Конгресвумен з США, яка виросла у Чернігові, не голосувала за допомогу Україні - відгуки і спогади чернігівців про неї

Резонанс

У четвер 25 квітня всесвітньо відоме американське видання The Washington Post опублікувало статтю, в якій одним з головних героїв є наше місто Чернігів. Насправді ж у статті йдеться про конгресвумен Вікторію Спартс, яка під час розгляду надважливого питання надання фінансової допомоги Україні зі сторони США, не віддала свій голос «ЗА». І все це відбулося на фоні останнього ракетного обстрілу Чернігова… Цікава стаття, цікава трансформація людини, багато спогадів чернігівців, які її знали з дитинства і зустрічалися з нею відносно нещодавно.

Нижче ми подаємо повний оригінальний переклад цієї статті. А наразі коротка біографічна довідка про героїню матеріалу.

Представниця від Індіани у Конгресі США Вікторія Спартз у своєму офісі на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні 24 травня 2023 року. (Jabin Botsford/The Washington Post)

Вікторія Спартс народилася в 1978 році в Носівці на Чернігівщині, де до 5 років жила з батьками й зі своїми дідусем Михайлом Микитовичем та бабусею Любов'ю Олександрівною Сороколітами в Носівці. Потім батьки — Анатолій та Світлана (до шлюбу Сороколіт) Кульгейки переїхали в Чернігів, де Вікторія провела все дитинство і закінчила з золотою медаллю Ліцей № 15. Вищу освіту здобула в Київському національному економічному університеті та має диплом із відзнакою.
2000 року Спартс переїхала до Америки, де у 2006 році стала громадянкою США. Вона здобула диплом магістра з професійної бухгалтерії університету Індіани в Індіанаполісі і залишилася там викладати. Працювала в бізнесі та державних установах — аж до посади головного посадовця з фінансів Служби прокурора Індіани. У вересні 2017 року Вікторія Спартс була обрана до Сенату штату Індіана, а у листопаді 2020 року її обрали до Палати представників (Конгрес) Сполучених Штатів.

The Washington Post, 25 квітня 2024 року
Автори: Siobhán O'Grady, Anastacia Galouchka, Marianna Sotomayor

Народжена в Україні конгресвумен проголосувала проти допомоги. Її рідне місто почувається зрадженим.

Чернігів — у цьому маленькому містечку на північ від Києва, де виросла Конгресвумен Вікторія Спартц, місцеві колись шанували її як свою — пишалися старанною дівчинкою з білявими косичками, яка переїхала до Америки і стала першою українкою, обраною до Конгресу. Але після того, як минулого тижня Спартц проголосувала проти пакету допомоги Україні на суму 61 мільярд доларів, ця гордість для деяких перетворилася на гнів і почуття зради — почуття стали ще сильнішими, оскільки її голос «проти» відбувся через кілька днів після бомбардування Чернігова в ранкову годину пік, внаслідок чого загинули 18 осіб.

Наталія Хмельницька, 50 років, вчителька школи №15, стоїть у вівторок перед багатоповерхівкою, де вона живе, та де зросла Спартз. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

«Вона вже не українка, і я це бачу», — сказала 50-річна Наталія Хмельницька, вчителька школи № 15, де навчався Спартц, і яка мешкає у багатоквартирному будинку, де виросла конгресвумен. «Ми розчаровані. Ми розлючені. Ми спочатку нею дуже пишалися і думали, що вона хоче нас підтримати, — додала Хмельницька. — Але зараз ми бачимо, що політика і кар’єра вище наших інтересів».

65-річна Валентина Руденок, вчителька історії, яка працювала бібліотекарем, коли Спартц навчалася в школі, пам’ятає, як відкладала для дівчини-підлітка додаткові книжки. Вона сказала, що була горда, дізнавшись, що її колишню ученицю обрали до Конгресу. Проте, Руденок зазначила, що вона обурена голосуванням Спартц. «Коли ми читали про це, ми просто не розуміли — вона ніби стала іншою людиною, — сказала вона. — Це було шокуюче, тому що ця жінка зайшла так далеко в своєму житті і перебуває в такому високому становищі, де вона фактично могла б вплинути і допомогти нашому місту чи нашій школі, в якій вона навчалася».

За останні два роки вісім випускників школи 15 загинули в боях на передовій. Російським ударами було розбито 88 вікон у будівлі. На першому поверсі адміністратори влаштували музей, де демонструють зібрані учнями свідчення війни: уламки снарядів, уламок російського літака, форму загиблого російського солдата.

На Капітолійському пагорбі навіть серед республіканців відомо, що Спартц є непередбачуваною. Обрана в 2020 році як прихильниця президента Дональда Трампа, минулого року вона оголосила, що не буде знову балотуватися, лише щоб змінити своє рішення рік по тому, посилаючись на своє виховання "під тиранією". Тепер вона стикається з конкурентними попередниками у виборах; один з претендентів розмістив телевізійну рекламу, в якій звинувачує її в тому, що вона ставить "Україну на перше місце" над забезпеченням безпеки американського кордону.

Голос «проти» Спартц став останнім поворотом у її трансформації з проукраїнської прихильниці, яка проходила повз руїни війни у своєму рідному місті, до критика президента України Володимира Зеленського, узгоджуючись з найбільш праворадикальним табором Республіканської партії.

В електронному листі вона захищала свій голос, кажучи, що пишається своєю спадщиною, але це "фактично образливо і не по-американськи вважати, що будучи американкою, я маю проявляти лояльність не до тих людей, які обрали мене їхньою представницею, і не до моєї родини та дітей вдома в Індіані, а до якоїсь іноземної влади в країні, з якої я виїхала 24 роки тому". Проте її історія нерозривно пов'язана з Україною, і вона безліч разів використовувала це на свою користь.

Після вторгнення Росії в лютому 2022 року війська швидко просунулися до Чернігова, всього в 50 милях від російського кордону. Бабуся Спартц була серед тих, хто опинився в пастці, коли місто перебувало під постійним обстрілом та авіаударами. Багато місцевих мешканців загинули. (Її бабуся вижила після нападу, але пізніше померла у віці 95 років.)

Спартц відвідала місто в квітні 2022 року, всього через декілька тижнів після того, як російські війська не змогли захопити місто і відступили. Мешканці спали у підземних сховищах і виживали без електрики, готуючи їжу на багатті надворі. Сотні людей ночували у підвалі школи №15, де вона вчилася.

Олександр Ломако, виконувач обов'язків мера міста Чернігова, у своєму офісі у вівторок. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

Виконуючий обов’язки міського голови Олександр Ломако, який тоді зустрічав її, розцінив цю поїздку як відважний знак підтримки. Те, як Спартц змінила свою думку, приголомшило його. "Я дуже розчарований, — сказав Ломако. — Вона була тут. Руйнування, які вона бачила, і люди, яких вона зустріла, які втратили близьких, це не з новин, не з Fox News чи консервативних каналів".

Після вторгнення Росії республіканці Палати представників охоче передали Спартц мікрофон, щоб поділитися своєю історією. Вона палко захищала свою Батьківщину, носила синьо-жовті костюми, критикувала президента Байдена за те, що він не запровадив більше санкцій проти Росії перед вторгненням, і пообіцяла боротися за допомогу. Коли вона повернулася зі своєї поїздки у квітні 2022 року, вона проголосувала за законопроекти про надсилання Україні 40 мільярдів доларів і підтримала Байдена, коли він підписав закон про швидке збільшення військової підтримки.

Однак, того літа Спартц почала критикувати Зеленського, якого в Конгресі на той час шанували як військового героя, закликаючи його "перестати перетворювати політику аа театр". Спартц казала, що Конгрес повинен накладати умови на допомогу і більше контролювати фінансування — це тема, на якій республіканці роблять акцент.

Риторика Спартц дратувала Київ. Олег Ніколенко, речник Міністерства закордонних справ, опублікував пост на Facebook, де він закликав Спартц "зупинити спроби заробити додатковий політичний капітал на... горі українців".

Сама родина Спартц також постраждала від цього горя. Вікторія Кульгейко народилася у 1978 році в містечку Носівка, яке на той час ще входило до складу Радянського Союзу. Вона переїхала до Чернігова заради дитячого садка, а в 1986 році її батько, інженер, допомагав у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згодом вплив радіаційного опромінення спричинив у нього рак.

Спартц було 12 років, коли Україна проголосила незалежність у 1991 році. Того року помер її батько.

Його друзі допомогли оплатити її навчання в коледжі в Києві, а в 2000 році вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Джейсоном та емігрувала до США. Вони оселилися в Індіані, його рідному штаті, і народили двох дочок. Спартц працювала в сфері бухгалтерського обліку та нерухомості до того, як її обрали до сенату штату Індіана.

Олександр Сердюк, 70 років, близький друг покійного батька Спартз, який знає її з дитинства. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

70-річний чернігівець Олександр Сердюк, близький друг батька Спартц, який знає її з дитинства, зустрівся з нею, коли вона приїхала в гості у 2022 році.

Сердюк зазначив, що розчарований її голосуванням. «Я не дуже вірю у слова, я вірю у дії, — сказав він, — Те, як вона голосувала, поправки, набагато яскравіше показують мені, які її наміри». Сердюк сказав, що українці, як і Спартц, переживають через корупцію, але допомога США є важливою для виживання України.

«Я розумію боротьбу з корупцією», — сказав він, коли за вікном його офісу завили сирени повітряної тривоги. — Але чим ви жертвуєте, так це нашою державою… Будь-які політичні мотиви чи мотиви виборів не виправдовують смерті такої кількості людей».

Спартц не лише долучилася до блокування законопроекту про допомогу, але і вимагала внести поправки для скорочення пакета та обмеження іншої допомоги Україні. "Президент Байден і президент Зеленський підвели український народ", — сказала Спартц на пленарному засіданні під час голосування. У своєму електронному листі для The Washington Post Спартц висловила «співчуття українському народу та бійцям на передовій, які обирали поганих лідерів і платять за це дуже високу ціну».

У коридорі 15 школи цього тижня персонал готував власну допомогу: люди в’язали маскувальні сітки для українських військових. Коли завивають сирени повітряної тривоги, студенти спускаються в підвал. У цій самій будівлі досі зберігаються фрагменти історії самої Спартц, у тому числі її оцінки початку 1990-х років, написані від руки за шкалою від 1 до 5 у пожовклих зошитах, які директор зберігає у своєму сейфі.

Артефакти з російського вторгнення в Україну, включаючи снаряди та форму російського солдата, виставлені в музеї, створеному всередині школи №15. Вісім випускників цієї школи загинули на фронті протягом останніх двох років. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

Валентина Руденок, 65 років, вчитель історії, яка працювала бібліотекарем, коли Спартз вчилася у школі №15, і пам'ятає, як крадькома давала підліткові додаткові книги. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

Вчителька історії Руденюк сказала, що якби вона могла поговорити зі Спартц зараз, то звернула б увагу на те, що діти конгресвумен — у безпеці в Індіані, що вони «не прокидаються вночі від сирен повітряної тривоги».

"Я б запитала її, як це сталося, — сказала вона. — Хто міг її так образити?»

На лавці біля житлового будинку Спартц у Чернігові дві літні жінки міркували, чому вона проголосувала «проти». Вони розмовляли з нами за умови, що вони будуть ідентифіковані лише за іменем, щоб зберегти стосунки з родиною Спартц.

Сусідки Неля (ліворуч) і Галина розмовляють на лавці біля будинку в Чернігові, де раніше жила мати Спартз і досі має квартиру. (Оксана Парафенюк для The Washington Post)

Одна з жінок, Галина, захищала Спартц. «Я не думаю, що вона хоче, щоб з Україною сталося щось погане, – сказала Галина. – Вона з Трампом, тому вона змушена голосувати саме так. Вона не ворог держави… У неї не було іншого вибору».

Інша, Неля, не була впевнена: «Ми не знаємо, які в неї були варіанти і чому вона проголосувала саме так».

У селі Носівка жінка відчинила двері в будинку, який, за словами сусідів, належить родичам Спартц. «Я повідриваю людям язики, — відповіла вона, коли її запитали, чи пов’язана вона з конгресменкою. — Без коментарів."

Потім грюкнула дверима.