«Істинно-православні» Чернігова: катакомби, відмова від Росії та Миколай 19 грудня

8505. Саме стільки приходів УПЦ Московського патріархату нараховувалося в Україні у 2023-му році. Нагадаємо, що приналежність УПЦ до Російської православної церкви підтверджена експертизою, проведеною Держслужбою з етнополітики. Але сьогодні ми розповімо Вам, шановні читачі, не про УПЦ МП, а про іншу церкву – ту, яка мала у своїй назві слово «руська», але «відхрестилася» від Росії ще у 2014-му році.

Руська істинно-православна церква

Історія цього матеріалу не зовсім стандартна. Майже випадково на сайті Чернігівської ОВА вдалося натрапити на матеріал 2019-го року, в якому перераховуються усі релігійні громади Чернігівщини. Й там, серед релігійних громад язичників (таких у нашому регіоні аж дві) чи Адвентистів сьомого Дня (цих громад 26), в око впала громада Руської істинно-православної церкви.

Чи дійсно у Чернігові й зараз, у 2023-му році існує Руська істинно-православна церква? Що це взагалі таке: «істинно-православна»?.. Ми вирішили поцікавитися й тепер ділимося цими знаннями з вами.

Віталій Шумило під час захисту дисертації про істинно-православну церкву, світлина Релігійно=інформаційної служби України

-Це та частина дореволюційної Православної Церкви, яка ніколи не визнавала богоборчої більшовицької влади в СРСР, не підпорядковувалася їй, не виконувала її розпоряджень тощо. На відміну від сучасної Московської патріархії, або «совєтської церкви», яка виникла в 1927 році ціною зради православ’я й підпорядкування цієї церковної структури богоборчій совєтській владі,– пояснює що таке Руська істинно-православна церква колишній секретар Синоду цієї церкви, а нині – член чернігівської громади ІПЦ Віталій Шумило. – Власне, інституційне існування сучасної МП почалося зі співпраці з ОДПУ–НКВС, відтак, ієрархи Московської патріархії стали структурним підрозділом спочатку НКВС, потім КДБ, а нині правонаступника цих злочинних організацій – ФСБ. На прикладі очільника МП патріарха Кирила (Гундяєва) це дуже добре видно, але його попередники – совєтські патріархи Сергій (Страгородський), Олексій (Сіманський), Пімен (Ізвєков), Олексій (Рідігер) були не кращими, і так само «не за страх, а за совість» служили чекістській владі СРСР/РФ, виправдовували її злочинні дії та виконували її накази.

Отже, істинно-православні – це ті, хто не визнав «сталінської» церкви, правонаступниками якої є сьогоднішня РПЦ та, відповідно, УПЦ МП.

Як каже Віталій Шумило, багато істинно-православних закінчили життя у радянських таборах. А сама назва з’явилася у «застінках» НКВС:

-Назва – Істинно-Православна Церква – виникла не навмисно, це не самоназва. Так тих православних, хто не йшов на компроміси з НКВС, називали в слідчих справах самі чекісти, щоб відрізняти від своєї, совєтської церкви,– підкреслює пан Шумило.

А звідки вони на Чернігівщині?

Як розповідає Віталій Шумило, рух істинно-православних на Чернігівщині з’явився ще у 20-х роках XXстоліття, тобто, фактично, тоді ж, коли Україну захопила радянська влада. Тому не дивно, що радянська влада (яка, офіційно, була атеїстичною) чинила тиск на ІПЦ. Зокрема, на заслання до Сибіру поїхали лідери чернігівських істинно-православних: єпископ Дамаскін (Цедрик), архімандрит Троїцького монастиря Георгій (Смельницький), ігумени Аліпій (Яковенко) та Смарагд (Чернецький), священик Воскресенської церкви Іоанн Смолічев.

Останній храм Істинно-православної церкви у Чернігові (Іллінську церкву) закрили у 1937-му. Після цього церква пішла у підпілля, через що отримала свою неофіційну назву – «Катакомбна»:

-Духовенство розстріляли, найбільш активних вірян відправили в концтабори, декого розстріляли вже в концтаборах, як, наприклад, єпископа Дамаскіна,– згадує про шлях істинно-православних Чернігівщини за часів СРСР пан Шумило. –Вціліли лише ті, хто своєчасно пішов у підпілля (катакомби), як ієромонах Філарет (Метан) у Добрянці. Але й підпільно (катакомбно) вони продовжували звершувати богослужіння та окормляти паству. Звідси й з’явилася в ІПЦ ще одна назва – Катакомбна Церква – як за часів гонінь на християн в Римській імперії.

Весь радянський період церква існувала у підпіллі, між собою парафії спілкувалися також таємно. Хоча, після репресій 20-30-х років минулого століття, саме на Чернігівщині, за словами пана Шумила, істинно-православних було не багато – найбільше в Україні вірян цієї конфесії нараховувалося на Харківщині, Сумщині, Київщині та Донеччині (втім, на Донбасі парафії істинно-православних знищила вже поточна україно-російська війна).

До речі, саме свою церкву Віталій Шумило вважає правонаступницею дореволюційної російської церкви. У той час як РПЦ та УПЦ МП називає «структурним підрозділом ОДПУ–НКВС–КДБ–ФСБ»:

-Не Московська патріархія (МП), а ІПЦ – канонічна правонаступниця дореволюційної Православної Церкви, якщо вже казати про канони. А сучасна МП створена в 1927 році НКВС для служіння антихристиянській державі, яким був СССР тоді та якою є сьогодні його правонаступниця – Російська Федерація. МП – це структурний підрозділ ОДПУ–НКВС–КДБ–ФСБ. Тому й не дивно, що її чекіст-патріарх в усьому підтримує чекіста-президента та благословляє знищення України і українського народу, – вважає Віталій Шумило.

Розрив з Росією

До війни (й в даному випадку, говорячи «до війни» мається на увазі не 24 лютого 2022-го, а лютий 2014-го) Чернігів був центром Чернігово-Гомельської єпархії Руської істинно-православної церкви. При цьому центральним містом істинно-православних була не Москва й, взагалі, не Росія, а українська Одеса.

Але війна спричинила розкол у середині церкви:

-Після вторгнення РФ в Україну в РІПЦ розпочалися різні процеси: умовно кажучи – за «Крим наш» і за «Отче наш». Центр перемістився в РФ (в місто Дмитров Московської області, – прим.), а більшість українських парафій (чернігівська в цьому процесі була першою) розірвали стосунки з Синодом РІПЦ і відмовилися в своїй назві від слова «руська». Але й в Росії ці процеси не припинилися та призвели до розколу: значна частина парафій розірвала зі своїми архієреями, які, за фактом, виявилися «ватниками»,– згадує пан Шумило.

Чернігівська громада пішла на доволі сміливий крок, й розірвала стосунки не тільки з самою Руською істинно-православною церквою, а й з єпископом Гермогеном (Дуніковим), який керував Чернігово-Гомельською єпархією:

-Єпископ Гермоген (Дуніков), пропагує путінізм і виправдовує вторгнення в Україну. Яке тут може бути спілкування? – запитує Віталій Шумило.

Після цього, до перемоги України істинно-православні Чернігова вирішили не створювати єпархіальних структур.

До речі, Гермоген (Дуніков) та керівництво Руської істинно-православної церкви, що переїхало до Росії, не лишилося «у боргу» перед своїми вірянами з Чернігова – крім того, що Чернігів перестав бути єпархіальним центром, так й колишню Чернігово-Гомельську єпархію перейменували на Гомельсько-Брянську (іменем міст, з яких у лютому 2022-го на Чернігів йшли російські окупанти)…

Тож істинно-православні України розірвали всі зв’язки з Росією?

Ця картина не ідилічна. Адже не всі істинно-православні України відмовилися від зв’язку з Росією: за словами Віталія Шумила, Одеська та Вінницько-Хмельницька єпархії досі мають зв’язок з Синодом у країні-окупанті. Тому істинно-православні Чернігова зі своїми єдиновірцями з Харківської, Одеської, Вінницької, Сумської та інших областей не спілкуються з тими, хто досі зберігає адміністративне підпорядкування Синоду в РФ:

-Ми не спілкуємося вже давно, бо нам незрозуміло, як можна залишатися у єднанні з архієреями, які підтримують політику Путіна щодо України. У Вінниці є навіть єпископ, який вважає згаданого Гермогена (Дунікова) своїм старцем і активно підтримував рішення Синоду: усіх незгодних з пропутінською політикою «відлучити від Церкви»…– зазначає Віталій Шумило.

Чому досі не в ПЦУ?

Здавалося, логічним шляхом для істинно-православних, особливо тих, хто розірвав зв’язки з Росією, було б приєднання до Православної церкви України. Втім, Віталій Шумило зазначає, що й до ПЦУ в істинно-православних є претензії, пов’язані, зокрема, з тим, що частина ієрархів ПЦУ у радянський час входила до РПЦ та співпрацювала з радянським спецслужбами.

Однак, у майбутньому, за словами пана Шумила, об’єднання з ПЦУ все ж можливе:

-Намій погляд, у ПЦУ більше шансів відректися від совєтського минулого, ніж в УПЦ МП. Бо її архієреї, здебільшого, – це вже нова генерація, яка виникла в Україні після проголошення Незалежності. Їм не треба каятися, власне, за себе (як, наприклад, митрополиту УПЦ МП Онуфрію): достатньо осмислити і засудити сам факт підпорядкування та співпраці Церкви Христової тоталітарній владі, осмислити й засудити сергіянство (за іменем першого голови відновленої у сталінські часи РПЦ, - прим.) як феномен. Але це окрема велика й цікава розмова.

Різдво 7 січня

У цьому році й Українська греко-католицька церква, й Православна церква України перейшли на новий церковний календар, через що, наприклад, день Святого Миколаяу цих церквах буде відзначатися 6 грудня, а Різдво – 25 грудня.

Втім, істинно-православна церква календар не змінювала, Тож Миколая вони традиційно святкуватимуть 19 грудня, а Різдво – 7 січня.

-Чернігівська громада має невеличкий храм, офіційно зареєстрована. На жаль, старожилів вже немає – час невпинно бере своє... – зазначає Віталій Шумило. –Ми не думаємо зараз про майбутнє нашої церкви, як інституції. Зараз головне – перемога України. Програє Україна, відродиться Совєтський Союз – то яке майбутнє? Тому всі сили зараз – на перемогу України і на знищення цього життєненависного звіра, який увесь світ намагається втягнути в нищівну світову війну. Про це зараз наша молитва і наша, кожного у свій спосіб, допомога ЗСУ.

Але, якщо хтось з наших читачів захоче відсвяткувати День святого Миколая 19 грудня та прийти цього дня до істинно-православної церкви, то зробити це буде вкрай складно. Адже місцезнаходження свого храму істинно-православні не оприлюднюють до перемоги України та закінчення воєнного стану… (До речі, саме тому у цьому матеріалі немає світлин чернігівських істинно-православних)

А якщо Вас зацікавила тема істинно-православних Чернігівщини, більше інформації можна знайти у дисертації Віталія Шумила.

Сєргєй Карась

Чернігівська медіа група