Ніколи не пізно: ветеран і захисник Чернігова будує власну справу

Своє поранення Євген Смага отримав у Новоселівці під час захисту Чернігова. Після протезування не всидів на місці і одразу почав працювати, спочатку – водієм таксі. Згодом він зауважив, що в мікрорайоні, де він працював, нема де помити машину. Ветеран задумав відкрити власну справу, і зараз неподалік від «Епіцентру» він вжеактивно будує свою першу автомийку самообслуговування «Водолій», в яку вкладає всю свою душу. Своїм прикладом він показує, що навіть після важкого поранення, можна розпочати нове, повноцінне життя!

Євген розповідає свою історію і заразом показує будівельний майданчик свого проєкту. Наразі бачимо, що проведені вже всі підготовчі роботи: заведені комунікації, залитий фундамент. Зовсім скоро тут з’явиться будівля нової автомийки. Розмову розпочинаємо зі спогадів – кінець лютого 2022 року – як для героя нашого матеріалу почалася велика війна.

«ВИ ХОЧЕТЕ СКАЗАТИ, ЩО В МЕНЕ НОГИ НЕМА? Я ЦЕ ЗНАЮ»

- Десь до цього місця тоді і дійшов ворог?

- Так. Вони з-за Епіцентру вийшли на танках. Шість чи сім танків вийшли з-за Епіцентру і поїхали в сторону Півців. Наші хлопці почали з ними танковий бій, підбили один танк. І вже на одну одиницю менше вони пролетіли Епіцентр. Години 4 був танковий бій. Тут же тоді весь район був пошкоджений.

- Як все почалося для тебе?

- Чесно кажучи, за два-три-чотири-п’ять днів всі люди кіпішували «Війна! Ось наступ буде!». Я так рукою махав, що нічого не буде, ми ж живемо в цивілізованому світі! Але виявилося, що я помилявся.

Буквально за два-три дні я прийняв рішення йти до військкомату добровільно. Мене мобілізували, і ми вже були в Новоселівці на околиці міста, захищали цілісність кордону нашої держави. В один із днів, це було 14 березня, ми готували позиції як завжди, рили окопи, укріпляли їх, вкривали. Почався щільний мінометний обстріл, і командир роти дав команду нам сховатися, укритися в укриття. Ми спустилися в бліндажі, в криті окопи. Як хлопці розповідали, я цього вже не пам’ятаю, звісно, що саме останній був приліт, такий роковий приліт, що потрапила в критий окоп 120 міна, розкрила повністю окоп, і уламки пішли вниз в цей критий окоп, і нас кого як пошкодило, як то кажуть, вразило. Двоє хлопців було 200-х відразу, двоє, я і ще один хлопець, втратили ноги, і ще один побратим був у важкому стані і через декілька місяців помер у лікарні.

Я вже бачив, коли мене витягували з бліндажа, що ноги немає. Вона тілюпалася за мною, можливо, на одязі, або, можливо, на якихось сухожиллях, не знаю. Перебита кістка була повністю, я розумів, що ноги немає. Після операції в обласній лікарні, лікарі до мене прийшли сказати цю, скажемо так, погану звістку, але я перепитав їх: «Ви хочете сказати, що в мене ноги нема?» Вони: «Так.» Я кажу: «Я це знаю.»

Після того, як я вже запротезувався, звільнили мене зі Збройних Сил, я помітив за собою те, що вранці прокинувся, взяв телефон, і до самого вечора в телефоні, в соцмережах. Голову повертаєш у вікно, а там вже темніє. Один день так, другий день, і я зрозумів, що треба щось міняти, тому що це ні до чого доброго і гарного не призведе. Я подзвонив своєму другу і попросив, щоб він допоміг мені влаштуватися в таксі. Машина була з коробкою автомат, і мені потрібна для управління автомобілем тільки одна нога права.

«ЯКЩО СИДІТИ, СКЛАВШИ РУКИ, ТО ЗВИЧАЙНО НІЧОГО НЕ БУДЕ»

- Як до тебе прийшла думка про власну справу?

- Коли почав працювати в таксі, якось я тут в районі неподалік став. Це був десь березень місяць, дощова погода. Подивився на автівку – брудна, потрібно помити. І подумав собі, куди їхати? І виявилося, що в цьому районі саме мийок самообслуговування немає.

- Що тут буде?

- Будується шестипостова мийка самообслуговування. Тут буде три пости, які я планую запустити, маю надію, що запущу до нового року. І з цієї сторони теж три пости.

- Тобто тут люди матимуть змогу під’їхати і самостійно помити свої автівки?

- Так, звичайно. Як бачите, цей крайній пост трошки довший. Це розраховано для того, щоб сюди могли заїхати більш довгі автомобілі, наприклад, MercedesSprinter. А ті два пости – коротші для легкових автомобілів.

- Цей бізнес буде прибутковим? Взагалі це реально в наших економічних умовах, щоб воно працювало і окупалось?

- Звичайно, це буде прибутковий бізнес. Можу сказати тільки так: якщо щось робити, то завжди щось заробиш, якщо сидіти, склавши руки, то звичайно нічого не буде.

Я писав бізнес-план. До речі, я будую це не тільки за власні кошти, дуже багато підтримки від держави. Я отримав декілька грантів: від Українського ветеранського фонду і від Центру зайнятості. Використовую всі можливості, все моніторю, якщо десь з’являються якісь гранти, обов’язково пишу бізнес-план, заповнюю анкету учасників, і маю надію, що десь ще якийсь грант отримаю.

- Якщо ветеран хоче себе далі десь реалізовувати, наша держава допомагає?

- Допомагає. Далеко більші суми потрібні, щоб закінчити це будівництво, ніж грантові кошти, які я отримував, але це теж дуже велика допомога і підтримка. Якщо б у мене не було можливості написати і отримати, то прийшлося б десь їх шукати ці кошти. То це дуже добра підтримка.

«Я ЦИМ ЖИВУ, І З САМОГО ПОЧАТКУ РОЗУМІВ КОЖНУ ДРІБНИЦЮ, ДЕ ЩО БУДЕ СТОЯТИ»

- Ти вкладаєш сюди душу, певно, тобі хочеться щось таке побачити: свій офіс, кафешечку, і все таке.

- Так, люди будуть приїжджати не тільки помити автівки, а й матимуть змогу відпочити, випити кави. Тут буде на першому поверсі кав’ярня, а на другому поверсі мій офіс. Планується також ще електропідзарядка автомобілів на цьому місці. Тобто, якщо ви приїдете зарядити свій електромобіль, то ви зможете в ці 40 хвилин або сходити в Епіцентр, своїми справами зайнятися, або просто сісти випити кави. Може в майбутньому матиму можливість там зробити дитячий майданчик, і мами зможуть пити каву, а діти відпочивати собі.

- Вже бачиш, як воно буде? Є в голові?

- Я з самого початку, коли ще тут взагалі нічого не було, закривав очі і розумів кожну дрібницю, де що буде стояти. Я цим живу, і кожну ідею я починаю дивитися в інтернеті, чи воно дієве, чи не дієве, все підбираю, хочу використати кожен метр, сантиметр цієї землі з користю для того, щоб по-максимуму зробити послуги для людей, щоб вони були задоволені.

- Ми не спитали назву цього підприємства. Яка буде назва?

- Мийку самообслуговування я назву «Водолій».

- Тому що…

- Цю назву я собі вигадав, тому що я по знаку зодіаку Водолій, і так, мені прийшла ідея дати таку назву. Але маю надію, що я на цьому не зупинюсь, і коли буде вже одна мийка, то спробую розширити цю всю діяльність, і, можливо, в майбутньому спробувати створити мережу в Україні.

- Буде водолій, козеріг..?

- Ні, якщо буде, то все це буде тільки «Водолій».

* * *

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації InternewsNetwork.

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!