Сіверянська, 3: маловідомі сторінки з історії будинку Михайла Коцюбинського

Михайло Коцюбинський народився не в Чернігові, але останні 15 років свого життя прожив в нашому місті за означеною в назві статті адресою. Він не просто жив, а творив, виховував дітей, згуртовував у своїй домівці по суботах прогресивних і талановитих людей нашого міста, ходив без піднесення в душі на роботу до свого відділу сільськогосподарської статистики й з піднесенням – на прогулянки Лісковицею, Болдиними горами, над Десною. Всі ці факти широковідомі шанувальникам творчості письменника, але сьогодні мова саме про ті penates, які його оберігали, до яких він завжди повертався…

Звернемося до першоджерел. У фондах Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського зберігається план ділянки міської землі по Сіверянській вулиці, власником якої був тоді ще колезький асесор Олексій Іванович Чебаненко. Вимір ділянки, здійснений 08 квітня 1885 року за «натуральною вказівкою магнітної стрілки міським землеміром Миколою Стиксовим», засвідчив її розмір – 1 113,5 кв. саж. На ділянці вже стояли новий будинок та холодна (господарська) споруда. Але вона – ділянка – мала певну специфіку. Начебто й сусідство гідне – Єдиновірська церква (нині Казанська – Авт.) з садибою, землі дворянина Навроцького та міщан Янчуковського й Парфенова (пізніше Орлова). Але уважний дослідник побачить невдале сусідство південної та південно-західної частини ділянки з ярами. Й це недивно, адже більша її частина сусідила з так званими Холодними Ярами.

План ділянки по Сіверянській вулиці міста Чернігова, складений 1885 року зі змінами, датованими 1893 роком. З фондівЧернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського

Наприкінці XIXстоліття, вже маючи дружину Віру Устимівну та первістка Юрка, Михайло Коцюбинський вирішує оселитися в місті Чернігові. Скоріш за все, наявність дружини та сина підштовхнула його до рішення – придбати вже готову нерухомість по вулиці Сіверянській, хоча письменник на той час мав наділ землів с. Бобровиця Чернігівського повіту й, імовірно, планував побудувати власний будинок.

Михайлу Коцюбинському припав до душі саме будинок на Сіверянській. На той, 1898 рік, його продавав вже відомий нам Олексій Іванович Чебаненко, але вже в якості надворного радника та мешканця Добрянської казенної лісової дачі Городнянського повіту (кажуть був він лісничим – Авт.). Судячи з документа – розписка, складена чернігівським нотаріусом Степаном Зубком-Мокієвським (мешкав за адресою: м. Чернігів, Театральна площа, власний будинок) на підтвердження надання покупцем завдатку в сумі 1 000 рублів, який зберігається у фондахЧернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, продавець запросив за будинок доволі велику суму – 6 000 рублів, притому, що на момент продажу з будинком було все не так просто. Його було закладено у Чернігівському міському громадському банку на суму в 2 000 рублів, також покупцю необхідно було погасити приватну закладну пана Іващенка (сума – 1 000 рублів) й заплатити всі витрати на здійснення та затвердження купчої та основну суму.

Задаткова розписка, укладена між покупцем будинку по Сіверянській вулиці міста Чернігова Михайлом Коцюбинським та його продавцем Олексієм Чебаненком. У документі також вказані фінансові зобов’язання покупця.
З фондів Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. Документ має втрати тексту

У 1898 році молода родина об’єднала фінанси. Дві тисячі у придбання будинку вклала Віра Устимівна Коцюбинська (це був її посаг – Авт.), ще дві тисячі – Михайло Михайлович Коцюбинський (було використано кошти за проданий у місті Вінниці будинок, а його мати Гликерія Максимівна та сестра Лідія до кінця життя мешкали в будинку разом з подружжям та їхніми дітьми). Все ще існуючий банківський борг (2 000 рублів – Авт.) Коцюбинські взяли на себе, перезаклавши будинок в Чернігівському міському громадському банку.

Придбаний будинок був доволі великий, але в ньому мешкала чимала родина, яка часто приймала велику кількість гостей. Члени родини розмістилися у спочивальні, їдальні, дівочій, у кімнаті, де відпочивали бабуся та Роман. Ще у будинку були вітальня та кухня з великою піччю для приготування їжі.

Води в садибі не було, її приносили з водокачки на перехресті Сіверянської та Хлібопекарської вулиць. Оселя обігрівалася печами, зручності були у дворі. Поступово було впорядковано сад, організовано город та місця відпочинку. Використовуючи ручні ноші, родючим ґрунтом були засипані яри й розбито клумби. На превеликий жаль, музей не має світлин всього будинку (зовнішньої і внутрішньої його частини), але зберіглася фотографія подружжя Коцюбинських біля ганку з маленькою ялинкою поряд, яка була посаджена Михайлом Коцюбинським в рік придбання будинку.

Михайло Коцюбинський з дружною Вірою Устинівною біля власного будинку. Фотографія 1901 (1902) року. Сепія. Зберігається у родинному фотоальбомі. З фондів Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського

Була задіяна й господарська будівля, у якій тримали корову, зберігали сіно та солому, реманент.

Лікарі Київської клініки при університеті Св. Володимира не змогли вилікувати Михайла Коцюбинського. Повернувшись до дому у січні 1913 року, 12 квітня (за ст.ст.) того ж року письменник помирає.

Актовий запис про смерть М. Коцюбинського в метричній книзі Воскресенської церкви міста Чернігова. 1913 рік. Державний архів Чернігівської області, Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1524. – Арк. 176 зв.–177.

Здається від такої втрати страждав й будинок…

На східцях веранди будинку Коцюбинських сидять зліва направо: Віра Устимівна Коцюбинська, нижче неї – Роман Коцюбинський, Марія Болеславівна та Ісидор Олександрович Василевські (близькі знайомі родини Коцюбинських), стоїть – Юрій Коцюбинський. Фотографію зроблено на другий день після похорону Михайла Коцюбинського. 1913 рік. Зберігається у родинному фотоальбомі. З фондів Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.

Після смерті Михайла Коцюбинського, відповідно до рішення Чернігівського окружного суду від 14 січня 1914 року, нерухомість була успадкована його дружиною та дітьми. Судячи з усього, будинок піддавався перезаставі багато разів – приблизно 1 раз на 4 роки. 18 грудня 1914 року чернігівський сирітський суд доповів чернігівському губернатору про те, що чернігівський міський громадський банк вимагає виплати боргу або перезастави майна. Ситуація була критичною – опікунська установа не мала коштів на покриття боргу, а будинку загрожував продаж з публічних торгів. Опікуни дітей – Віра Коцюбинська та її рідний брат Василь Дейша – звернулися до сирітського суду з проханням надати дозвіл на перезаставу майна. 16 січня 1915 року чернігівській сирітський суд доповів чернігівському губернському правлінню, що майно сиріт Коцюбинських грошового прибутку не приносить, оскільки зайнято воно підопічними та їх матір’ю. У свою чергу чернігівський міський громадський банк, натякнувши на складну фінансову ситуацію (імперія воювала на полях Першої світової війни), запропонував єдиний варіант – перезаставу майна. Тільки у травні 1915 року сенат (вищий орган державної влади та законодавства імперії – Авт.) надав відповідний дозвіл.

Рапорт чернігівського губернатора Миколи Лавриновського в сенат щодо дозволу перезастави нерухомого майна підопічних Коцюбинських. 1915 рік.

Державний архів Чернігівської області, Ф. 127. – Оп. 2. – Спр. 2613. – Арк. 7–7 зв.

Віра Устимівна Коцюбинська не змогла остаточно розрахуватися з банком, оскільки менше ніж через 2 роки історія України почала розвиватися за зовсім іншим історичним вектором. І рenates Михайла Коцюбинського не могли не потрапити в цей шалений потік. Але це вже зовсім інша історія…

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського