Нові назви чернігівських вулиць

Минулий 2023 рік без перебільшення виявився найбільш плідним щодо появи на мапі Чернігова нових міських топонімів. У попередніх матеріалах ми розповідали про перейменування 37 вулиць та провулків міста відповідно до рішення 29-ї сесії Чернігівської міської ради. Настав час подивитися, що було далі. Ряд об’єктів перейменовані рішеннями 30-ї (сім вулиць та провулків) і 32-ї (13 вулиць та провулків) сесій міської ради, що відбулися відповідно 30 березня та 1 червня 2023 року. Про них і піде мова.

Визволителів на Європейську

Вулиця, що носила абстрактну назву на честь Визволителів (вочевидь, мали на увазі військових Червоної армії, що вигнали з Чернігова війська гітлерівської Німеччини 21 вересня 1943 року), отримала назву Європейської. Тут є розуміння того єдиного європейського культурно-цивілізаційного простору, до якого належить Україна.

Волкова на Леоніда Каденюка

Вулиця з приватним сектором забудови на самому краю мікрорайону Бобровиця (у народі більш відомого як Кукушанка), що раніше носила назву на честь радянського космонавта Олександра Волкова, перейменована на честь першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка.

Леонід Костянтинович Каденюк (1951–2018) 1971 року закінчив тодішнє Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, перебував у складі загону радянських космонавтів для участі у групі багаторазової космічної системи «Буран». У 1997 році Каденюк разом з п’ятьма іншими членами екіпажу здійснив успішний політ на американському космічному кораблі багаторазового використання «Колумбія» та був першим, хто полетів у космос з українським прапором.

Рахматуліна на Кирила Розумовського

Вулиця та два провулки знову ж таки на території мікрорайону Бобровиця, що носили назву на честь капітана Червоної армії Шаміля Рахматуліна, який загинув у бою з німецькими військами при форсуванні Дніпра в 1943 році, перейменовані на честь останнього гетьмана козацької України, нашого земляка Кирила Розумовського.

Кирило Григорович Розумовський (1728–1803) народився в селі Лемеші Козелецької сотні на Чернігівщині у козацькій родині. Завдяки зв’язкам старшого брата Олексія, який став фаворитом російської імператриці Єлизавети Петрівни, Кирило досяг високого суспільного становища: отримав графський титул, а також став останнім гетьманом Війська Запорозького (1750–1764). Спираючись на позиції брата при дворі, а також особисту прихильність імператриці, гетьман боровся за збереження хоча б формальних залишків автономії Гетьманщини у складі російської імперії. Утім із приходом до влади Катерини II імперський уряд розпочав прискорений курс на повну ліквідацію автономного устрою України.

У 1764 році імператриця примусила Кирила Розумовського зректися гетьманства, а ще менш ніж за два десятки років було знищено і полково-сотенний козацький устрій українських земель. А сам Розумовський надалі вів життя високого сановника російської імперії та запам’ятався будівництвом Воскресенської церкви та знаменитого палацово-паркового комплексу в Батурині.

Що ж до історії самої вищезгаданої вулиці, варто відзначити, що вона була прокладена після Другої світової війни та мала назву Лугової. Проте після приєднання 1974 року Бобровиці до складу Чернігова виявилося, що вулиця з такою назвою в місті вже існує, тому її найменували на честь Рахматуліна.

Попудренка на Олександра Мацієвського

Вулицю, яка раніше мала назву на честь одного з керівників радянського партизанського руху на Чернігівщині часів Другої світової війни Миколи Попудренка, перейменовано на честь Героя України (посмертно), солдата ЗСУ Олександра Мацієвського (1980–2022).

Олександр Мацієвський проживав у Ніжині, у березні 2022 року приєднався до лав 163-го окремого батальйону 119-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ та брав участь у захисті Чернігівщини. Пізніше в якості снайпера брав участь у боях на Бахмутському напрямку, де 30 грудня 2022 року неподалік міста Соледара разом із групою бійців потрапив у оточення ворожих військ.

Обставини загибелі Мацієвського деякий час вважалися невідомими, утім у березні 2023 року мережу «Інтернет» сколихнув відеозапис розстрілу російськими окупантами беззбройного українського полоненого, що вигукнув перед смертю «Слава Україні!». Рідні та побратими загиблого, а також представники компетентних органів підтвердили, що на кадрах зображені останні миті життя саме Олександра Мацієвського. Його поховали у Ніжині, а 13 березня 2023 року посмертно присвоїли звання Героя України.

Що ж до самої вулиці, то її історія тягнеться ще від початку XIX століття. Згідно з планом Чернігова від 1805 року, вона носила назву Троїцької. У 1919 році Троїцьку перейменували на вулицю Перетця, у 1930-х роках проклали її нову ділянку до залізничного вокзалу. Уже після Другої світової війни вулиці Перетця та Шильмана (колишню Стрітенську) з’єднали в одну вулицю на честь Миколи Попудренка. Вона стала однією з головних у місті і пролягала від колишньої вулиці Щорса аж до П’яти Кутів. Утім 1979 року з розвитком міського планування та забудови більша частина вулиці (близько 2 км) була об’єднана з колишньою вулицею Комуністичною у великий проспект Жовтневої Революції (зараз проспект Перемоги).

Провулок Попудренка на Іоанна Максимовича

Провулок, що пролягає поряд, перейменовано на честь нашого земляка, видатного церковно-релігійного діяча Іоанна Максимовича (1651–1715). Він народився в Ніжині у шляхетській родині Васильківських, закінчив Києво-Могилянську академію та з молодих років став ченцем Києво-Печерської лаври. У 1697–1711 роках Іоанн Максимович був православним архієпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським і, між іншим, став засновником Чернігівського колегіуму (1700). Пізніше за наказом Петра I Максимовича було переведено фактично в заслання, він очолив митрополичу кафедру далекого Тобольська. Причиною церковні перекази вважають конфлікт архієрея з всесильним на той час улюбленцем Петра князем Олександром Меншиковим. На новому місці Максимович доклався до просвітницької діяльності та місіонерського поширення православ’я серед народів Сибіру. У 1715 році митрополит Іоанн помер та був похований у Тобольську, а у червні 1916 року його канонізували та включили до переліку православних святих як святителя Іоанна Тобольського.

Вулицю Віхніна на провулок Троїцький

Вулиця, що мала назву на честь капітана Червоної армії Залмана Віхніна, котрий брав участь у вигнанні німецьких військ із Чернігова та загинув у кінці вересня 1943 року під час форсування Дніпра, стала провулком Троїцьким. Дана назва є закономірною, оскільки вулиця пролягає якраз навпроти Болдиних гір із прекрасним архітектурним комплексом Троїцько-Іллінського монастиря.

Замість Глінки – Гулак-Артемовський

Вулиця на Старій Подусівці, що з’явилася на карті міста у другій половині 50-х років минулого століття та мала назву на честь російського композитора Михайла Глінки, отримала нову назву на честь Семена Гулака-Артемовського.

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813–1873) – український композитор, співак, драматург, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето «Запорожець за Дунаєм». Був племінником відомого українського письменника та байкаря Петра Гулака-Артемовського. Протягом 22 років Семен Степанович виступав у якості соліста (бас-баритон) імператорської опери, також цікавився малюванням (сам створював декорації до вистав та художні мініатюри) та статистикою. Цікаво, що Гулак-Артемовський був відомий і як знахар-цілитель, приймав щодня до 40 осіб. Утім у своєрідний бізнес це заняття не перетворив, за свої послуги зовсім не брав грошей, адже вважав, що вимагати плату в цьому випадку – гріх.

Десняка на Василя Симоненка

Ця чернігівська вулиця теж має свою унікальну історію. Місцевість Холодний Яр, де вона знаходиться, почали забудовувати житлом ще у XVIII столітті, відтоді в місті виникло кілька однойменних вулиць. До прикладу, ця вулиця до 1955 року носила назву 1-й Холодний Яр, а потім отримала назву на честь українського радянського письменника Олекси Десняка.

Відтепер вулиця носить назву видатного українського поета і журналіста, учасника руху шістдесятників Василя Андрійовича Симоненка (1935–1963). Окрім авторства поезій і новел, статей, літературних та театральних рецензій, Симоненко досліджував місця масових поховань жертв сталінських репресій. Про встановлені ним та його друзями факти намагався поширювати інформацію публічно, робив звернення до тодішніх органів радянської влади. За цю діяльність Симоненко потрапив під нагляд каральних органів, а влітку 1962 року його сильно побили працівники міліції на залізничному вокзалі в Черкасах. Більшість друзів і знайомих поета вважали, що це побиття було спланованим актом залякування, щоб «заткнути рота» сміливому молодому діячу. Після того нападу Симоненко довго лікувався, але так і не зміг перебороти його наслідки: помер у грудні 1963 року внаслідок ниркової недостатності.

Жуковського на Ялівщину

Вулиця, що носила назву на честь російського поета Василя Жуковського, отримала назву на честь живописної місцевості, розташованої поряд, – лісопарку «Ялівщина».

Земнухова на Володимира Ємця

Вулиця на території мікрорайону Масани, що виникла орієнтовно у 1973–1974 роках (у період включення села Масани до складу Чернігова) та носила назву на честь члена радянської підпільної організації «Молода гвардія» Івана Земнухова, відтепер має назву на честь Володимира Ємця.

Володимир Володимирович Ємець (1938–2019) – відомий живописець, народний художник України. Був першим головою обласної організації Спілки художників України, 2008 року отримав звання почесного громадянина м. Чернігова, певний час очолював обласний художній музей. Виставки Володимира Ємця завжди ставали помітною подією в культурному житті нашого міста. Дослідниця його творчості Світлана Ключник писала: «Власною творчістю художник постійно доводить, що попри стрімкий прогрес та найсучасніші здобутки людства, рідна земля, її люди, її історія, родина назавжди залишаються вічними цінностями не тільки в його творчості, але й у свідомості його народу…»

Вулицю Некрасова на Євгена Калити, провулок Некрасова на Івана Ремболовича

Вулиця, що була прокладена у першій половині 50-х років минулого століття на території колишньої Бобровицької слободи та спочатку носила назву Тракторного провулка, а потім російського поета Миколи Некрасова, отримала назву на честь науковця Євгена Калити.

Євген Григорович Калита (1925–1985) – перший директор Чернігівської філії Київського політехнічного інституту (зараз НУ «Чернігівська політехніка»), учасник Другої світової війни, видатний математик, людина, що вклала багато часу та сил у розбудову очолюваного ним навчального закладу. Окрім того, він був активним членом Чернігівського осередку товариства «Знання», автором винаходу «Пристрій для регулювання швидкості намотки», а також ряду наукових статей та методичних розробок.

Провулок, що пролягає поряд і теж до 2023 року носив назву Некрасова, перетворений на вулицю на честь Івана Ремболовича. Іван Семенович Ремболович (1897–1950), уродженець Городні, підполковник Армії УНР, учасник УПА, у якості командира саперної роти долучився до української дивізії «Галичина». У листопаді 1949 року Ремболовича схопив каральний загін радянського МДБ, і після тортур, на яких він не видав нікого з побратимів, військового засудили і 8 вересня 1950 року розстріляли.

Станіславського на Карпенка-Карого

Вулиця, що носила назву на честь російського актора та театрального режисера Костянтина Станіславського, перейменована на честь Івана Карпенка-Карого.

Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий) (1845–1907) – видатний український письменник, драматург та актор. Його твори «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» є визнаною класикою світової драматургії. Саме Іван Карпенко-Карий утвердив жанр комедії в українській літературі. Окрім того, Карпенка-Карого по суті вважають засновником української театральної справи.

Вулицю Ушакова на Антонія Печерського, провулок Ушакова на вулицю Дем’яна Ігнатовича

Вулиця на території мікрорайону Лісковиця на честь адмірала російського імперського флоту Федора Ушакова перейменована на честь нашого земляка Антонія Печерського.

Антоній Печерський (близько 982–1073) народився у Любечі, був засновником православного чернецтва на українських землях, одним із перших прославлених святих давньоруської доби. Саме завдяки преподобному Антонію виникли Києво-Печерська лавра у Києві та печерний монастир у Чернігові, відомий під назвою Антонієвих печер.

Провулок, що пролягає поряд, отримав назву на честь чернігівського полковника, а пізніше гетьмана Лівобережної України Дем’яна Ігнатовича. Дем’ян Ігнатович (1621–1703) більш відомий нам за прізвиськом Многогрішний. Він народився в Коропі, брав участь у повстанні Богдана Хмельницького, у 1665–1668 роках перебував на посаді чернігівського полковника. Підтримав антимосковське повстання гетьмана Івана Брюховецького, а пізніше був призначений Петром Дорошенком наказним гетьманом Лівобережної України. Під тиском переважаючих московських військ та за відсутності реальної допомоги від Дорошенка був змушений піти на переговори з царськими воєводами. Протягом 1669–1672 років був гетьманом Лівобережної України, намагався обстоювати автономію України у відносинах з царським урядом. Усунутий з гетьманства внаслідок змови старшини та висланий до сибірського міста Селенгінська, де помер і похований.

Черняховського на Пилипа Орлика

Вулиця в мікрорайоні Олександрівка, що до приєднання колишнього села до складу Чернігова носила назву Української, а з 2002 року – на честь радянського воєначальника часів Другої світової війни Івана Черняховського, відтепер з новою назвою – Пилипа Орлика.

Пилип Орлик (1672–1742) – український політичний, військовий і державний діяч, генеральний писар при гетьмані Івані Мазепі, а після смерті останнього, опинившись в еміграції, очолив гетьманство у вигнанні (1710–1742). Фактично Орлик є творцем першої української конституції – «Договорів і Постановлень Прав і вольностей Війська Запорозького».

Шевцової на Івана Золотаренка

Ця вулиця пролягає територією мікрорайону Коти і спочатку носила назву Пархоменка, проте 1974 року під час включення тодішнього села Коти до складу Чернігова перейменована на честь радянської підпільниці, учасниці організації «Молода гвардія» Любові Шевцової.

Відтепер носить назву Івана Никифоровича Золотаренка (рік народження невідомий – 1655) – одного з найближчих соратників Богдана Хмельницького, полковника корсунського та ніжинського (1652–1655), наказного гетьмана Сіверщини (1654–1655). Полковник Золотаренко очолив 20-тисячну козацьку армію, яка змогла просунутися вглиб території Великого князівства Литовського та зайняти значну частину білоруських земель. Золотаренко загинув під час облоги Старого Бихова та був похований у Корсуні (нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області). За кошти полковника в Корсуні зведено церкву Різдва Христового.

Григорія Щербини на Ярославни

Вулиця в мікрорайоні Олександрівка, яка спочатку носила назву на честь композитора Миколи Лисенка, була перейменована після включення Олександрівки до складу міста через наявність у Чернігові однойменної вулиці. З 2013 року вона називалася на честь російського дипломата та уродженця Чернігова Григорія Щербини.

Відтепер вулиця носить назву давньоруської княгині Ярославни (Єфросинії Ярославни) – дружини новгород-сіверського та чернігівського князя Ігоря Святославича, що був головним героєм пам’ятки давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Ярославна вважається символом вірної дружини, яка може завдяки своїй любові зберегти чоловіка на полі битви. Образи з «Плачу Ярославни» використовували у своїх віршах багато поетів, існує велика кількість гравюр, картин і малюнків з її зображенням.

Андрій Подвербний

(Далі буде)