Лазить по деревах та полює у сутінках: на Чернігівщині проживає найбільша кішка Європи

Чернігівське Полісся багате на різноманіття тварин. У лісах області можна зустріти й копитних, наприклад, лося чи сарну, і хижаків, таких як вовк, або лисиця. Однак є лісові мешканці, зустріч з якими – це справжня рідкість. Серед таких червонокнижна рись євразійська. Про особливості найбільшої дикої кішки Європи розповів науковець, гід у дику природу, засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» Андрій Сагайдак.

Рись звичайна, або ж євразійська, населяє майже всю Європу та Азію. На Чернігівщині мешкає типовий підвид, що оселяється на рівнинних лісах, однак в Україні проживає ще один підвид – рись карпатська. Якщо у карпатської яскравіше хутро та більш виражені плями, то в нашої хутро світліше, а плямистість менш виражена.

У соцмережах з’явилася думка, нібито на Чернігівщині збільшилася чисельність рисі, оскільки звір все частіше дає про себе знати. Чи так це насправді?

Андрій Сагайдак

- Чи побільшало, однозначно не сказати, тому що облік неточний, – говорить Андрій Сагайдак. – Чомусь люди сприймають появу рисі, якщосьсенсаційне.Вона в області вже давно, із 2003 року рись точно успішно розмножується. Це не щось нове, це вид, який справді мешкає у наших лісах. Але щільність населення рисі дуже низька, вона не так часто трапляється на очі. Зараз під забороною відвідування лісів, можливо,це пішло їй на користь. Немає полювання на копитних, на ту ж козулю, а це може теж позитивно впливати на чисельність рисі. У цій місцевості, де я живу і працюю,не почали з’являтися частіше.Але тут рись є стабільно, у нас мало що змінилося.

Зустрічі з риссю зазвичай дуже короткі, тож вивчення цього хижака відбувається за слідами. Методом стежкування фахівці можуть визначити, як тварина поводилася, скільки стрибків зробила до жертви, куди рухалася, та що їла. Також науковці-слідопити вміють розрізняти самця від самки навіть без зустрічі з твариною.

- Ми знаємо, що на нашій території мешкає дорослий самець, бачили сліди, і десь трохи далі трапляються сліди самки з кошенятами. Стать рисі визначається за слідами на снігу досить легко. Є певні фізіологічні особливості, наприклад, самці мітять територію. Слід рисі схожий на слід домашнього кота, але більший у декілька разів, у діаметрі 8 см. Недосвідчений слідопит може сплутати рись із собакою, або навіть вовком, але усі собачі, на відміну від рисі, залишаються відбитки кігтів, – пояснює науковець.

Хорошим методом для фіксування тварин є фотопастки. Співробітники природничого центру «Міжрічинська пуща» не використовують їх у роботі, однак минулого року Олександру Михайлову, про захоплення якого ми вже розповідали, вдалося зафіксувати червонокнижну кішку. Також рись частенько потрапляє в об’єктиви фотопасток у сусідському Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.

Найбільша кішка Європи активна у сутінках, а от у світлий період доби тваринка старається відлежатися. Косулі, або зайці, полюбляють випасатися вночі, і саме в цей час на них полює рись. Також вона вміє лазити по деревах, але робить це неохоче. Андрій Сагайдак розповідає:

- Іноді цю її здатність перебільшують, і вважають, що рись полює з дерева, сидить там у засідці, та звідти нападає на жертву. Але ця тварина розміром як велика собака, лазити по деревах, а тим більше стрибати з дерева на дерево, переслідуючи жертву, вона не може. Рись полює на землі, а на дерева залазить, якщо її щось зацікавило, наприклад, гніздо, де пищать пташенята. На дерева можуть заскочити молоді тварини,коли вони, як і домашні коти, граються.

Доросла рись може залізти на дерево, якщо її переслідують собаки. До заборони на полювання, мисливці брали із собою чотирилапих помічників. Оскільки рись уникає зайвих бійок, адже це ризик отримати травми, вона залазить на дерево, аби уникнути сутички.

Головна здобич рисі – це сарна, а на другому місці заєць русак. За межами України ця хижачка полює на зайців біляків, однак побачити такий вид на Чернігівщині – справжня рідкість. Третє місце посідає решта живності.

- Бувало, і залишки бобра знаходив,якого поїла рись, і єнотоподібного собаки.Знаходив впольованулисицю, але вона не була поїдена. Чомусь рись її лише задавила, можливо конкуренція. Ну і таку попутнудрібноту їсть, як гризуни, жаби,великі комахи, птахи. Але це вже другорядне, тобто є можливість – вбила і з'їла, – говорить Андрій Сагайдак.

На Чернігівщині проживає лише один природній ворог рисі – вовк. Однак вони скоріше конкуренти, аніж вороги, оскільки рись намагається уникати сутичок, та може вилізти на дерево у разі небезпеки. Проте, якщо вже й відбувається бійка, то навіть попри меншу масу, дика кішка має важливу перевагу – кігті.

Цей звір дуже рідкісний, тому й занесений до Червоної книги України. Для рисі важливо мати свою велику територію. У місцевості, де працює Андрій Сагайдак, дорослий самець займає близько 30 тис. га, а самка – близько 15 тис. га. Це тварини одинаки, які не утворюють ні зграй, ні сімей. Самка лише рік ходить з малятами, а потім кошенята відокремлюються.

Рисі доволі лякливі, тому якщо і відбувається зустріч з твариною, то дуже коротка. Засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» пояснює:

- Зазвичай рись дуже обережна, не показується на очі. У мене,та моїх знайомих, були такі зустрічі, але як тільки тварина бачила людей, то одразу ж тікала. Якщо раптом рись не тікає, то треба до неї заговорити, не повертатися спиною, не кричати,не тікати. Можливо вона вас не помітила, може вітер в іншу сторону, і вона не чує вашого запаху. Як правило, коли людина починає говорити, тварина розуміє, хто перед нею, і тікає. А якщо не тікає, то без різких рухів, говорячи будь-що, хоч і віршики, потихеньку відходьте від тварини, не повертаючись спиною.

На Чернігівщині не фіксували жодного випадку нападів рисі. Проте такі історії трапляються на території нашої держави, але жертви не завжди озвучують усі факти.

- Це найчастіше пов'язано з полюванням, коли, наприклад, собаки загнали рись на дерево, мисливці вистрілили, рись поранена звідти упала, чи стрибнула на собаку, або на людину, – говорить Андрій Сагайдак. – Такий випадок був на Житомирщині. Це була сенсаційна історія, коли рись покусала людину, але ж замовчували першу половину події, що спочатку людина переслідувала цю тварину, стріляла в неї,а поранений звір кинувся, бо йому вже втрачати нічого.

Для комфортного проживання рисі потрібна велика індивідуальна лісова територія, де зручно здобувати їжу, і немає людей. Чи зросла чисельність найбільшої кішки Європи на Чернігівщині – наразі невідомо, але заборона на відвідування лісів та полювання беззаперечно покращила якість життя тварини. Тож сподіваємося, це позитивно вплине і на кількість цього рідкісного виду.

Валентина Гавриленко
Чернігівська Медіа Група