Чернігівські боксери привезли 6 медалей з чемпіонату Азії

У п’ятницю, 20 вересня, у будівлі Чернігівської ОДА відбулася зустріч начальника обласної військової адміністрації В’ячеслава Чауса з призерами чемпіонату Азії з боксу серед юнаків і дівчат. Скільки медалей привезли чернігівців та чому узагалі вони опинилися на чемпіонаті Азії (адже всі ми знаємо, що Україна – це Європа) – дізнавалися наші журналісти.

До Азії –через росіян

Головне питання, яке може виникнути в наших читачів: «Чому узагалі українці змагалися в Азії, якщо Україна – європейська країна?»

-Наразі ми не беремо участь у жодних стартах, де змагаються росіяни. Це принципова позиція федерації. Ми готувалися до чемпіонату Європи у Боснії і Герцеґовині, але в останній момент заявилися «русаки», і нам довелося відмовитися від участі. А керівництво федерації знайшло можливість, щоб юніори та юнаки виступили у чемпіонаті Азії. Це вперше в історії боксу Україна взяла участь у чемпіонаті Азії,– пояснює старший тренер Чернігівської області з боксу Вадим Казанін.

Чемпіонат проходив з 29 серпня по 9 вересня у Аль-Айні в Об’єднаних Арабських Еміратах. До складу збірної України на цих змаганнях увійшли 6 представників Чернігівської області й всі вони повернулися з медалями.

Ічнянки Людмила Васильченко (вагова категорія до 33 кг) та Катерина Смолкіна (до 49 кг), ніжинець Богдан Шакитко (до 61 кг) та чернігівка Анна Колотурська (до 57 кг) виграли «срібло»,бахмаччанка Катерина Мороз (до 61 кг) та чернігівець Володимир Оводов (до 75 кг) завоювали «бронзові» нагороди.

-В Узбекистану дуже сильна команда. Сильна команда – казахи. Плюс не перший рік набирає оберти Індія. Киргизстан, Монголія – всі культивують бокс. Тож якісно Азія здалася мені сильнішою за Європу,– каже про рівень змагань Вадим Казанін. – Завдань ніхто не ставив. Ми боялися упередженого суддівства, тому що ми «чужі». Але деяким хлопцям пощастило з жеребкуванням. Всі відбоксували на своєму рівні. Чому не зуміли завоювати «золото»? Скоріш за все, всі за класом були трохи нижче за своїх суперників, не змогли «стрибнути вище голови». Але результат команди оцінюю як гарний.

Студент-медик з боксерською медаллю

Одним з двох представників Чернігова, які завоювали медалі на цьому турнірі, став Володимир Оводов. Для спортсмена цей чемпіонат Азії став першим континентальним турніром в його кар’єрі (на чемпіонатах Європи боксер до того також не виступав). «Бронзу» він завоював у ваговій категорії до 75 кг серед атлетів 2008/09 років народження: спортсмен дійшов до півфіналу, але там поступився представнику Узбекистану («бронзовими» призерами на чемпіонаті ставала не одна, а одразу дві людини – невдахи півфінальних боїв)

-Результат для мене неочікуваний. Я розраховував на перше місце. Думав, зможу перемогти. Знав, що рівень буде високим. Але… треба більше старатися…– говорить Володимир Оводов.

Власне, й готувався Володимир, як і інші члени збірної України, до чемпіонату Європи. Але на питання чому у підсумку європейці надали перевагу не українцям, а росіянам, допустивши країну-агресора до змагань, Володимир відповідає так:

-Не знаю, навіть ідей нема,– ділиться спортсмен. – Спочатку було прикро, коли дізнався, що не поїдемо на чемпіонат Європи. Але як сказали, що ідемо на Азію – зрадів.

Оскільки через війну цивільні літаки Україною не літають, виїжджали спортсмени через Польщу. Як раз напередодні зустрічі в ОВА у цій країні стався гучний скандал з затриманням іншого українського боксера – Олександра Усика. Але Володимир Оводов розповідає, що юні українські збірники з подібними проблемами не стикалися:

-Поляки ставилися до нас нормально,– каже боксер.

До речі, наразі Володимир вчиться на… медика:

-Я вступив у медичний коледж на фельдшера. Після 9-го класу думав куди вступати. Хотів на повара-кондитера, але вирішив спробувати подати документи у медколедж,– розповідає Володимир.

У цьому році змагання для спортсмена не закінчені – Володимир планує взяти участь у молодіжному чемпіонаті України.

Медалістка з боксу, з програмістським сьогоденням

Ще одна спортсменка з Чернігова, 16-річнаАнна Колотурська також боксувала серед спортсменок 2008/09 років народження.

-Я вперше потрапила у збірну. Боксом займаюся 8 років й планую розвиватися і далі, – ділиться Анна Колотурська. – У фіналі програла індусці. Можна було трохи краще, але я задоволена своїм результатом, так як вперше виступити на таких змаганнях і одразу стати «срібним» призером – то непоганий рівень.

Анна говорить, що до збірної України суперники з Азії ставилися добре. Не залишилася наша команда і без підтримки:

-За нас уболівали інші країни: нас підтримував Казахстан, Узбекистан. Ми трошки роззнайомилися (з боксерами з інших країн, – прим.) зараз спілкуємося,– розповідає Анна.

До речі, як і Володимир Оводов, Анна теж навчається зовсім не спорту – вона є студенткою у Фаховому коледжі транспорту та комп’ютерних технологій «Чернігівської політехніки» та вчиться на комп’ютерного інженера.

Найближчими змаганнями для спортсменки стане Всесвітня Гімназіада.

Потрібний зал

Всі призери чемпіонату Азії отримали подяку начальника ОВА та спортивну амуніцію безпосередньо з рук В’ячеслава Чауса. Очільник регіону просив атлетів та їх тренерів ставити питання, які їх хвилюють. Таке знайшлося одне – місце для тренувань у Чернігові.

Після того як окупанти знищили колишній стадіон ім. Гагаріна (там тренувалися і боксери), частина атлетів переїхала на стадіон «Хімік». Ще одним місцем для тренувань боксерів традиційно залишається Чернігівське вище професійне училище. Але там, ще з часів, коли ніхто не думав про бомбардування Чернігова,спортзал обладнаний у бомбосховищі, яке мають реконструювати. Тож боксерам потрібне місце для тренування, адже не всі діти готові їздити через все місто на «Хімік»:

-Гарного залу в нас, на жаль, немає. Якщо буде така можливість… нам потрібний зал, добрий, спеціалізований зал,– підняв питання Вадим Казанін.

Очільник обласного департаменту спорту Андрій Шемець запропонував в якості варіанту один з залів ОКДЮСШ на проспекті Перемоги.

-Це те, що вам зараз прийшло на думку перше. Вивчить питання, приїдьте, подивиться,– дав завдання своєму підлеглому В’ячеслав Чаус.

«Реаль політік» адептів «спорта внє палітікі»

Тож вітаємо наших спортсменівз медалями. Але все ж хочеться, щоб у майбутньому обираючи між Україною, чиї спортсмени вимушені тренуватися далеко  не у кращих умовах через війну, та Росією, яка цю війну в Україну і принесла… Хочеться, щоб роблячи цей вибір європейська боксерська спільнота обирала Україну, а представників країни-агресорки не пускали на європейські змагання, щонайменше до того як окупанти не залишать усю територію нашої країни.

Але, на жаль, поки ми бачимо те, що зветься «реаль політік»: європейці хочуть, щоб українці змагалися з представниками країни, яка вбиває українців та, зокрема, викрадає українських дітей. І у підсумку саме українцям, які не готові змагатися з представниками окупантів, а зовсім не росіянам доводиться їхати в Азію. Гарно, що хоч Азія до українців гостинна.

Нагадаємо, на нашому сайті можна прочитати історію чемпіону світу з кікбоксінгу Сергія Лисюка, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.

Текст: Сєргєй Карась

Фото: Валентин Бобир
Чернігівська Медіа Група