Нові назви чернігівських вулиць

Продовжуємо інформувати наших читачів про нові назви вулиць Чернігова. У одному з попередніх номерів згадували рішення 29-ї сесії Чернігівської міської ради від 21 лютого 2023 року, коли перейменували аж 37 міських топонімів. Їхні назви були пов’язані з російською федерацією та республікою білорусь. Тоді розглянули тільки половину, ідемо далі.

Мозирські на Катерини Білокур

Вулиця та провулок у чернігівському мікрорайоні Коти, найменовані на честь білоруського Мозиря і прокладені після Другої світової війни, нині отримали назву на честь української художниці Катерини Білокур.

Катерина Білокур

Катерина Василівна Білокур (1900–1961) народилася на Полтавщині, була видатною майстринею народного декоративного живопису. Вона зуміла сягнути вершин успіху й прославити українське мистецтво у світі. Їй довелося пережити осуд і нерозуміння рідних і односельців, які вбачали в її заняттях малюванням спробу ухилитися від домашньої роботи. Батьки не розуміли та не схвалювали її талант. І все-таки вона самотужки, крок за кроком відкривала для себе таємниці живопису. Не маючи коштів на фарби й пензлі, готувала їх з рослин та щетини, не маючи спеціальної художньої освіти, альбомів та книжок, навчалася у природи. До речі, творчістю Катерини Білокур захоплювався Пабло Пікассо…

Вулицю Нахімова – на Святославську, провулок – на Ольговичів

Вулиця з приватним сектором на території мікрорайону Лісковиця, що носила назву на честь російського адмірала XIX століття Нахімова, перейменована на честь чернігівського та київського князя Святослава, другого сина великого князя київського Ярослава Мудрого.

Святослав Ярославич (1027–1076) прославився тим, що 1068 року розбив половецьке військо на річці Снов, при цьому він мав військову дружину в декілька разів меншу, ніж у ворога. Окрім того, саме за часів правління Святослава Ярославича на Болдиній горі Чернігова оселився засновник українського чернецтва – преподобний Антоній Печерський.

У той же час провулок, який пролягає поряд, теж мав назву на честь адмірала Нахімова. Тепер він отримав найменування чернігівського княжого роду Ольговичів – нащадків князя Олега Святославича, який був сином вищезгаданих Святослава Ярославича та онуком Ярослава Мудрого.

Невського на честь Леоніда Могучова

Вулиця та провулок неподалік залізничної колії в мікрорайоні Нова Подусівка, що раніше носили назву на честь російського князя Олександра Невського, перейменовані на честь відомого українського художника-графіка Леоніда Могучова.

Леонід Могучов

Леонід Борисович Могучов (1925–2014) – уродженець Чернігова, учасник Другої світової війни, художник-оформлювач, котрий створив більш ніж 8500 замальовок та ескізів архітектурних пам’яток по всій Україні, чимало з яких не дійшли до нашого часу. Картини митця зберігаються в Чернігівському обласному художньому музеї, музеях України, приватних колекціях Канади, США та Великої Британії.

Орловську – на честь Небесної Сотні

Вулицю на території мікрорайону Нова Подусівка, що раніше носила назву на честь російського міста Орел, перейменовано на честь Небесної Сотні – загиблих Героїв, учасників подій Революції Гідності під час Євромайдану 2013–2014 років. Саму вулицю проклали та почали забудовувати в 60-х роках минулого століття, а в 1980-х продовжили в бік мікрорайону Забарівка.

Радищева на Глухівські

Вулицю та два провулки на території мікрорайону Бобровиця, які раніше називалися на честь російського прозаїка та поета Олександра Радищева, перейменовані на Глухівські – на честь давнього міста Глухова. Нині він перебуває у складі Сумської області, а раніше був однією зі столиць Української козацької держави – Гетьманщини та повітовим центром Чернігівської губернії.

Цікавою є історія вулиці Глухівської. Вона була прокладена після Другої світової війни на околиці тодішнього приміського села Бобровиця та носила назву на честь поета Олександра Пушкіна. Після включення у 1974 року Бобровиці до адміністративних меж Чернігова, цю вулицю перейменували на Радищева, адже в Чернігові вже існувала вулиця Пушкіна. Нарешті згадку про діячів російської імперії прибрано.

Ривкіна – на Півці

Вулиця на території чернігівської околиці (мікрорайону Півці), що раніше називалася на честь радянського льотчика, учасника Другої світової війни Бориса Ривкіна, отримала назву самого мікрорайону Півці.

Ця вулиця вже існувала 1985 року на території приміського села Півці та носила назву Урожайна. Після входження Півців до складу Чернігова у 1999 році було вирішено її перейменувати для впорядкування міських топонімів (вулиця з такою назвою вже існувала в обласному центрі). У 2009–2010 роках розглядався варіант назви на честь чернігівського полковника Степана Подобайла. Утім від цієї назви тоді чомусь відмовилися та обрали радянського льотчика Ривкіна. Наразі відновлено історичну справедливість.

Вулицю 1-го Травня на проспект Михайла Грушевського

Одна з найбільших вулиць Чернігова, яка носила назву на честь Міжнародного дня праці 1 Травня, що був популярним у радянський період, перейменована на проспект на честь видатного українського історика, громадського та політичного діяча Михайла Грушевського.

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) – голова Української Центральної Ради (1917–1918), один із лідерів першого періоду Української революції (1917–1921), автор понад 2000 фундаментальних наукових праць з історії України, академік і почесний член ряду наукових установ.

Саме за часів керівництва Грушевського Центральною Радою 22 січня 1918 року було ухвалено IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Михайло Грушевський зображений на вітчизняній грошовій банкноті номіналом 50 гривень та ряді ювілейних монет, випущених Національним банком України.

Що ж до історії самої вулиці, а нині проспекту, то складалася вона поступово. У XVIII столітті частину нинішнього проспекту Грушевського називали Німецькою слободою через те, що на ній поселили вояків шведської армії короля Карла XII, котрі потрапили в полон під час Північної війни (1700–1721). Пізніше отримала назву Вознесенської на честь церкви, що стояла на розі сучасних вулиць Олега Міхнюка та Гетьмана Полуботка. У XVIII–XIX століттях на вулиці існувала ще одна церква – Варваринська. У 1919 році Вознесенська отримала назву на честь 1-го Травня, і з 30-х років минулого століття її декілька разів продовжували до колишнього Халявинського тракту, тож її загальна довжина збільшилася майже удвічі.

Тульську на Олександра Карпинського

Вулиця, що нагадувала про російське місто Тула, пролягає територією Нової Подусівки і була прокладена у 80-х роках минулого століття. Зараз вона отримала топонім на честь Олександра Павловича Карпинського (1835–1880) – чернігівського земського діяча, голови Чернігівської губернської земської управи, очільника міського банку та одного із засновників Чернігівської публічної бібліотеки, мецената і просвітителя

Тюленіна на Квітки Цісик

Вулиця та провулок, що носили назву на честь діяча радянської підпільної організації «Молода гвардія» Сергія Тюленіна, перейменовані на честь американської співачки українського походження Квітки Цісик (Квітослави-Орисі Цісик, 1953–1998), яка була номінанткою премій «Оскар» та «Золотий Глобус», прославилася як оперна і блюзова співачка, виконавиця українських народних та популярних пісень.

Самі вулиця та провулок розташовані на території мікрорайону Коти і до 1974 року носили назву на честь іншого діяча «Молодої гвардії» – Олега Кошового. Після включення села Коти до складу Чернігова виявилося, що в місті вже існує вулиця з такою назвою, тому котівські топоніми перейменували.

Чайковського на Миколи Леонтовича

Вулиця неподалік Чернігівського лікеро-горілчаного заводу, що мала назву на честь композитора Петра Чайковського, відтепер носить ім’я Миколи Леонтовича.

Микола Дмитрович Леонтович (1877–1921) – видатний український композитор і хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Є автором широко відомих обробок українських народних пісень для хору («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»). До прикладу, його обробка «Щедрика» відома на весь світ як різдвяна колядка Carol of the Bells.

Сама вулиця була прокладена у 30-х роках минулого століття і спочатку носила назву Великої, а найменування на честь Чайковського отримала 1960 року.

Сквер Магдебурзького Права

Мальовничий сквер навпроти будівлі Чернігівської міської ради, що розташований між Красною площею та вулицями Шевченка, Магістратською та Княжою, отримав назву на честь магдебурзького права. А все тому, що 2023 року Чернігів відсвяткував 400-річний ювілей з моменту отримання нашим містом магдебурзького права (1623) – права на міське самоврядування, надане привілеєм короля Речі Посполитої Сигізмунда III Вази.

Магдебурзьке право важливе тим, що дозволяло тодішнім міським жителям обирати міське самоврядування, тобто самим вирішувати питання щодо соціально-економічних і господарських справ, обмежити вплив крупних феодалів. Це був свіжий імпульс у розвитку міських поселень. У Чернігові магдебурзьке право діяло до 1781 року, коли було скасоване російською імператрицею Катериною II.

Площ Дружби Народів і Героїв Сталінграда більше нема

Насамкінець додамо, що на згаданій вище сесії міськради ліквідували назви двох площ у Чернігові – традиційної для радянського періоду імені Дружби Народів і Героїв Сталінграда.

Площа Дружби Народів з’явилася в місті на початку 80-х років минулого століття у зв’язку з реконструкцією та забудовою тодішньої вулиці Леніна (нинішній проспект Миру). Тоді ж у центрі площі встановили колону із зображенням герба СРСР та прапорів союзних республік; нині герби та прапори замінені символікою Чернігова. Наразі площа – на перетині проспекту Миру, вулиць В’ячеслава Чорновола та Софії Русової.

Площа Героїв Сталінграда розпочала своє існування 1983 року, коли отримала найменування на честь 40-ї річниці перемоги СРСР у Сталінградській битві. Була розташована між тодішніми вулицями Рокоссовського (нині проспект Левка Лук’яненка) та 50 років СРСР (нині Всіхсв’ятська). На площі певний час містився пам’ятний знак на честь Сталінградської битви, який демонтували 2017 року. Сама площа фактично втратила первісний вигляд та припинила своє існування в ході побудови та подальшого розширення храмового комплексу Всіх Святих Чернігівських.

Андрій Подвербний

(Далі буде)