Майже 30 років у Чернігові працює клуб «Ветеран»

Вони мають поважний вік, але такі молоді душею. Вони відбудовували Чернігів після Другої світової, а сьогодні допомагають нашим захисникам вистояти та відвойовувати незалежність України. Вже близько 30 років у Чернігові працює клуб «Ветеран», де зібралися літні, але активні та небайдужі жінки. Їх об’єднала Спілка жінок Чернігова, і це підтримує та додає наснаги витримати складні реалії буття.

Працювали задля розвитку Чернігова

– У 90-х, коли було тяжко жити, клуб був такою віддушиною для нас, жінок. Коли ми його заснували, неначе відкрилося друге дихання. Ми відчули, що ще корисні суспільству, – ділиться спогадами голова клубу «Ветеран» Валентина Петрова. – Ми почали надавати посильну допомогу в благоустрої Чернігова. Кожна з нас дбала про порядок поблизу своїх будинків. Ми зустрічалися з молоддю в навчальних закладах, брали активну участь у міських виставках квітів та плодів, ярмарках «Що може жінка». Наше життя набуло яскравого забарвлення і нового сенсу.

За словами Валентини Петрової, на засіданнях клубу юристи щомісяця надавали консультації з правового захисту, розповідали літнім жінкам, як правильно оформити субсидію чи спадщину, які вони мають пільги. Лікарі та фармацевти надавали поради щодо піклування про здоров’я.

– Ми стали активними учасницями культурно-просвітницьких заходів: відвідували музеї, виставки, театральні вистави, тематичні зустрічі до різних визначних дат в історії нашого міста чи країни. Наші ветеранки й самі організовували персональні виставки, бо в наших рядах є майстрині народної творчості, – згадує Валентина Петрова.

– У 1995 році в нашому клубі було 15 жінок-фронтовичок та активісток громадської роботи. Були часи, коли клуб налічував близько 80 жінок – ветеранок війни та праці. Вони були знаними й шанованими в місті. Сьогодні ж клуб об’єднує понад 60 жінок, які в минулому працювали задля блага Чернігова, – розповідає почесна голова ГО «Спілка жінок Чернігова» Людмила Канюка. – Але вони й сьогодні небайдужі до долі та майбутнього свого міста, країни. Спілкуються, допомагають одна одній.

В історії клубу залишилися героїні праці (Клавдія Томилко), заслужені майстрині народної творчості (Наталія Черняк, Агнеса Ляшенко, Тетяна Баженова), відмінниці освіти, членкині Національної спілки журналістів України (Тетяна Баскіна), лауреатки конкурсу «Жінка року». Про їхню участь у суспільно-громадському житті Чернігова писали статті та готували передачі.

Пам’ятаю Чернігів 80 років тому

Серед ветеранок були ті, хто в роки Другої світової війни брав участь у бойових операціях. Нині ж збираються жінки, які були ще дітьми в повоєнні роки та згодом відбудовували місто на Десні.

– Я пам’ятаю Чернігів 80 років тому, – розповідає Валентина Петрова. – Тоді ще не було високих будинків і багатьох вулиць. День Перемоги дійсно святкували зі сльозами на очах. А потім розпочалося відновлення. Я зростала разом зі своїм рідним Черніговом. А коли в 1959 році було засноване підприємство «Хімволокно», з радістю пішла туди працювати. Там було багато молоді, а загалом працювало понад 10 тисяч робітників. Наш директор В’ячеслав Радченко турбувався про працівників, все робив для того, аби стимулювати їх до праці, забезпечити належним оздоровленням і відпочинком. Завдяки йому з’явився Палац культури «Хімік», який зараз носить його ім’я.

Як згадують поважні пані, паралельно з успішним розвитком заводу в Чернігові будували житлові квартали, дитячі садочки, перша черга обласної лікарні, потужні споруди ТЕЦ. Потреба в кадрах була гострою, тому з’явилася філія Київського політехнічного інституту. Коли ж у Чернігові вийшли на лінії перші тролейбуси, це стало радісною подією.

Поступово в місті розпочали свою роботу КСК «Чексіл», фабрика первинної обробки шерсті, більш відома в народі як Шерстянка. І на цих підприємствах працювали здебільшого жінки. Відтак створювалися жіночі ради. Такі жіночі ради були на фабриках і заводах, в організаціях. Час вимагав від жінок бути активними та ініціативними, ухвалювати серйозні рішення, виконувати складні завдання. Місто поступово зростало чисельно. Якщо після визволення Чернігова тут було близько 11 тисяч жителів, то в 1974 році нараховували вже 300 тисяч.

– Оскільки місто потребувало чоловіків, з’являється завод автозапчастин – ЗАЗ, куди приїхали працювати саме чоловіки. Серед них були відповідальні та віддані професії спеціалісти, – ділиться спогадами учасниця клубу «Ветеран» Галина Бурова. – Колишній керівник ЗАЗу Василь Мірошниченко також доклав зусиль для розвитку не лише підприємства, а й розбудови району. Завдяки його старанням тут зводять житлові будинки, відкривають садочки, дві школи. І мікрорайон поблизу заводу отримав назву «Василів хутір», адже директора в народі величали «Наш дядя Вася».

– А наш Радіоприладний завод процвітав завдяки директору Леоніду Безверхому, – згадує минуле ветеранка праці Валентина Прокопович. – Він поважав своїх працівників, а ми поважали його. Він зміг зміцнити дисципліну на заводі та об’єднати наш колектив.

Завдяки спілкуванню молодіють душею

Учасниці клубу «Ветеран» частенько діляться спогадами. На кожній зустрічі в пам’яті спливають якісь нові деталі, згадуються ті емоції. Раніше зустрічалися переважно в Чернігівському навчально-методичному центрі профспілок.

«Ми багато заходів проводили разом, і мені радісно згадувати ті активні роки, ми йшли в ногу з часом»,– зауважує почесна голова ГО «Спілка жінок Чернігівщини» Ірина Дорожкіна.

Тепер же приміщення закладу повністю зруйновано після російської ракетної атаки в квітні цього року. Тож можливість зустрічатися цим пані надає Чернігівська міська бібліотека імені М. Коцюбинського. Буває, учасниці клубу збираються і в інших приміщеннях. Як-от цього разу, на урочисту зустріч з нагоди Дня міста. Переконані, що завдяки спілкуванню з подругами молодіють душею.

– Я тут з 2009 року. Для мене нині цей клуб – моє життя. Дуже вдячна нашому керівництву за цікаві зустрічі та змістовне дозвілля, – розповідає Ольга Онанко.

– Ми пізнали багато нового та корисного для себе, – зауважує Віра Олексієнко.

– Так, у нашому клубі були і юристи, і науковці, і керманичі Чернігова, міські голови приходили до нас, – ділиться спогадами почесна голова Спілки жінок Чернігова Людмила Канюка. – І сьогодні, в такий складний для України час, не падаємо духом. Беремо участь у просвітницьких заходах. Наприклад, з вересня минулого року до червня цього року з нами проводила зустрічі з правових питань наша спілчанка, представниця повноваженого Верховної Ради України з прав людини в Чернігівській області Лариса Шумна. Ці зустрічі проходили в міській бібліотеці імені М. Коцюбинського. А в артстудії «Колібрі» ми займалися творчістю та відпочивали душею.

Прагнуть робити добрі справи

– Наші жінки прагнуть робити добрі справи, навіть попри свій поважний уже вік, – розповідає Людмила Канюка. – Вони активні й допомагають нашим захисникам. На кожному заході збираємо кошти для воїнів ЗСУ, передаємо хлопцям для закупівлі мавіків-квадрокоптерів і автомобілів, які так необхідні на фронті. Так, у цих жінок маленька пенсія, але вони допомагають нашим воїнам вистояти і перемогти у цій страшній війні. Тому нам було дуже приємно отримати з рук командира однієї з військових частин подяку за надану допомогу .

З 2014 року активістки клубу в’язали шкарпетки для воїнів, заготовляли овочі для сухих борщів, збирали кошти для придбання продуктів харчування. І продовжують допомагати чим можуть.

– Збирали кошти на білизну та шкарпетки, несли з дому тканину для сіток і самі їх плели, долучалися до виготовлення свічок, купували сало й передавали нашим солдатам, – розповідає про колежанок з клубу «Ветеран» Людмила Канюка. – Торік до дня Збройних сил України наліпили шість тисяч вареників, передали пораненим, які лікувалися у військовому шпиталі.

За таку активну життєву позицію та внесок у розбудову Чернігова ветеранок цінують і дякують їм. Напередодні відзначення 81-ї річниці з дня визволення Чернігова на зустріч до жінок прийшли представниці влади, підприємниці, юні вихованці шкіл і творчих колективів.

Голова ГО «Спілка жінок Чернігова», депутатка Чернігівської міської ради Наталія Хольченкова підкреслила: «Ми переживаємо дуже важкі часи. А скільки випало різних випробувань на ваші молоді роки! Тому ми надихаємося вашою мудрістю і досвідом. Ви є взірцем для молодого покоління. Будемо підтримувати одна одну та разом йти до Перемоги».

Вже декілька років зв’язок з ветеранками підтримує директорка Чернігівського хлібокомбінату №2 Ольга Заїка. Запашні хліб і смачна випічка від підприємства завжди на столах під час чаювання. А цього разу - спеціально виготовлений святковий торт.

– Ми вклали в цей виріб свою любов і повагу. Бажаємо вам здоров’я та довголіття, витримки та наснаги! – звернулась до ветеранок Ольга Заїка.

А вихованці танцювального колективу «Каблучок» під керівництвом Наталії Мстиславської подарували учасницям клубу свої виступи. Учні чернігівської гімназії №2 власноруч виготовили святкові листівки. Така увага з боку молоді завжди приємна, адже кожна з цих жінок заслуговує на особливе ставлення, кожна внесла свій вклад в історію Чернігова. А нині всі вірять і сподіваються, що наше місто-герой і місто героїв надихатиме нові покоління, що тут буде комфортно і безпечно жити і малечі, і літнім людям.

Ірина Довгошея

Фото авторки та Анни Биченок