Закинутий корпус чернігівської школи: російській слід, обстріли і можливе відновлення

Чернігівська школа № 17, що розташована на вулиці Пантелеймонівській, в глибині житлового масиву неподалік «Круга», доволі унікальна. Чому? Хоча б тому, що тут вчилася одна з найбільш яскравих представниць українського шістдесятництва – Михайлина Коцюбинська, яка згадувала, що «втекла сюди з центральної школи, де вчилися діти  чернігівської «аристократії», не витримавши атмосфери, що панувала там» та, на противагу, називала атмосферу у своїй новій школі – дружньою.

До речі, меморіальна табличка, присвячена Михайлині Коцюбинській наразі прикрашає фасад школи № 17. І це одна з небагатьох чернігівських пам’яток, пов’язаних з шістдесятниками.

Але поговоримо ми не про Михайлину Хомівну (хоча вона, безумовно, заслуговує не на одну розмову), а про дещо інше – про будівлю, яка позначена на Гугл-карті як «2-й корпус 17-ої школи».

Від садочку до дружби з… росіянами

Цей другий корпус 17-ої школи, від основної будівлі відділений футбольним полем. Й хоча будинок явно більш новий, ніж той, в якому школярі продовжують навчання, навіть здалеку складається враження, що тут давно ніхто не вчиться.

Як розповідає віце-мер Чернігова Вікторія Пекур, будівля була зведена у 1967-му році й до 1992-го року тут знаходився дитячий садочок № 37. У тому ж 1992-му будівлю передали школі, втім, й вона там протрималася не надто довго:

-З 2010 року Чернігівською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 17 Чернігівської міської ради Чернігівської області будівля не використовувалась через значне скорочення контингенту дітей. Для організації освітнього процесу був задіяний лише корпус по вулиці Пантелеймонівська, 14 (основна будівля школи, – прим.), – розповідає Вікторія Пекур.

Найцікавіше в історії будівлі почалося потім. Адже, за словами пані Пекур, до 2016-го року (тобто навіть після початку нинішньої україно-російської війни) частину будівлі використовував Україно-російський інститут.  Який згодом зник, через те, що не отримав ліцензію на проведення освітньої діяльності.

Тут варто зупинитися трохи детальніше та згадати, в якому світі ми жили ще відносно нещодавно: у липні 2013-го року, тобто менше ніж за рік до того як Росія анексувала Крим та почала війну, що триває донині, портал «Одна родина» називав чернігівський Україно-російський інститут: «єдиним провідником російських освітніх послуг у північному регіоні України».

До речі, якщо вірити вищезгаданому виданню, Україно-російський інститут у різні роки був філією спочатку Московського державного відкритого університету ім. Черномирдіна, згодом – Московського державного машинобудівного університету, а його студенти отримували іменні стипендії посла Росії в Україні. 

«Дружній» обстріл та сумне сьогодення

Вікторія Пекур розповідає, що з 2017-го року (тобто вже 7 років), будівля не використовується за цільовим призначенням.

А 16 березня 2022-го року колишню будівлю Україно-російського інституту обстріляли… звісно вони – ті самі «дружні» росіяни:

-У наслідок мінометного обстрілу 16 березня 2022 року, будівля по вулиці Іоанна Максимовича постраждала від близьких розривів мін. Є влучання в дах будівлі. Пошкоджено вікна та частину дверей. Відбулося часткове руйнування труб опалення та батарей. Значній корозії піддалися системи водозабезпечення і каналізації. Нині зазначений об'єкт фактично законсервований, – зазначає пані Пекур.

Але назвати будівлю насправді «законсервованою» нині складно.

-Консервація  об'єкта – комплекс робіт та заходів, пов'язаних із забезпеченням  зберігання на визначений довготривалий час об'єкта, на якому припинено будівництво, що включає тимчасові та постійно діючі захисні або конструктивні заходи, які запобігають руйнації об'єкта, – таке визначення цьому процесу дає діюче «Положення про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва».

 А ось з колишнім корпусом 17-ої школи ситуація інша: навіть візуально він не має більшої частини вікон: на першому поверсі більшість отворів чимось забита, а на другому зіяють порожні віконниці. До того ж з двох боків видні пошкодження стін, які, здається, місцями є наскрізними. Тож можна припустити, що руйнація будівлі продовжується, адже туди, наприклад, можуть вільно залітати і сніг, і дощ.

Чи є майбутнє?

Тим не менш, будівля досі виглядає доволі міцною. Й якщо школі вона не потрібна, перша думка, яка виникає: будинок можна було б переобладнати під житло для тих, хто втратив власні оселі через дії російсько-білоруських окупантів.

Про те, чи розглядається питання щодо переформатування будинку під житло для ВПО, ми цікавилися в інформаційному запиті до директорки 17-ої школи та керівництва міської ради:

-Наразі виконавчими органами чернігівської міської ради розглядається питання можливості відновлення пошкодженої будівлі, зокрема, шляхом залучення коштів благодійної допомоги, а також створення безпечних умов та облаштування захисної споруди цивільного захисту, – таку відповідь надала Вікторія Пекур.

Хотілося б вірити, що у колишнього другого корпусу 17-ої школи є майбутнє. Бо ця будівля може допомогти чернігівцям вирішити хоча б дрібку з тих проблем, що в наше місто принесли війна та Росія. І буде прикро, якщо замість цього вона просто зруйнується вітрами, дощами та часом.

Читайте також:
На Масанах планують побудувати квартири для ВПО за рахунок данських інвесторів. 

Сєргєй Карась

Чернігівська Медіа Група