Проституція в Чернігові: Історичний огляд

В різні епохи це явище викликало різні реакції: його то забороняли, то дозволяли. А як було в Чернігові?

У 1844 році проституція була легалізована в Російській Імперії, хоча сам процес розтягнувся на 20 років.

Робітниці цієї сфери повинні були регулярно проходити медичні огляди та сплачувати податки. Контроль за їх діяльністю здійснювала поліція: жінки, які надавали інтимні послуги, отримували спеціальний документ «замєнітєльний білєт», відомий як «жовтий квиток». Ця діяльність не лише контролювалася, але поліція забезпечувала певний соціальний захист для жінок.

Серед жінок існувала своя ієрархія: «аристократична» проституція, середня «міщанська» та нижча «панельна». Відповідно, на подібні категорії поділялися і заклади, де надавали ці послуги.

На початку 20 століття в Чернігові фіксувалися тарифи за послуги: 1-3 рублі за годину або 3-5 рублів за ніч. «Панельні» повії були дешевшими — лише 50 копійок за годину. Для порівняння, у 1897 році вчитель у Чернігові отримував 25 рублів на місяць, а 1 фунт (400 грамів) хліба коштував 3 копійки, фунт м'яса — 13 копійок.

У 1865 році в Чернігові було офіційно зареєстровано 18 повій, і поліція суворо контролювала їх діяльність. На 1872 рік у місті існувало два офіційно зареєстровані будинки: один поблизу Воскресенської церкви, недалеко від сучасного автовокзалу (цей будинок зберігся донині), а інший, більш престижний, розташовувався на вулиці Шосейній (нині проспект Миру). Наприкінці 19 століття з'явився третій будинок у районі Лісковиці, відомий як «будинок з ляльками», він теж зберігся до нашого часу.

Вік повій варіювався від 20 до 40 років. Цікаво, що жінки могли залишити цю професію за різних обставин: через вік, якщо виходили заміж, або за наявності поручителя – поважної особи, а також за власним бажанням.