Проблема, яка «не на часі»: чому громадяни РФ не можуть отримати український паспорт

«Чи можна зараз змінити громадянство з російського на українське?», – таке трохи несподіване питання нещодавно задала наша читачка. Й як людина, що має російський паспорт, автор цього матеріалу може дати коротку відповідь: «Ні. Хоча за Законом – так».

Але давайте розбиратися.

Що?! Ти громадянин Росії?

Так, що є то є (чому так досі є – розберемося згодом). Де-юре, я лишаюся громадянином Росії, хоча з 19 грудня 2016 року живу у Чернігові (тут провів й весь період облоги міста російсько-білоруськими окупантами), і за останні 7 років ви могли читати та дивитися мої матеріали у різних чернігівських та загальноукраїнських виданнях.

Про свою історію я неодноразово розповідав в медіа (якщо цікаво, послухати можна тут), але, якщо стисло: народився я у 1990-му році у Гусь-Хрустальному (це Владімірська область нинішньої Росії, а, на той час, Радянського Союзу) й за національністю завжди був українцем, хоча з України – села Петрівка під Волновахою, поїхав ще мій прадідусь. З 2012 по 2015-й роки брав участь у діаспорному русі: був членом оргкомітету Українського молодіжного форуму Росії, у 2013-му проводив один з двох перших в Росії (й, як потім з’ясується, останніх) Мегамаршів у вишиванках – у місті Владімір, і, у тому ж 2013-му році у рідному Гусь-Хрустальному – пікет на підтримку Євромайдану.

Більш того, я навіть довів українській державі, що я – етнічний українець, бо ще у 2014-му році Національна комісія з питань закордонних українців видала мені посвідчення закордонного українця. Але все ж цей матеріал не про мене, а про громадянство, тож давайте повертатися до нашої теми.

Кола пекла: крок перший

Можливо хтось з вас міг чути про біатлоністку Катерину Бех, яка у 2018-му році отримала українське громадянство й почала виступати за збірну України, а після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Росії, та, як повідомлялося у медіа, повернула собі російський паспорт.

З цієї історії можна зробити висновок, що отримати український паспорт дуже легко. Але цей висновок хибний.

Так, однією з підстав набуття українського громадянства є державний інтерес до певної персони з боку України. Скоріш за все, саме з таким формулюванням президент Порошенко у 2018-му й надав громадянство Катерині Бех, адже отримувала український паспорт вона з метою виступати за збірну України.

Проте «натуралізація» спортсменів – все ж явище, лік якому йде, максимум, на десятки. Більшості ж доводиться проходити інший шлях. Найбільш простий та поширений – народитися в Україні. Гадаю, так українське громадянство набули більшість тих, хто прочитає цей текст.

Ще один шлях – отримати громадянство за територіальним походженням. Тобто якщо один з батьків чи дідусів/бабусь або сестри/брата народилися або постійно проживали на території України, УРСР, ЗУНР чи УНР, людина має право на українське громадянство.

Наприкінці 2021-го року цей перелік розширили, включивши туди прадудісів та прабабусь.

Але, хоча мій прадідусь, як вже зазначалося вище, і народився в Україні, автор цього тексту пішов іншим шляхом. Й не тільки через те, що прадідусь виїхав з України ще у 1940-х роках, а Волноваський район, з якого ми походимо, наразі розбомблений та окупований, через що знайти документи та довести, що мій прадідусь – то мій прадідусь – доволі складно. Іншим шляхом я пішов тому, що норма щодо прадідусів та прабабусь була прийнята лише наприкінці 2021-го, а документи на отримання українського громадянства були подані автором цього тексту значно раніше – у листопаді 2020-го.

Тернистий шлях

Ще один шлях отримання українського громадянства – або 5 років прожити в Україні, або 2 роки бути одруженим (чи заміжньою) з громадянином України.

Так як моя дружина Марія – чернігівка та громадянка України, саме на ційпідставі (шлюб з громадянкою України) я й подавав документи на отримання громадянства. Втім, «подати» – це легко тільки сказати. Для цього потрібно зібрати низку документів. Зокрема, дозвіл на імміграцію в Україну, який можна оформити не раніше, ніж проживши два роки у країні, чи довідку про несудимість у… Росії.

Раніше за цією довідкою треба було їхати у консульський відділ російського посольства у Києві. Але після розірвання дипломатичних стосунків між Україною та Росією з початком повномасштабної війни, виконати цю вимогу практично неможливо:

-Хоча перелік документів, які на сьогодні передбачені законодавством для подання на отримання громадянства – він такий же як й був, але, враховуючи ситуацію в країні,длягромадян Російської Федерації не так легко ці документи отримати. Наприклад, єпроблемні питання з отриманням довідки про несудимість, виданої на території Російської Федерації, з терміном дії документів. Тобто людина повинна подаватися на громадянство тільки тоді, коли має повний пакет документів та діючий паспортний документ. Дуже багато випадків, коли особа має підстави (для отримання українського громадянства, – прим.), але не має діючого паспортного документу, – визнає начальниця Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області Ксенія Лук’янець.

Якщо документи на громадянство ви все ж подали, далі заяву (та людину) перевіряє міграційна та СБУ.

-Закон передбачає можливість набувати українське громадянство іноземцям та особам без громадянства, в тому числі і громадянами Росії. Приймаємо справи в спрощеному порядку (за територіальним походженням), коли людина народилась або була зареєстрована тут до 24.08.1991 й, також, щодо тих, хто має близьких кровних родичів в Україні. Робляться запити до правоохоронних органів, до СБУ для перевіркитаких громадян та безпечності їх подальшого перебування на території України, – розповідає про те, як наразі відбувається прийняття документів від громадян Росії Ксенія Лук’янець.

Якщо СБУ та міграційна не знайшли нічого небезпечного та забороненого, заява на громадянство потрапляє до Офісу президента. У випадку з автором цього тексту це сталося через 4 місяці після подання заяви на громадянство – у березні 2021-го.

Вже в Офісі ваш пакет документів має розглянути комісія при президентові України з питань громадянства, яка має рекомендувати чи не рекомендувати президенту прийняти людину до громадянства України. У моєму випадку я так й не дізнався коли точно комісія прийняла рішення, але 24 листопада 2022-го року (через понад два роки після подання заяви на громадянство) я отримав лист від Офісу президента, в якому мене поінформували, що комісія рекомендувала президенту задовольнити мою заяву та прийняти мене до українського громадянства.

Здавалося б, це перемога? Ні, адже з моменту рішення комісії минули, щонайменше, 1 рік та 5 місяців, а громадянства автор цього тексту досі немає.

Справа у тому, що далі «м’яч» переходить на поле президента, й тільки він може підписати Указ про надання громадянства, або прийняти рішення про відмову. Причому, якщо терміни роботи міграційної та комісії при президенті визначені законодавчими та підзаконними актами, то президент, де-факто, у часі необмежений:

-У Порядку розгляду заяв про отримання громадянства є певні терміни, але ці терміни більше стоються саме прийняття заяв органами державної міграційної служби та комісією при президентові з питань громадянства. Саме на цих ланках визначені певні строки (сумарно, без затягування термінів, це може відбуватися протягом двох років з моменту подачі заяви – це дійсно великий термін). А ось якщо комісія надає рекомендацію надати громадянство – от тут у Порядку немає визначених строків саме підписання президентом Указу про отримання громадянства. Є певні розумні строки: не може бути так, що справа тягнеться роками. Але на практиці це дійсно так й відбувається…– розповідає Дмитро Науменко, координатор громадської приймальні УГСПЛ (Української Гельсінської спілки з прав людини) у Чернігові.

Тобто, президент України може підписати Указ, скажімо, за годину після рішення комісії, а може не підписувати, умовно, 100 років. Такої позиції притримуються й в Офісі президента, натякаючи на воєнний стан:

-Основний Закон та законодавство України у сфері громадянства не встановлюють часових параметрів, у межах яких Президент України приймає рішення про набуття громадянства, або строків, упродовж яких Президент України має розглянути подані йому Комісією (при президентові з питань громадянства, – прим.) пропозиції щодо прийняття до громадянства,– заявляє заступник керівника департаменту з питань звернень громадян Офісу президента Костянтин Кокарєв. – Також пропонуємо взяти до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Й це той випадок, коли твої права не може захистити навіть Уповноважений Верховної ради з прав людини:

-Наголошую, що питання прийняття рішень і видання указів про прийняття до громадянства України належить до виключних повноважень президента України,– підкреслює Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Втім, як говорить Дмитро Науменко, воєнний стан не накладає якихось законодавчих обмежень щодо надання українського громадянства.

При цьому Володимир Зеленський й під час воєнного стану продовжує надавати українське громадянство росіянам та білорусам, про що свідчить статистика Державної міграційної служби:

-Згідно з показниками відомчої статистичної звітності ДМС у період з 01.03.2022 по 29.02.2024 18 громадян Російської Федерації та 10 громадян республіки Білорусь прийнято до громадянства України за Указами Президента України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України»,– відповіла нам голова міграційної служби Наталія Науменко.

Але не всім так щастить. У січні 2024-го року автор цього матеріалу відсвяткував такий собі «ювілей» – 5 років з моменту, як він отримав право на українське громадянство. Але, попри бажання, за 5 років реалізувати це право не вдалося.

Штрафи та депортація

Після початку повномасштабного вторгнення дипломатичні стосунки між Україною та Росією розірвані, отже російські консульства в Україні не працюють. Хоча між Україною та іншою учасницею воєнної агресії проти України – Білоруссю дипломатичні стосунки досі діють, наскільки вдалося зрозуміти під час підготовки цього матеріалу, як посольства, так й консульства Білорусі в Україні також не функціонують (у березні 2022-го повідомлялося, що всі білоруські дипломати виїхали з України).

Це сприяє тому, що в громадян Росії та Білорусі, які лишаються в Україні, закінчуються закордонні паспорти, а нових отримати вони не можуть. Й це для таких людей тягне новий вал проблем.

У грудні 2023-го року на Чернігівщині пройшла операція «Мігрант». Як повідомлялося у медіа, щодо 6 іноземців були прийняті рішення про примусове видворення. Двоє з них – громадяни Росії. У міграційній службі нам розповіли, що в цих двох росіян спливли терміни перебування в Україні, й, щоб не бути примусово депортованими, вони виїхали з України самостійно.

Як каже Ксенія Лук’янець, операцію «Мігрант» зазвичай проводять 3-4 рази на рік:

-Заходи примусового повернення застосовуються до іноземців, які протермінували перебування в Україні (умовно, якщо посвідка на проживання закінчилася, але людина не поїхала), або якщо людина не мала й не має підстав для перебування на території України, – говорить пані Лук’янець.

До того ж, через закінчення термінів дії російських чи білоруських документів, людина стикається з низкою проблем: по-перше, вона не може переоформити посвідки на тимчасове чи постійне проживання в Україні. По-друге, якщо навіть посвідка на проживання в Україні продовжує діяти, людині можуть загрожувати штрафи:

-Примусове повернення не складається на особу, яка має підстави перебування на території України. Тобто якщо людина має посвідку на проживання (або тимчасову,або постійну), але в неї прострочений паспортний документ, до неї застосовується тільки штраф, проте не заходи примусового повернення, – уточнює Ксенія Лук’янець.

У ході тієї самої грудневої операції «Мігрант» було складено 52 адмінпротоколи щодо порушень на загальну суму 161 тисяча 670 гривень (щоправда варто підкреслити, що це загальна статистика, в яку входять не лише громадяни Росії та Білорусі, бо перевіряли й інших іноземців).

Та краще взагалі без громадянства!

Дійсно, для людини, яка пережила облогу Чернігова й бачила руйнування як міста так й людських доль, лишатися громадянином Росії, м’яко кажучи, нелогічно. Для таких людей, в яких немає взагалі ніякого громадянства, навіть є спеціальний термін – апатрид.

Й ще 6 березня 2022-го року, перебуваючи у Чернігові під російськими обстрілами, автор цього матеріалу публічно відмовився від російського громадянства. Ось тільки, де-юре, це нічого не змінило. Бо отримати статус апатрида фактично неможливо:

-Апатридом стати не можна, бо як українське законодавство, так й російське законодавство виключає саму можливість людині стати апатридом, без здобуття громадянства іншої країни. Тобто якщо людина хоче відмовитися від громадянства, вона має надати пакет документів та повідомити громадянство якої країни вона буде набувати. У Росії відмова від громадянства затверджується указом президента, а в наших реаліях це неможливо для громадян, які знаходяться в Україні. У цьому питанні в нас схоже законодавство з Російською Федерацією – наслідки Радянського Союзу. Тож, людина за власною волею не може стати апатридом та бути без громадянства взагалі, – говорить Дмитро Науменко.

Кола пекла: крок другий

Що ж, тут розібралися. Наразі отримати українське громадянство власникам російського паспорту складно за спрощеним порядком (якщо ти, або твої близькі родичі народилися в Україні) та фактично неможливо, якщо ти претендуєш на громадянство як людина, що 2 роки перебуває у шлюбі з громадянином України або 5 років прожила в Україні.

Але, нещодавно Володимир Зеленський підписав Указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації», в якому доручив Кабінету міністрів створити план дій щодо збереження національної ідентичності українців в Росії та, зокрема, утворити центр, який би займався збором та вивченням фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців.

Тож давайте припустимо, що звернувши увагу на українців Росії (а, згідно з російським переписом населення 2010-го року, в Росії проживало 1,93 мільйони українців і, на той час, це була найбільша діаспора українців у світі), президент підпише ще один Указ та надасть громадянство тим, хто чекає на нього по 5 років. Все, перемога?

Ні, це лише початок нового «пекла», адже, отримуючи українське громадянство, ти отримуєш не український паспорт, а тимчасове посвідчення громадянина України. Бо, нагадаємо, в Україні, де-юре, немає множинного громадянства, отже, отримуючи українське громадянство, людина має протягом двох років відмовитися від попереднього.

Зробити це було складно й до повномасштабного вторгнення. Наприклад, за словами знайомих, яким я не маю підстав не довіряти, російські консульства в Україні не приймали відмови від свого громадянства від тих, в кого у Росії є бодай якась нерухомість (скажімо, частка у батьківській квартирі). А їхати в Росію для людини, яка тривалий час живе та підтримує Україну – було небезпечно ще й до 24 лютого 2022-го.

Тепер же відмовитися від російського громадянства стало ще складніше. А у певних випадках – просто нереально.

-На сьогодні неможливо оформити вихід з російського громадянства. А якщо цьогоне буде зроблено протягом встановленого законодавством терміну (протягом 2-х років здати набуття громадянства України), то людині (власнику тимчасового посвідчення громадянина України, – прим.) скасовується рішення про оформлення громадянства України, тобто особа позбавляється всіх попередніх документів, які вона мала (тобто посвідка на проживання в нього також не буде діяти). Тому зараз тільки дуже ризиковані йдуть шляхом отримання українського громадянства,– визнає Ксенія Лук’янець.

В якості альтернативи документу від Росії чи Білорусі про припинення їх громадянства, законодавством передбачена декларативна відмова від попереднього громадянства, якщо людина:

-Є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнала у країні своєї громадянської належності переслідувань.

Ось тільки того, що людина зараз живе в Україні та підтримує Україну – недостатньо. Потрібний документ, що підтверджує переслідування – довідка Міністерства закордонних справ, видана у затвердженому Кабміном порядку. Як правило, таку довідку отримати також вкрай складно:

-Більшість немає якогось політичного переслідування. Але, зрозуміло, що за тих обставин, які зараз є, якщо вони повернуться до Російської Федерації, це для них закінчиться дуже погано,– каже Дмитро Науменко.

Але міграційна служба не приймає декларативний вихід з українського громадянства:

-На сьогодні ніяких змін до законодавства ми не маємо, тому порядок виходу згромадянства попередньої держави, передбачений такий же як й був – довідка про підтвердження виходу з попереднього громадянства. Щодо декларативного виходу– визначено категорії осіб, які мають можливість замість зобов’язання припинити іноземне громадянство, подати декларацію про відмову від іноземного громадянстваразом із заявою про набуття громадянства України, – каже Ксенія Лук’янець. – Ми, яктериторіальний орган міграційної служби, керуємося діючими нормами законодавства, тому «автоматично» декларації про вихід з попереднього громадянства не приймаємо.Враховуючи ту ситуацію, в якій перебуває наша країна, ця проблема має дві сторони «медалі». Ми не говоримо про конкретну особу. Ми говоримо про позицію нашої держави до інших держав.

Тож, щоб зберегти українське громадянство, сотні людей вимушені йти до суду. Через ці проблеми певний час тому виникла спільнота громадян України з тимчасовим посвідченням громадянина.

-Зараз через суд ми виграємо такі процеси. В нас у спільноті є багато випадків, коли люди, скажімо так, «відвойовували» свої паспорти через суд,– розповідає учасниця спільноти громадян України з ТПГУ, харківська волонтерка Поліна Сардарян.

Учасники цієї спільноти стикаються з низкою проблем. Ті, хто за два роки не встигли відмовитися від російського громадянства й протермінували свої тимчасові посвідчення громадянина України, опинилися у підвішеному стані, бо не мають діючих документів жодної країни:

-В нас, у тих, хто отримував тимчасові посвідчення ще до повномасштабного вторгнення, вже сплив термін дії всіх документів: закордонний російський – протермінований, ТПГУ – протерміноване, й вони не підлягають продовженню, – каже пані Поліна.

Але з проблемами стикаються навіть ті, чиї тимчасові посвідчення ще діють. Чому? Бо, гадаємо, більшість читачів цього матеріалу лише кілька абзаців томувперше почули про такий документ – тимчасове посвідчення громадянина України. Й це проблема. Бо правозастосовча практика щодо тих, хто вже має українське громадянство, але не має українського паспорта (лише тимчасове посвідчення), скажімо так, «кульгає»:

-Сказати, що це посвідчення дає такі ж права, що й громадянам України з постійним паспортом – не можна,– визнає Дмитро Науменко. –На практиці така особа обмежена у дуже багатьох ситуаціях. Наприклад, зробити з таким документом паспорт для виїзду за кордон – неможливо. Так само стати на військовий облік: по тимчасовому посвідченню – відмовляють. Укласти шлюб, голосувати на виборах… Велика кількість проблем. Тож казати, що людина є повноцінним громадянином України – неможливо. За фактом, тимчасове посвідчення громадянина України – це документ, який дозволяє перебувати на території України, але, позбавляє великої кількості як прав, так й обов’язків, які є в громадян України. Хоча в законодавстві вказується, що це тимчасове посвідчення, а не тимчасове громадянство.

Задля спрощення декларативного виходу з російського громадянства для тих, хто отримав тимчасове посвідчення громадянина України, ще у квітні 2023-го року була створена петиція на сайті президента, якій вдалося зібрати 25 тисяч 885 голосів з 25 000 необхідних. Але й це була не перемога:

-Президент відповів нам на цю петицію, але трохи розмито: наче це не його компетенція займатися цим питанням, тож він відправляє все це на Шмигаля (Дениса, прем’єр-міністра України, – прим.). Ми просили, щоб нам дозволили декларативний вихід з російського громадянства. Після нашого звернення Шмигаль запропонував законопроект, в якому він пропонував відмінити взагалі декларативний вихід. Тобто абсолютно протилежну річ, відносно того про що ми просили у петиції. Цей законопроект, здається, не виносили на голосування. Але потім вийшов законопроект від президента про множинне громадянство. Хоча він не зовсім про нас, проте цим законопроектом Володимир Зеленський пропонує прибрати з Закону («Про громадянство України», - прим.) норму про декларативний вихід. Тобто зараз намагаються зробити протилежну річ,– розповідає Поліна Сардарян.

Тож власники тимчасових посвідчень громадян України досі вимушені звертатися до суду, аби вибороти право на український паспорт. Й, як правило, один суд виграти недостатньо – часто доводиться йти до апеляції, або навіть до касації:

-Майже завжди міграційна служба намагається дійти до останньої інстанції. Здається, один раз учаснику нашої спільноти видали паспорт одразу після суду першої інстанції, але потім вони (міграційна служба, - прим.), все-одне подали в апеляцію. В нас є два випадки, коли люди отримали паспорт після рішення апеляції, але, вже маючи паспорт, вони дізнаються, що міграційна служба подає щодо них касаційну скаргу. Тобто міграційна служба намагається «битися» з нами до останнього, не визнаючи в нас громадян України та наполягаючи на тому, що ми, у першу чергу, громадяни країн-агресорів, – говорить пані Поліна, якій поки що теж не вдалося вибороти український паспорт, не дивлячись на перемогу у судах.

Примітно, що описані у цьому матеріалі проблеми стосуються чималої кількості людей. Як нам розповіли в обласній міграційній службі, наразі на території нашого регіону проживають 4184 громадянина Росії, що мають посвідку на постійне проживання в Україні та 36, що мають посвідку на тимчасове проживання. Щодо громадян Білорусі статистика наступна: 43 мешканця Чернігівської області мають посвідку на тимчасове проживання та 726 – на постійне.

У 19 громадян Росії та 1 громадянина Білорусі, що живуть на Чернігівщині, протерміновані тимчасові посвідчення громадянина України. 9 громадян РФ та 6 – Білорусі отримали ТПГУ вже після початку повномасштабного вторгнення.

До речі, якщо ви – один з тих, хто зіткнувся з подібними проблемами, знайте, що отримати допомогу ви можете в Українській Гельсинській спілці з прав людини (УГСПЛ):

-Ми можемо надати консультативну допомогу. В певних випадках можемо надати вторинну допомогу – участь адвоката, написання позовних заяв або оскарження відмов від ДМС. Але наразі є складнощі не у правовому полі, а у практиці виконання певних норм та недосконалості законодавства у цій сфері,– визнає Дмитро Науменко.

Приймальня УГСПЛ у Чернігові знаходиться на вул. П’ятницькій 39, кабінет 703 (7 поверх), електронна пошта: [email protected]. Графік прийому: понеділок–п’ятниця  з 09:00 до 17:00.

Замість висновку

Як ви вже зрозуміли, якщо дочитали аж до кінця цього матеріалу, його автора складно назвати неупередженим у питанні здобуття українського громадянства. Тож ви, наші читачі, цілком можете зі мною не погодитися.

Але гребти всіх під одну гребінку здається не вірним. Так, Росія – окупант, а Білорусь – співучасник та вірний посіпака окупанта. Проте, ледве не щотижня ми читаємо новини про спійманих корегувальників, що допомагали росіянам здійснювати військові злочини. Й, як правило, ці корегувальники – громадяни України. А це ще раз доводить, що всюди є різні люди. Й якщо в Україні давно живе людина, яка підтримує Україну та довела, що є українцем, людина, що має право та хоче отримати український паспорт – то чи точно конче необхідно створювати такій людині мережу бар’єрів на шляху до омріяної пластикової картки з написом «паспорт громадянина України»?..

Цінуйте своє українське громадянство та допомагайте ЗСУ.
Слава Україні! Смерть ворогам.

Сєргєй Карась
Чернігівська Медіа Група