«Я пішов до війська, бо хочу, щоб моя дитина жила у мирній країні», - старший лейтенант поліції Олексій Кордик

Олексій несе службу в правоохоронних органах з 2012 року. Він обіймав посаду інспектора групи «Титан» батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області, а минулого літа прийняв рішення доєднатися до стрілецького батальйону поліції особливого призначення.

Нам вдалося поспілкуватися з Олексієм, коли він на декілька днів приїхав до рідного Чернігова з бойового злагодження перед виїздом на фронт.

- Олексію, що спонукало Вас стати на захист України?

- Я побачив для себе більше можливостей, зрозумів, що зміг би так принести більше користі для нашої країни. У мене була переважно «кабінетна» робота. Звісно, з початком повномасштабного вторгнення, поліцейські підрозділи на Чернігівщині почали виконувати значно більше задач та функцій, але особисто мені цього було недостатньо. Тож вирішив щось змінити й долучився до новоствореного стрілецького батальйону поліції особливого призначення.

- Як Ваша родина відреагувала на це рішення?

- Родина прийняла мій вибір з повагою. Дружина, звісно, дуже за мене переживає, але розуміє, що хтось повинен воювати. І справа тут навіть не в тому, що треба захищати державу, а насамперед треба захищати своїх рідних. Моєму сину Дмитрику п’ять років і хочу, щоб моя дитина росла у мирній країні, без війни, без гудіння сирен, без ракетних ударів. Як батько я несу за це відповідальність і розумію, що якщо я не буду виборювати для сина безтурботне майбутнє у вільній країні, цього за мене ніхто не зробить. Коли почалося повномасштабне, то моя родина три тижні знаходилась в облозі, в Чернігові. Я не можу допустити, щоб вони ще раз пережили цей жах. Звісно, відтепер будемо рідше бачитися з сином та дружиною, але вірю, що ми впораємося з цим випробуванням.

- Скільки тривало ваше навчання та яку військову спеціальність ви опанували?

- Навчалися ми з кінця червня й до початку листопада. За цей час багато наших людей здобували знання та навички не лише в межах області, а й за кордоном. З нами працювали найкращі спеціалісти зі славетних українських бойових бригад, конкретизувати не буду, але це дійсно кращі з кращих у своїй справі. Я здобув фах кулеметника.

- Важко було перелаштовуватись, навчатися чомусь новому?

- Поруч зі мною були люди, які проходили той самий шлях, що і я. Разом було простіше адаптуватися. Серед бійців також є поліцейські охорони, дехто з них – це досвідчені воїни, які брали участь в АТО.

- З яким настроєм вирушаєте на виконання бойових задач?

- Настрій максимально позитивний, бо наш підрозділ знаходиться на високому рівні підготовки та оснащений належним чином. Відношення керівництва до особового складу достойне, нас усіляко підтримують. Але найбільше мене тішить, що в нашому колективі панує довіра й дух бойового братерства. Ми знаємо, що попереду у нас непростий шлях і багато випробувань, тому важливо, щоб поряд було плече друга, на яке можна спертися. Ми всі вмотивовані, бо розуміємо: якщо загарбник прийде на нашу землю, то постраждають найдорожчі для нас люди. Тому готові зробити все, що від нас залежить, і навіть більше, щоб захистити тих, кого любимо.