11:02, Вчора

У Чернігові попрощалися з 37-річним бойовим медиком Андрієм Мохоньком

У Чернігові 20 жовтня попрощалися з 37-річним Андрієм Мохоньком. До повномасштабного вторгнення він працював сімейним лікарем у міській лікарні №2. У лютому 2022 року залишився у місті, обходив укриття й домівки та лікував хворих. Наприкінці листопада того ж року отримав повістку та мобілізувався до лав ЗСУ. Був начальником медичного пункту батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув на Курському напрямку 12 жовтня 2024 року під час виконання завдання.

Про це йдеться у сюжеті «Суспільне Чернігів».

Андрій Мохонько, Фото: Суспільне. Чернігів

За словами дружини загиблого Олени Мохонько, зв'язок з чоловіком обірвався 12 жовтня, а наступного дня їй повідомили, що він загинув.

«Вони займалися безпосередньо лікуванням хворих, тих, які були в батальйоні й до нього зверталися. А першочергово їхнім завданням була евакуація з місця. На Запорізькому напрямку, під Вовчанськом він був. І вони ж шли в наступ на Курську область».

Дружина загиблого Олена Мохонько, Фото: Суспільне Чернігів

«Вони їхали на завдання й у двох метрах приліт КАБа…сказали, шансів у них не було. Вони згоріли», — додала дружина.

Андрій Мохонько родом з Михайло-Коцюбинського. Дружина розповіла, вони познайомились у 2004 році, коли разом вступили до медичного університету імені Богомольця у Києві. З того часу були разом.

«Він був однокласником моєї подружки. Ми разом з нею вступали до інституту. Ми разом з нею займалися, в одного репетитора, і вона нас познайомила. Він з сім'ї медиків, у нього мама лікарка, батько був фельдшером. Це було кохання з першого погляду».

Фото з альбому Олени Мохонько, Фото з альбому Олени Мохонько

Під час навчання в університеті пара одружилася. В них народилося двоє синів. Тому навчання доводилось поєднувати з батьківством, згадує Олена.

«Це був такий складний період. Але Андрій в усьому допомагав. Він займався дітьми, він вставав, годував, він міняв підгузки».

Олена Мохонько показує спільні фото, Фото: Суспільне Чернігів

Закінчивши університет подружжя повернулось до Чернігова. Після інтернатури Олена почала працювати акушером-гінекологом у пологовому будинку, а Андрій — сімейним лікарем у другій міській лікарні. З 2012 року до 2019 року Оксана Кальдяєва була його безпосереднім керівником. Вона пригадує, тоді йому дісталася чи не одна з найбільших дільниць у місті — мікрорайон Єськова.

«Не дивлячись на те, що дільниця була доволі велика, населення було майже чотири тисячі, при нормі до двох тисяч населення на одного лікаря, жодного разу не було якихось висловлювань, що йому там важко чи щось його не задовольняє. Завжди брав якось додаткову роботу. Якщо були нічні чергування чи святкові дні, то покластися на Андрія Володимировича можна було завжди».

Завідувачка амбулаторії сімейних лікарів №2 Оксана Кальдяєва, Фото: Суспільне Чернігів

Оксана Кальдяєва каже, ще з 2014 року він проходив різноманітні курси з надання первинної допомоги та реанімації. У 2022-му під час облоги Чернігова Андрій Мохонько разом з родиною залишився у місті. Ходив укриттями й домівками — консультував та лікував хворих, розповідає дружина. Згодом організовував доставку ліків до Чернігова через пацієнтів, які виїхали з міста і мали змогу допомогти, пригадує Кальдяєва.

«Бо аптеки, всі пам'ятають, що вони були пусті. І багато було людей з загостреннями бронхіальної астми, з проблемами з щитоподібною залозою, не було ліків».

Наприкінці листопада 2022 року Андрій Мохонько отримав повістку та мобілізувався.

«Я до нього їздила в Запоріжжя, в Суми їздила це останній раз. Він приїжджав двічі. Один раз на 10 днів, а один раз планувалося на 10, а викликали раніше. Андрій жив роботою. Це було його покликання. Йому це дуже подобалось».

Андрій Мохонько, Фото: Facebook/Андрій Мохонько

Олена Мохонько каже, чоловік піклувався про неї навіть, коли був під Вовчанськом на Харківщині.

«Він мені писав, ти щось їла сьогодні? А я могла забути, що мені треба поїсти. Кажу ні, в мене немає часу, багато роботи зараз. У мене через годину була доставка. Він був для мене опорою, був моїм другом, моїм коханням. Ми ділили не тільки буденні радощі, труднощі, але і справжнє глибоке кохання, яке зберігається в моєму серці назавжди».

Дружина загиблого Андрія Мохонько Олена, Фото: Суспільне Чернігів / Максим Кішка

20 жовтня попрощатися з Андрієм Мохоньком до собору святої Катерини прийшли рідні, друзі, побратими та колеги.

«Андрій був душею компанії. Був гарним, чуйним, добрим лікарем, якого любили пацієнти. І те що до нього йшли багато людей, аби укласти декларацію, це підтверджує», — говорить колега загиблого Олександр Зленко.

Колега загиблого Олександр Зленко, Фото: Суспільне Чернігів

Однокласник Юрій згадує:

«У нас була зустріч три місяці назад — двадцять років після школи. Мабуть, це була знаково тоді, що ми зустрілися, побачилися. Мрія була одна – перемогти й вистояти. Повернутися до родин, до сім'ї».

Однокласник Юрій, ФОТО: Суспільне Чернігів

Прощання із загиблим Андрієм Мохоньком, Фото: Суспільне Чернігів / Максим Кішка

Друг загиблого Олександр Рись лікувався у Андрія Мохонько всією родиною.

«Наша родина всі лікувалася у нього, тому він був і друг, і наш лікар, і герой для нас, тому що він завжди приймав правильні рішення. І піти захищати Україну - це також його було рішення».

Друг загиблого Олександр Рись, Фото: Суспільне Чернігів

Поховали Андрія Мохонька на Алеї Героїв на кладовищі у Ялівщині.

Прощання із загиблим Андрієм Мохоньком, Фото: Суспільне Чернігів / Максим Кішка