Бізнес під час війни: як гранти та наполегливість допомогли відродити чернігівське швейне підприємство

Квітень 2022 року. На складі у Тернополі підприємець Максим Гладченко вдивлявся у швейні машинки, які вивіз з пошкодженого цеху у Чернігові. Він пам’ятав, як важко дісталася кожна з них, як впродовж 10 років його підприємство ForwardTex кілька разів було на межі закриття. І ось знову чоловік мав вирішити, що робити далі. Тоді бачилися самі мінуси – персонал роз’їхався Україною та світом, не було сировини та грошей на рахунках. І на додачу – виробничий цех у Чернігові залишився без вікон та опалення, а саме місто виглядало хворим та спустошеним.

Попри очевидну перевагу пунктів “проти”, Максим того дня вчинив нелогічно: вирішив відродити бізнес. Згодом повернувся в Чернігів, узяв кредит під 36% річних, а за кілька місяців почав користуватися грантовими програмами, які пропонували підприємцям. Завдяки цим коштам вдалося оновити та розширити швейний парк, придбати сировину та перезапустити виробництво. Про бізнес під час війни: гранти, волонтерство, проблеми та можливості Максим Гладченко розповів газеті “7 днів”.

Продав авто і відкрив міні-цех з пошиття дитячих речей

Історія ForwardTex почалася в 2013 році. Після навчання на юридичному та роботі у виконавчій службі, Максим Гладченко зайнявся бізнесом. Найкоротший шлях був через ринок: мінімальні вкладення, швидкі гроші та мама Ніна, яка тримала кілька торгових яток і знала, як усе влаштовано. Поторгувавши дитячими колготами на ринку Привокзальний, Максим вирішив самостійно шити речі для малюків і продавати їх на ринку.

“Тоді торгівля на ринках приносила непогані гроші: інтернет-магазинами люди ще не користувалися, а в Чернігів щовихідних за покупками приїздили білоруси. Тож я продав автомобіль, купив обладнання і тканину. Так ми й запустили підприємство. Шили дитячий трикотаж: бодіки, “царапки”, чоловічки, шапочки, білизну. Працювала одна швачка, а ми з мамою допомагали їй кроїти”, – пригадує Максим Гладченко.

До 2017-го складські запаси розпродали, а торгівля на ринку занепала загалом. Тому підприємець закрив більшість торгових точок і зосередився на пошитті одягу для замовників.

Пошили маски, виклали на olx і понеслося…

Березень 2020-го, в Україні почалася пандемія коронавірусу. У маленькому приміщенні на Масанах на повну потужність гула швейна машинка. Четверо людей – Максим з дружиною Наталею, мамою та швачкою – конструювали маски. Шити їх запропонувала Наталя, коли побачила, що є шалений попит, а самих масок у продажу немає. Пошивши кілька штук, сфотографували товар, розмістили на оlx, і тут понеслося…

Клієнти замовляли маски поштучно і гуртовими партіями. На ранок залишків ніколи не було: розпродавали все, що встигали пошити напередодні. Телефон практично не замовкав від дзвінків та повідомлень. Такого ажіотажу і успіху ніхто не очікував.

Заробленого на масках вистачило, щоб погасити борги з оренди, які накопичилися за останні роки. А ще – переїхати у вдвічі більший цех ближче до центру міста і відкласти на нове обладнання. Та найголовніше, що дав той період, – нові клієнти. Підприємці, які замовляли маски, згодом почали продавати звичну для них продукцію – футболки, худі та інші трикотажні вироби. Аби отримати цих клієнтів, Максим запропонував максимально вигідні для них умови і поступився частиною прибутку.

З того часу компанія остаточно сфокусувалася на виготовленні трикотажу. Так само чітко розподілили ролі в компанії. Максим зосередився на фінансових питаннях, комунікаціях із клієнтами та управлінні підприємством, а дружина взяла на себе виробничий процес. Мама ж від справ відійшла.

“За ці два роки від початку ковіду до великої війни ми працювали без зупинок. Розширили штат до восьми людей, повністю оновили швейне та господарське обладнання. Придбали для працівниць ортопедичні швейні стільці. Де можливо, автоматизували процеси. Але 24 лютого 2022-го почалося нове випробування…”, – говорить Максим.

На паузі

У перший ранок війни Наталя, яка відповідала за виробництво, попросила персонал лишитися вдома. А за кілька днів стало зрозуміло: бізнес на паузі.

“Ми виплатили людям заробітну плату. Роздали волонтерам і теробороні готової продукції та сировини на 100 тис. грн: худі, футболки, спідня білизна, все, що мали... У перші дні березня я відправив маму та дружину до Польщі, а сам возив вантажівкою гуманітарку з заходу України до Чернігова, тому в місті був регулярно”, – пригадує Максим.

Війна пошкодила виробничий цех підприємства. Коли бомбили місто, то вибуховою хвилею в приміщенні повибивало вікна, зруйнувало систему опалення. Під час одного з візитів до Чернігова Максим позабивав отвори від вікон плівкою. А згодом вирішив вивезти обладнання на Тернопільщину.

“Я не планував релокації. Просто забрав те, що міг, аби його не пограбували мародери чи не розбили бомби... Починаючи бізнес, я рахував кожну гривню, багато чого купував у кредит. Це обладнання було дуже дорогим для мене, у прямому та переносному сенсі”, – каже підприємець.

Як розвивати бізнес під час війни: досвід ForwardTex

Сидячі на складі у Тернополі, Максим Гладченко ухвалив тоді доленосне для бізнесу рішення: відродити його.

“Ми з дружиною повернулися в Чернігів на початку травня. Спершу обдзвонили персонал: три швачки погодилися вийти на роботу. Потім поговорили з клієнтами, вони готові були дати замовлення. Але щоби стартувати, потрібні були гроші. Тільки на тканину – щонайменше 150 тис. грн. А ще ж ми мали приміщення без вікон та опалення, на рахунках нулі, на кредитках – мінуси. Тому щоб почати шити, взяли банківський кредит. Пільгових тоді не було, тому довелося погодитися на 36% річних”, – пригадує Максим повернення додому.

Уже за кілька місяців держава почала видавати доступні кредити за програмою 5-7-9%, а міжнародні організації – фінансувати український бізнес. І Максим Гладченко, який досі вважав гранти чимось важким і недоступним, написав свою першу заявку. Її схвалили.

Відтоді підприємець регулярно подавав документи на всі гранти, які тоді пропонували. Він отримав фінансування від Міжнародної організації з міграції, EU-Business, Міжнародної організації ZOA (Нідерланди), єРобота тощо. За залучені кошти вдалося суттєво оновити швейний парк: придбали 10 одиниць якісного швейного обладнання та близько 150 кг тканин. Своєю чергою це призвело до розширення штату, зараз в команді ForwardTex працює 11 людей.

“Я особисто заповнював заявки скрізь, де ми проходили за умовами, скористався усіма шансами. Також брав участь у програмі “Власна справа”, за якою отримав від Центру зайнятості 250 тис. грн і створив два робочі місця. Попри війну і важкі часи зараз реально отримати “безкоштовні” гроші, щоб оновити обладнання і розширити виробництво”, – каже власник ForwardTex і дає кілька рекомендацій підприємцям щодо того, як скористатися можливостями для бізнесу під час війни.

1. Писати заявки на гранти самому. Ніхто краще за власника не знає бізнес, його потреби. До того ж, попрацювавши один раз, деяку інформацію можна використати в інших грантах. Наприклад, на питання: “Як війна вплинула на бізнес?”, – відповіді не будуть відрізнятися.

2. Вказувати лише правдиву інформацію – не варто нічого прикрашати, інакше можна суттєво зіпсувати репутацію.

3. Вчитися бізнесу. Зараз для підприємців чимало курсів та занять організовує місцевий Центр зайнятості, Центр регіонального розвитку бізнесу, Чернігівська торгово-промислова палата тощо.

“Нещодавно я знайомився з технологією ощадливого виробництва Lean. Ми з колегами приїздили до виробника амуніції для тварин Collar. Lean – це дуже цікавий підхід до управління. Я виписав собі 11 пунктів, які ми запровадимо на виробництві найближчим часом. Адже це про економію ресурсів, часу, використання обладнання. Також я навчаюся експортній діяльності, аби мати клієнтів з Європи. Попри війну зараз є багато можливостей, щоб вчитися, переймати досвід і розвиватися”, – впевнений Максим Гладченко.

Разом із тим він говорить і про проблеми бізнесу. Найбільша зараз – це нестача фахівців. Багато людей переїхали на захід України чи за кордон. На думку підприємця, вирішити це питання можна лише за допомогою державної політики. Наприклад, запровадити систему податкових пільг для прифронтових та прикордонних областей, аби бізнес міг платити конкурентну заробітну плату. Це, своєю чергою, стимулюватиме людей повертатися на Чернігівщину. Наразі в компанії відкриті вакансії швачки, механіка, конструктора, дизайнера одягу та маркетолога.

Безоплатно шиють одяг військовим і працюють над власним брендом

Серед клієнтів ForwardTex сьогодні українські бренди, дрібні реалізатори та великі компанії, які замовляють мерч, як от Монобанк. Контрактів з Міноборони в підприємства немає. Але на волонтерських засадах воно постійно співпрацює з ЗСУ: щомісяця відправляє військовим одяг власного виробництва.

“До осені 2023 року ми працювали з ГО “Сіверський фронтир”. А потім до нас напряму звернулися з Першої танкової бригади. Ми відправляємо партії одягу на 70-150 одиниць: футболки, спідня білизна, іноді термокомплекти. У такій співпраці до нас немає жодних вимог. Наприклад, у нас є темно-зелена тканина, яка не відповідає за кольором стандартам Міноборони. Але солдату в окопі байдуже, якого кольору його одяг, аби зручний та чистий”, – впевнений підприємець.

Дбають на підприємстві і про довкілля. Попри те, що у світі легку промисловість часто називають однією з “найбрудніших”, ForwardTex практично не залишає відходів. Тканина має 80-100% бавовни у складі, тому практично повністю розкладається після використання. Усю продукцію шиють на замовлення, тож залишків одягу немає. Обрізки тканини відправляють на переробку: з них виготовляють вату для матраців. Так само здають папір та плівку. Усі цехи обладнані сучасними економними машинками. Аби ще зменшити споживання ресурсів, Максим планує встановити сонячні панелі. Каже, для цього потрібно 1,5 млн грн, тому чекатимуть сприятливих умов щодо фінансування, аби втілити цей план у життя.

Максим Гладченко має ще одну мету – створити власний бренд спортивного одягу для професіоналів та любителів. У жовтні 2023 року ForwardTex вже виготовив одяг для змагань ветеранів “Північний форпост”. Зараз працюють над створенням власної торгової марки, яку планують запустити вже цієї осені.

Наталія Найдюк

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!