртожиток – нагадування про «подарунки» російсько-білоруських окупантів.

По інший бік дороги, біля зруйнованого «Buddka-бару», можна помітити гойдалку, яку уламок російського снаряду перерізав навпіл...

Вже на вулиці Дрозда, по дорозі до модульного містечка, доводиться пройти крізь «котівський» цвинтар («котівський», бо цей мікрорайон зветься Котами), а далі ледве не збити ноги – тротуар тут, схоже, колись існував, але тепер, місцями, асфальт ледве вгадується.

Контрастують з цим антуражем акуратні двоповерхові будиночки, вид на які відкривається одразу за цвинтарем.

Перед ними, біля пам’ятнику автомобілю ЗІС, тепер розвертаються автобуси: з понеділка, 20 листопада, сюди запустили 22-й автобусний маршрут. Отже, тепер у Чернігові дві зупинки «вулиця Володимира Дрозда» – на відстані десь у кілометр одна від одної.

Біля будинків вже видно людей у фірмових червоних куртках. Адже гроші на будівництво містечка виділяли саме вони – «Червоний хрест».

Що казали чиновники та посадовці

На ґанку одного з будинків облаштували імпровізовану сцену, з якої виступали запрошені гості – представники українського, австрійського та британського «Червоного хреста» й в.о. мера Чернігова Олександр Ломако.

-Крім слів подяки, найголовнішою річчю я вважаю те, що світ нас підтримує, фінансує такі проекти. Це показує мешканцям Чернігова та усій України, що ми не самі у цій боротьбі за демократію, свободу та Незалежність. Нас підтримує весь світ, - зазначив Олександр Ломако.

«Весь світ» у даному випадку, умовно кажучи, презентували голова делегації британського «Червоного хреста» Джеремі Сміт та керівник напрямку міжнародних програм австрійського «Червоного хреста» Едуард Трампуш.

-Для мене дуже зворушливо бути на відкритті цього модульного містечка. За той час, що ми тут перебуваємо, ми дізналися, що Чернігів – це стародавнє місто, що це місто прикордонне. А таке розташування завжди пов’язане з ризиками (залежно від сусідів – як пощастить). Але, разом з ризиком, таке положення дає можливості. Я бажаю усім людям, які тут будуть проживати, щоб вони жили у теплі та комфорті. Щоб для них відкривалися нові можливості, які будуть робити їх життя кращим, - сказав у своєму виступі пан Трампуш.

Мокра витяжка, укриття, дорога «до цивілізації»

Відкриття цього модульного містечка перетворилося на свого роду «Санта-Барбару», адже відкрити його обіцяли ще влітку, потім – напочатку жовтня. Але видавати ордери почали в останні дні жовтня. Мешканці ж тут почали з’являтися лише у листопаді.

Раніше оголошувалося, що на будівництво було витрачено 3,5 мільйони доларів США, проте у розповсюдженому напередодні відкриття містечка пресрелізі йшлося про ще більшу суму – 157 мільйонів гривень (це біля 4,35 мільйонів доларів).

Однак напередодні відкриття стало відомо, що мешканці нового містечка вже зіткнулися з проблемами: низьким тиском води, через недоліки у внутрішній розводці трубопроводів. Вже на місці новосели скаржилися нашим журналістам на ще одну проблему – з витяжки на електроплиту крапає конденсат (кажуть, що за ніч збирається пристойна кількість води).

-Це будівництво. Звичайно, є якісь проблеми. Ці проблеми будуть вирішені на 100 відсотків. В нас конструктивне спілкування з підрядником, тобто немає критичних проблем. Всі недопрацювання які є, ми всі усунемо, - пообіцяв гендиректор українського «Червоного хреста» Максим Доценко.

Як ми вже розповідали, місцями від тротуару, який веде від проспекту Миру до модульного містечка, лишилася хіба що згадка (та й ту згадку – тобто рештки асфальту, треба шукати під шаром листя та ґрунту). Але міська влада обіцяє, що тротуар будуть прибирати. Тож, сподіваємося, дістатися пішки до модульного містечка можна буде й взимку:

-Ми вже передали ці будинки на обслуговування «ЖЕКу-13». Вже є співпраця. Звичайно, буде прибирання й снігу, й тротуарів. Через що тут трошки вищий тариф, ніж у багатоквартирних будинках: тому що тут більша площа, яку потрібно прибирати, й менша висотність. Відповідно, ЖЕК несе повністю відповідальність. Вони будуть проводити ці роботи, - пообіцяв Олександр Ломако.

Ще однією необхідністю нашого часу є укриття. Власного у жодному з будиночків немає, але міська влада каже, що, номінально, сховище є неподалік:

-Ми довго не могли вирішити питання зі сховищем. Воно тут є – біля ста метрів. Але воно не було ні в кого на балансі, тож ми не могли вкласти туди гроші, щоб його привести до ладу, - зізнається Олександр Ломако. – Зараз це питання продовжує вирішуватися. Але, формально, сховище є – біля ста метрів від цих будинків.

До речі, плити у будинках та опалення – електричні. Але сюди, за словами Олександра Ломаки, вже передали два генератори (цікаво, що на одному з них вдалося побачити прапор далекого Кувейту). Тож без тепла, навіть якщо з електрикою будуть проблеми, мешканці містечка не залишаться.

«Чернігівський ковчег»

У семі будинках 112 квартир. Заселені ще не усі, але, як ми розповідали раніше, жити тут будуть не тільки чернігівці, а і українці з багатьох куточків нашої країни – ключи від квартир отримали люди, чиє постійне житло знаходилося у Сєвєродонецьку, Маріуполі, Луганську, кримській Медведівці та навіть Нью-Йорку з Донецької області.

Втім, більшість новоселів – чернігівці.

Валентина

Одній з них – пані Валентині, допомагаємо донести до квартири «подарунки»: український «Червоний хрест» привіз на відкриття презенти для новоселів – гігієнічні та продуктові набори й посуд (каструлю). Говоримо у невеличкому, але теплому коридорі на другому поверсі. Ордер пані Валентина отримала однією з перших – 30 жовтня. Ключи – вже напочатку листопада.

Повністю жінка ще не переїхала. Каже, іноді ночує тут, іноді – ні.

-Перші враження – прекрасні! – емоційно відгукується пані Валентина. Але тут же відмічає, - Треба штори повісити.

До повномасштабного вторгнення жінка з чоловіком жила на Бобровиці. Каже, що будинок повністю зруйнували прямим влучанням. На той час родина вже виїхала з небезпечного району. Після облоги жили то в зятя на П’яті кутах, то на дачі.

Про те, чи вдасться відновити будинок на Бобровиці, каже так:

-Я не знаю. Син в мене у Росії. Як виїхав перед війною – ні чуткі, ні вісті. Не спілкуємося, не знаю… Донька виїхала в Ірландію з дітьми й там поки що живе, - розповідає пані Валентина. – Справа в тому, що в нас хата на двох. Й друга господиня, сусідка, виїхала у Німеччину. Щоб податися у «Дію» (на «єВідновлення», - прим.) потрібно, щоб було обстеження. Треба, щоб сусідка приїхала, ми викликали комісію й підписали акт і вона, і я – всі співвласники. Вона обіцяла й в жовтні приїхати, й у вересні… Не знаю, коли вона приїде.

Пані Валентина пересувається за допомогою милиці. Тож каже, що коли до містечка пустили 22-й автобус, стало набагато зручніше:

-Я зі своєю ногою і йти, до зупинки майже кілометр… Для моєї ноги – важко. Зараз поставлю пакунки, й поїду отримувати інсулін – це з пересадкою. А на дачу – взагалі відмінно, - ділиться жінка.

Олег Миколайович

Олега Миколайовича теж зустрічаємо під дверима. Щоправда, в іншому будинку. Ордер його родина (він та дружина) отримали 4 дні тому. До того жив у товаришів.

У нову квартиру він вперше заходить з нами. Тож поки що не провів тут й ночі.

-Житло подобається. Перезимувати можна. А далі – відбудовуватися, - ділиться планами Олег Миколайович.

До повномасштабного вторгнення чоловік теж жив на Бобровиці. Через дії окупантів, його будинок згорів. Сам пан Олег під час облоги не виїжджав – був у погребі.

-Забив погреб, виходжу перекурити, дивлюся – нема вже… - згадує Олег Миколайович.

Він вже намагається відбудувати своє постійне житло. Каже, що від держави отримав дошки, а волонтери допомогли з вікнами.

-Переважно допомагають волонтери. А держава… Каже: «200 тисяч можемо дати». А що мені 200 тисяч? Двоє дверей поставити. Прийде час – отримаю. Поки що сам виходжу з положення. Що можу – те будую, волонтери допомагають… - розповідає чоловік.

Тетяна Павлівна

Хоча представники «Червоного хреста» кажуть, що модульні будиночки мають простояти, щонайменше, 30 років, Тетяна Павлівна (її ми зустрічаємо на вулиці) теж розглядає це житло виключно як тимчасове, бо планує відновити свій будинок.

Ордер вони отримали лише напередодні. Але родина вже заплатила за зйомну квартиру до Нового року. Тож переїжджати у модульний будиночок планують поступово.

-Ключи дали тільки вчора ввечері. Перші враження – позитивні. Квартира гарна, є побутова техніка, ліжко, диван, пральна машина, мікрохвильова – все є для життя. Будемо жити з чоловіком. На двох місця вистачає, - каже жінка.

До повномасштабного вторгнення родина жила в Олександрівці. В них був триповерховий будинок, який окупанти зруйнували на 75%:

-Згорів дах, третій поверх, перший вщент згорів (снаряд потрапив у вікно), а другий поверх залило водою. Ми були там десь до 5 березня, а потім виїхали – спочатку у центр до знайомих, а, згодом, на Коломию. Розбомбили вже після того як ми поїхали, - розповідає Тетяна Павлівна. – Ми вже розпочали відбудовувати. Зробили дах, відновили опалення, водопостачання, вставили вікна. Вже два роки – по трошечку. Подали на «єВідновлення», але з тією сумою, яку нам нарахували, ми не згодні. Тож поки будемо відмовлятися та чекати. Наче, з січня буде нова програма за якою будуть виплачувати кошти за те, що зробив самостійно.

Як каже Тетяна Павлівна, скільки доведеться відновлювати власний будинок – не знає: «Були б гроші – не було б жодних проблем його відновити», - каже вона.

Що далі?

Як розповідає Максим Доценко, в «Червоного хреста» є вже плани побудови подібних модульних містечок в інших регіонах країни – на Закарпатті (для переселенців з Луганщини), Київщині та Житомирщині.

А у цей час, прямо за будинками від «Червоного хреста», там же, на вулиці Дрозда, з’являються нові будиночки – від Латвії.

Ще у липні повідомлялося, що Латвія передасть Чернігову 10 модульних будиночків. Але, як розповідає Олександр Ломако, до тих 10, що вже приїхали у місто, мають надійти ще два (тож загалом, їх має бути 12):

-В принципі, по якості вони аналогічні: повністю вмебльовані, можна заїжджати. Як тільки будуть повністю готові, будемо заселяти людей, - каже в.о. мера міста, та уточнює, що заселення має статися швидше, ніж за півроку.

Чернігів продовжує потроху оговтуватися від дій російсько-білоруських окупантів. Хоча цей процес, схоже, буде тривати ще не один рік.

А поки ми маємо не забувати, що війна досі триває:

-Головне – аби була наша перемога. Потерпимо. Хлопцям набагато важче, ніж нам, - зазначає Тетяна Павлівна.

Тож допомагаємо ЗСУ. Слава Україні!

Текст: Сєргєй Карась

Фото: Сергій Тонканов

Чернігівська медіа група