12:27, 1 серпня

«Треба було попросити вибачення у Лукашенка»: історія мешканки Чернігова, яка майже рік провела у білоруській в’язниці

Фото: Ales Petrovich/DW

Мешканка Чернігова Людмила Гончаренко - одна з п'яти громадян України, звільнених з білоруських в'язниць за процедурою обміну військовополоненими. Крім Гончаренко, на волі опинилися Наталія Захаренко, Павло Купрієнко, Катерина Брюханова, а також фігурант справи про підрив у Мачулищах російського військового літака Микола Швець. 28 червня 2024 року їх повернули в Україну.

Людмилу Гончаренко затримали 19 липня 2023 року в Бресті. Приводом стали кілька фото російських військових і техніки, які білоруські силовики знайшли в її телефоні. Гончаренко звинуватили в «агентурній діяльності» і засудили до трьох років колонії. В ув'язненні Людмила провела майже рік. Також у заручниках у білоруського режиму опинилися її син, сестра і племінник. Історія колишньої політв'язня та її близьких вона розповіла в інтерв’ю DW.

Затримали за фото російських військових і техніки

Людмила Гончаренко живе в українському Чернігові, у неї двоє синів. Старшому - 14, молодшому трохи більше року. Українка часто бувала в Білорусі. Її перший чоловік і батько старшої дитини - білорус. «Їздили то до нього, то до рідних, то куплю там щось», - згадує співрозмовниця. Один із таких приїздів, влітку 2023 року, обернувся для жінки затриманням і роком у білоруській в'язниці.

Людмила Гончаренко, Фото: Privat

За словами Людмили, зазвичай у Білорусь під час повномасштабної війни Росії проти України вона в'їжджала через Польщу, одного разу недалеко від Бреста зняла табір російських військових, відео відправила українським прикордонникам. Співрозмовниця припускає, що білоруські силовики, які перевіряли її телефон під час перетину кордону, виявили це відео, а також фото російської військової техніки, зроблене в січні 2023 року. «Я нічого не видаляла, нічого не приховувала», - каже Людмила.

Увечері 19 липня 2023 року у квартиру в Бресті, яку жінка зняла на час поїздки, приїхали співробітники Гомельського КДБ - білоруської спецслужби. Силовики затримали Гончаренко та її рідних, які перебували в Білорусі разом із нею: сестру Наталю Ярошенко, неповнолітніх сина і племінника. Наталя опинилася в ізоляторі тимчасового тримання у Гомелі. Дітей допитали, потім вони перебували у знайомої Людмили, виїхати з Білорусі змогли тільки через тиждень.

Білоруські силовики погрожували віддати 13-річного сина в дитбудинок

Гончаренко помістили в ізолятор, возили на допити в КДБ. «Почали, звісно, погрожувати: або будеш підписувати все, що ми говоритимемо, або поїдеш на сім років (у в'язницю. - Ред.)», - розповідає Людмила. Вона каже, що силовики погрожували свободою її на той момент 13-річного сина. Казали, якщо жінка підпише потрібні папери, дитину відпустять, якщо буде незговірливою, відправлять до білоруського дитбудинку, а коли йому виповниться 14, посадять.

Хлопчик, за її словами, також отримав сильну психологічну травму: його допитували, «возили на детектор брехні», «лякали, що віддадуть до дитбудинку, якщо не буде правду говорити», погрожували пістолетом.

Через допит пройшов і неповнолітній племінник Людмили, син її сестри Наталії Ярошенко. Тільки через тиждень хлопчикам дозволили виїхати з Білорусі. В Україну вони добиралися самостійно через Польщу.

Сестра Гончаренко провела 147 діб в ізоляторі

Сестра Людмили Гончаренко, Наталія Ярошенко, 147 діб провела в Гомельському ізоляторі тимчасового тримання, після чого її депортували в Україну із забороною на в'їзд до Білорусі на п'ять років. Під час ув'язнення жінку також допитували в КДБ, змушували зізнатися, що вона знімала російську військову техніку. Наталі довелося пройти перевірку на поліграфі, про результати якої їй так і не повідомили. «Але я дійсно нічого не знімала, нічого не робила», - каже вона.

За словами Наталії, шість діб вона провела в карцері. Там не було нічого, крім збитих із дощок високих нар, умивальника і туалету. «Мені стало погано. Викликали медика - у мене був високий тиск», - згадує Наталія. Після цього її повернули у звичайну камеру.

«Ніхто особливо нічого не пояснював. Вони мені тільки говорили, мовляв, поїдете додому, не переживайте», - розповідає українка.

Наталія Ярошенко, Фото: Privat

В ізоляторі у Наталії, за її словами, лопнула вена на нозі, жінка місяць просила, щоб її відвезли в лікарню. За майже п'ять місяців ув'язнення у співрозмовниці не було ні прогулянок, ні передач. Єдине, чого змогла домогтися її подруга-білоруска - дозволу передавати Ярошенко 300 грамів сала і 300 грамів ковбаси на тиждень.

За перебування в ізоляторі Наталії виставили рахунок – «майже 400 доларів». 15 грудня 2023 року її привезли на кордон з Україною. Перед тим, як жінка вирушила на батьківщину, білоруські силовики повністю очистили її телефони.

Потрібно було попросити вибачення в Лукашенка

Людмила Гончаренко на той момент уже перебувала в СІЗО №3 Гомеля, їй висунули обвинувачення за статтею про «агентурну діяльність». «Бити не били, але умови для життя були жахливі», - згадує співрозмовниця СІЗО.

19 грудня 2023 року Гончаренко засудили до трьох років позбавлення волі в умовах загального режиму. 22 березня 2024 року Людмилу відправили в жіночу виправну колонію в Гомелі. Також громадянку України внесли до «списку екстремістів».

18 квітня вже цього року Людмилу Гончаренко викликали в адміністрацію колонії для написання прохання про помилування на ім'я білоруського правителя Олександра Лукашенка. «Уже було все написано, треба було тільки попросити вибачення у президента і білоруського народу, розписатися і поставити дату», - уточнює Гончаренко.

13 червня її забрали з колонії силовики з Мінська: «Одягнули беруші, навушники, пов'язку, щоб я не розуміла, куди їду, руки зав'язали стяжками», - розповідає Людмила.

Українців тиждень «відгодовували» в котеджі під Мінськом

Її та ще трьох українців, яких готували до обміну на російських полонених, привезли в котедж під Мінськом і, за висловом Гончаренко, стали «відгодовувати». Поруч увесь час перебували силовики: «Хто вони, ми не знали, вони маски не знімали, з нами не розмовляли, тільки питали, що нам треба поїсти або попити».

22 червня громадян України знову «повезли». З розмов жінка зрозуміла, що їх привезли в СІЗО КДБ. Там перебував фігурант справи про вибух у Мачулищах Микола Швець, якого теж готували до обміну. Далі, як каже Гончаренко, «їхали зі швидкістю вітру», дорога тривала трохи більше двох годин. Коли мікроавтобус зупинився, увійшов силовик і сказав, що «у вас сьогодні другий день народження, вас Олександр Григорович помилував», а також що за годину вони будуть удома, бо їх обміняли на одного священника і трьох російських військовополонених.

Людмила каже, що зараз потроху відновлюється, зі здоров'ям усе більш-менш нормально, тільки сильно впав зір. Жінка намагається проводити більше часу з молодшим сином, якому на момент її затримання було менше трьох місяців. Хлопчик поки до неї не до кінця звик, спить, як і раніше, з бабусею.

Співрозмовниця каже, що ні за що відсиділа рік, як і багато білорусів: «Стільки людей сидить взагалі ні за що. Лайк десь поставили - три роки, п'ять євро задонатила - три роки, якийсь коментар написала – рік».