"Моє покликання – допомагати особливим дітям" - Олена Підмогильна, директорка КУ «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Чернігівської міськради

Її ранок починається, коли багато хто з нас ще спить, а робочий день закінчується, коли хтось давно відпочиває. У неї лише один вихідний – неділя. Буває, й у вихідний поспішає на семінар, конференцію, вебінар, не пропускає навчання з методик сучасної інклюзії. Її щоденна турбота – наповнити життя особливих дітей любов’ю та якісною допомогою, зробити їхній світ яскравим і більш відкритим. Олена Підмогильна – директорка КУ «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Чернігівської міської ради.

Питання назріло й потребувало вирішення

– Дякую Богу, що дав можливість допомагати маленьким перлинкам, – відверто зізнається Олена Підмогильна. – Це моє життя, покликання, мій шлях, і я щаслива, що доля склалася саме так.

Спочатку вона прагнула стати лікарем-педіатром. Тому наполегливо навчалася і здобула спеціальність «лікувальна справа» в медичному коледжі. Коли зрозуміла, що цього замало, без вагань пішла до ВНЗ. Закінчила державний університет ім. М. Драгоманова, почала працювати з дітьми, які потребують корекції та особливої уваги. Вся подальша практика була пов’язана саме з ними. А далі разом з батьками інших дітей з особливими освітніми потребами (ООП) створила в Чернігові громадську організацію «Відкритий світ». Тут Олена Підмогильна працює за основним фахом – дефектологом-логопедом.

– Я багато років працюю з особливими дітьми, з тими, хто погано розмовляє, а ще була задіяна в так званих ПМПК – медико-психолого-педагогічних комісіях. Тоді батькам таких дітей радили спецшколи, які знаходяться не в місті. І батьки запитували: як же так – дитина виховувалася вдома, відвідувала дитячий садочок, а потім її відривати від родини і віддавати до спецзакладу? – ділиться своїми роздумами пані Олена. – Мені це також боліло, і я собі думала: чому ж ці діти не можуть ходити в звичайні школи, де їм би надавали необхідну допомогу? Я бачила позитивні приклади інклюзії в освітньому середовищі шкіл у Європі і задовго до запровадження цієї системи в Україні піднімала ці питання. Але позитивної відповіді не знаходила. І лише коли Марина Порошенко почала привертати увагу до цієї теми, то був як промінь надії.

Питання назріло й потребувало вирішення. Олена Підмогильна з однодумцями активно пропагувала нові підходи щодо допомоги особливим дітям:

– Ми на семінарах висловлювали свої ідеї. У нас була своя концепція, ми розказували, наскільки це важливо і як правильно. До нас дослухалися. Ми вже тоді мали різноманітну індивідуальну практику. У садочках працювала велика кількість логопедичних груп, але в школах ситуація була гіршою.

Відкрили перший центр в Україні

Її старання й сподівання дали результати, коли саме в Чернігові 2018 року відкрився перший в Україні інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ).

Заклад запрацював за сприяння Чернігівської міської ради. Для маленьких відвідувачів тут облаштували сучасні логопедичні кабінети, ресурсну та сенсорну кімнати для дітей з порушенням зору. На ремонт приміщення з місцевого бюджету виділили 1,5 млн грн. Ще майже 100 тис. грн міська влада надала для придбання сучасного комп’ютерного обладнання.

– І ми почали приймати дітей, що потребували комплексної психолого-педагогічної діагностики, системного кваліфікованого супроводу. З дітьми працювали висококваліфіковані педагоги й психологи, – згадує Олена Підмогильна.

До того ж з державного бюджету для облаштування центру спрямували субвенцію в розмірі понад 700 тис. грн. Це дало змогу встановити мультимедійну техніку, сенсорні тренажери, нові зручні меблі, інтерактивну проєкцію «Чарівний килим», комп’ютерний комплекс із корекційно-розвитковим програмним забезпеченням тощо.

Після облоги Чернігова 2023 року інклюзивно-ресурсний центр відновив роботу вже на початку квітня.

– Тим батькам, які мають особливих дітей і залишилися в місті, ми допомагали як могли. Тримали з ними зв’язок, адже такі діти й мами найуразливіші, їм найважче було сприйняти болючу реальність. Бойові дії негативно вплинули на їхній психологічний стан, – наголошує Олена Підмогильна.

З часом додому почали повертатися особливі діти з мамами, які виїхали за кордон. За словами керівниці ІРЦ, до Чернігова приїхали вже 90% таких дітей і мам. А ті, хто ще перебуває в інших країнах, планують повернутися. Бо у нас корекційна допомога дітям з особливими освітніми потребами зараз надається на найвищому рівні.

Так, у Чернігівському ІРЦ нині 13 спеціалістів: практичні психологи, логопеди, дефектологи, сенсорний педагог. Вони працюють з особливими дітьми, супроводжують їхні сім’ї, надають висновок про необхідність інклюзивного навчання та проводять консультації.

З початку широкомасштабного вторгнення в ІРЦ з’явилися внутрішньо переміщені діти з особливими освітніми потребами. Зверталися за допомогою родини з міст і містечок, де йдуть активні бойові дії. Зокрема, з Мирнограда, Покровська... загалом близько 20 родин ВПО.

Кількість дітей з особливими потребами зростає

Упродовж останніх років і в нашому місті, і в Україні загалом зростає кількість дітей з ООП. За даними управління освіти Чернігівської міської ради, в порівнянні з минулим роком нині таких дітей більше на 30%. Якщо торік було 158 класів інклюзії і 300 дітей, то зараз 187 класів і 348 таких дітей. Варто зазначити, що Чернігів не пасе задніх щодо налагодження допомоги особливим дітям.

– Нас підтримує влада. Активно залучені батьки. Щомісяця збираємо батьківський клуб, обговорюємо всі проблеми та надаємо консультації. Загалом у нас майже 150 дітей в корекції. І ми обслуговуємо не лише дітей з Чернігова, а й з області. Особливо перед початком нового навчального року щодня до нас зверталися декілька таких мам, – розповідає Олена Підмогильна.

Людмила Баклажко

– Зараз багато дітей, наприклад, з порушеннями мовлення, і якщо батьки з нами взаємодіють, є хороші результати, – розповідає вчитель-логопед Чернігівського ІРЦ №1 Людмила Баклажко.

Ірина Гойник

– Для нас важливо бачити побільше радісних облич дітей та їхніх батьків. Вони приходять до нас із різними проблемами. Командою ми розробляємо покрокову інструкцію, даємо певні ідеї, – додає психолог інклюзивно-ресурсного центру Ірина Гойник. – Наша директорка – авторитет для всіх, але вона з нами на рівних. Ми прислухаємося до неї, вона питає нашу думку.

Вікторія Здота – мама особливої дитини. Її семирічний Микита цьогоріч першокласник. За станом здоров’я хлопчик потребує соціального супроводу, корекції та психологічної підтримки.

«Ми приїхали із Семенівки, звертаємося до спеціалістів Чернігівського інклюзивно-ресурсного центру. Нам тут дуже подобається», – розповіла жінка.

Працівники ІРЦ співпрацюють з педагогічними колективами дитсадочків і шкіл, радять і навчають, як правильно працювати з особливими дітьми. Галузь стрімко розвивається, і тут без нових знань не обійтися. У Чернігівському ДНЗ №39 інклюзивні групи існують уже вісім років.

– Ми відчуваємо постійну допомогу від колективу ІРЦ у проведенні інклюзивної роботи. Нам дуже комфортно працювати, і це дає результати. В цьому заслуга перш за все керівника. Олена Підмогильна – людина з великої літери. Вона буквально живе проблемами таких дітей, – каже завідувачка закладу Олена Борисенко.

У планах – створити центр нейрокорекції та сенсорної інтеграції

Водночас Олена Підмогильна вважає, що працювати з дітьми з ООП не кожному під силу. Люди, які взяли на себе таку відповідальність, мають вкладати в цю працю частинку своєї душі.

Дарина Гладченко

– Наша керівниця нас постійно мотивує опановувати якісь нові методики, навчає, як правильно все це міксувати з кожною конкретною дитиною. Адже те, що спрацювало з однією дитиною, не спрацює з десятьма іншими. Олена Валеріївна налаштовує нас так, щоб ми були максимально гуманні в роботі з сім’єю, – зізнається вчителька-дефектолог Чернігівського ІРЦ Дарина Гладченко. – Вона – прекрасний організатор. Завдяки її ініціативі організовуємо зустрічі для батьків, піднімаємо питання, які їм болять, тощо.

– Що мене надихає? Я дуже люблю свою роботу. Це і мій спосіб життя, і моє хобі, і мій життєвий шлях, – підсумовує нашу розмову пані Олена. – А моя мрія – організувати денний догляд для таких дітей. Адже багато хто з них залишається вдома після дев’яти класів, особливо діти з інтелектуальними порушеннями. Мені від цього боляче. Тому я не можу сидіти, склавши руки, шукаю шляхи саме такої допомоги дітям з ООП. А ще в планах – створити центр нейрокорекції та сенсорної інтеграції. Бо від корекційної допомоги таким дітям залежить, наскільки вони будуть соціалізовані та щасливі…

Так живе сьогодні одна з наших сучасниць, жінок-лідерок, жінок, яким болить. Щодня мов на крилах Олена Підмогильна летить допомагати особливим дітям та їхнім родинам. Вкладає всі свої знання та вміння, всю свою енергію й запал. Дякуємо вам за це!

Ірина Довгошея