Зберігач та дослідник церковних старожитностей: до 145-річчя Володимира Дроздова

Володимир Геннадійович Дроздов – ініціатор заснування та беззмінний завідувач Чернігівського єпархіального давньосховища (далі – ЧЄД), а пізніше – Чернігівського музею культів. Людина, якій ми повною мірою завдячуємо за зібрання, вивчення та збереження унікальної колекції в непростих умовах наступу більшовицького атеїзму.

Колекцію Чернігівського єпархіального давньосховища (1900–1915 рр.) без перебільшення можна охарактеризувати як одну з найбільших і найцікавіших збірок церковних старожитностей Лівобережної України. Вона нараховувала тисячі речей церковного вжитку та культу, які репрезентували історію православної церкви в Україні за дев’ять століть (XІ – поч. ХХ ст.).

Запрошений на викладання до Чернігова

Народився Володимир Геннадійович 18 червня 1879 р. в м. Петровськ у родині протоієрея. Навчався в Саратовській духовній семінарії та Казанській духовній академії, яку закінчив 1904 р. зі ступенем кандидата богослов’я, та отримав на рік (1904–1905) професорську стипендію при академії. Від серпня 1905 р. запрошений на викладацьку роботу в Чернігівську духовну семінарію (ЧДС) і назавжди пов’язав своє життя зі Черніговом. У семінарії викладав теорію словесності та історію, з 1909 р. – завідувач семінарської бібліотеки, з 1910 р. ще й викладав французьку мову, історію російської літератури в жіночому єпархіальному училищі.

Упродовж 1906–1908 рр. брав участь у роботі Чернігівського комітету з підготовки XIV Археологічного з’їзду. Йому доручили розробити програму відновлення проєкту «Історико-статистичний опис Чернігівської єпархії».

4 травня 1906 р. Чернігівська духовна консисторія звернулася до Правління Чернігівської духовної семінарії з пропозицією очолити роботу зі створення єпархіального музею. Володимир Геннадійович Дроздов дав згоду на завідувати майбутнім музеєм. Член Чернігівського церковно-археологічного комітету з 1907 р.

У 1909 р. одружився з донькою протоієрея, представницею чернігівського дворянського роду Олександрою Макаріївною Сметлицькою. У 1912 р. у подружжя народився син Борис.

Отримав чин колезького асесора, з 1910 р. – надворний радник. З 1911 р. член Ради Братства св. Михайла Чернігівського. У 1912–1917 рр. – редактор літературно-педагогічного відділу часопису «Вера и жизнь», член редколегії й автор випусків «Сборника Черниговского епархиального древлехранилища» (1908, 1916). У 1912 р. нагороджений орденом св. Станіслава ІІІ ступеня.

Рятував церковні цінності в радянські часи

Від 1919 р. – завідувач 2-го Чернігівського радянського музею (колишній Історико-археологічний музей Чернігівської архівної комісії). З 1921 р. – завідувач 5-ого Радянського музею (колишній Музей культів). Упродовж 1925–1931 рр. – завідувач відділу культів Чернігівського держмузею.

Завдяки зусиллям Володимира Дроздова під час вилучення церковних цінностей було врятовано від утилізації ряд пам’яток, які мали історико-художнє значення. Впродовж 1919–1921 рр. він викладав історію російської літератури в Чернігівському народному університеті. Працював завідувачем музейної секції Чернігівської губнаросвіти. Входив до складу тимчасової комісії з архітектурного та археологічного дослідження Спасо-Преображенського собору XI ст. в Чернігові (1923 р.). Навесні 1925 р. разом з місцевими істориками М. Вайнштейном і П. Смолічевим обстежував муміфіковані поховання XVII–XIX ст., виявлені в підземній крипті Воскресенської церкви м. Седнева.

Володимир Геннадійович спрямовував багато зусиль на наукове дослідження колекції церковних старожитностей. Він уклав перший статут ЧЄД, описав історію створення єпархіального музею. У 1908 р. В. Дроздов упорядкував перший каталог Чернігівського єпархіального давньосховища, що складався з п’яти розділів. Усього в каталозі описано 293 експонати ХVІІ–ХІХ ст. із зазначенням композиції, розмірів, орієнтовної дати створення, мистецької техніки та джерел надходження до музейної колекції .

Навесні 1907 р. В. Дроздов їздив до Києва переймати досвід в організації Церковно-археологічного товариства та музею, який ще з 1872 р. діяв при Київській духовній академії. 12 вересня 1907 р. на запрошення В. Дроздова професор М. Петров відвідав Чернігів, побував у новоствореному музеї та зазначив, що «оглянув новий музей, сформований при Чернігівській духовній семінарії, та був здивований, що у доволі короткий термін зібрана така маса цікавого матеріалу, чим музей цілком зобов’язаний В. Дроздову. І висловив упевненість, що новий музей без сумніву посяде достойне місце серед музейних установ південно-західного краю».

Основним джерелом формування та поповнення колекції Єпархіального давньосховища були наукові відрядження (екскурсії) з метою збирання експонатів для музею. У 1907 р. на загальноєпархіальному з’їзді духовенства на облаштування нового музею було виділено 200 крб та ще 150 крб на проведення запланованих наукових експедицій. Улітку 1907 р. В. Дроздов і К. Карпинський здійснили три наукові екскурсії, під час яких обстежили 174 церкви та сім монастирів, привели до ладу ризниці, описали та сфотографували об’єкти церковної старовини, архітектурні споруди, причому 500 пам’яток було взято до музею.

За результатами уклали «Список предметов старины, хранящихся в церквах и монастырях Черниговской епархии и желательных для помещения в Черниговское епархиальное древлехранилище» та відправили до Синоду із запитом на дозвіл про вилучення їх з ризниць. Список цей зберігся до наших днів і являє собою перший з відомих описів експонатів єпархіального музею.

Звинувачений в українському націоналізмі

У вересні 1923 р. завідувач Музею культів В. Дроздов склав звіт про огляд ліквідованого Новгород-Сіверського чоловічого монастиря. У складі спеціальної комісії оглянув цінні речі та відібрав ті, що мали історико-художнє значення (176 предметів). Пропонував передати предмети історико-культурного значення до Новгород-Сіверського музею та кілька речей до Чернігівського музею.

Ґрунтовні наукові дослідження В. Дроздова «Рихлівський ковчег» (1927), «Датоване культове срібло XVII ст. в Чернігівськім державнім музеї» (1928), «Мумії панів Лизогубів», «Гравірувальні дошки Чернігівського держмузею», враховуючи розпорошення на часткову втрату колекції ЧЄД, і на сьогодні залишаються актуальними для науковців.

Дехто із заарештованих чернігівських колег В. Дроздова звів на нього наклеп: буцімто В. Дроздов ще наприкінці 20-х рр. «був завербований у контрреволюційну повстанську організацію… і проводив шкідницьку роботу в музеї», зокрема «навантажив всіх працівників непотрібною роботою … широкою інвентаризацією експонатів, організував виставку ікон та багатого церковного одягу з метою підкреслити високу цінність українського націоналістичного мистецтва і залучити екскурсантів до релігії».

Був звинувачений в українському націоналізмі за підпис під вітальною адресою з нагоди 35-ліття літературної діяльності Миколи Вороного від Чернігівського державного музею (1928 р.). На квітень 1930 р. – заступник директора Чернігівського державного музею.

Існує думка, поки не підтверджена документально, що 1931 р. В. Дроздова запросили працювати до Києва на посаду старшого наукового співробітника Всеукраїнського музейного містечка. Працюючи в Києво-Печерській лаврі, він навряд чи залишився осторонь масових репресій, які чорною хвилею накрили більшість діячів культури, науки та музейної сфери. Київське музейне містечко вважалося одним з осередків групування «націоналістичних сил». Помер, імовірно, від голоду зимою1931/1932 р. Місце поховання невідоме.

Ольга Гейда, старша наукова співробітниця Чернігівського обласного історичного музею, кандидатка історичних наук