18:55, Вчора

У Чернігові поховали Олексія Гальонку, який загинув від ракетного удару по місту 3 січня

Проводив лагідну українізацію, мав більше 30 вишиванок та пропагував українське слово ще до проголошення Незалежності України. Олексій Гальонка загинув 3 січня внаслідок ворожого російського удару ракетами типу «Іскандер-М» по Чернігову. Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Дитинець».

Доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Ушинського, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України, фахівець своєї справи, здібний управлінець та навіки закоханий у квіти і драматургію.

Олексію Анатолійовичу було 72 роки. За своє життя чоловік встиг назбирати таку колекцію книжок, якій могли позаздрити великі українські бібліотеки. Зокрема, інститутська, жартують колеги.

– У нього була своя бібліотека, він її цінував, поповнював, – розповідає Світлана Проскура, завідувачка науково-методичної бібліотеки ЧОІППО імені К.Д. Ушинського. – Якщо Олексій Анатолійович на роботі, то він обов’язково зайде в бібліотеку. Він завжди порівнював нашу бібліотеку зі своєю домашньою, яка в нього була. Завжди казав: «А в моїй бібліотеці є така книга, а у вас немає. Я зберігав її ще з 1970-го року».

Світлана Проскура

На знак пам’яті про науковця колеги зібрали велику виставку його робіт. Насправді ж їх кількість перевищує сотню.

Олексій Анатолійович все життя віддав педагогіці та науковій діяльності. Його шлях розпочався з роботи вчителем української мови та літератури у школі у Мокрих Величках Ріпкинського району. За роки праці обіймав чимало поважних посад, зокрема, й проректора з науково-методичної роботи Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

– Для всього нашого інституту це невимовний біль і тяжка втрата, адже Олексій Анатолійович Гальонка був в основі цього інституту. Він закладав фундамент післядипломної педагогічної освіти. Був ініціатором багатьох освітянських проєктів, зокрема, чернігівські педагогічні зустрічі. Він талановитий філолог, якого знає вся Україна, – каже Світлана Молочко, завідувачка кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання ЧОІППО імені К.Д. Ушинського.

Встигав знаходити час на творчість, бо вельми любив театр. Тому в далекому 1989 році, об’єднавшись з артистом Сергієм Васильовичем Поспєловим створив гурток «Театр «Слово».

Оксана Косінова

– Тих, хто брав участь у театрі «Слово», ніколи не примушували відвідувати заняття гуртка, тому що це було дуже престижно. Якщо хтось брав участь у цьому проєкті, то це було надзвичано поважна місія. До цього ставилися з розумінням і вчителі, якщо ми пропускали деякі уроки через репетиції. І ми із захопленням завжди приходили до своїх керівників, які нас надихали, і розуміли, що ми після цього зірки школи №20, – згадує Оксана Косінова, доцентка кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання ЧОІППО ім. К.Д. Ушинського, учениця Олексія Гальонки.

Театр «Слово», створений на базі чернігівської 20-ї школи ще до проголошення Незалежності України, пропагував любов до слова, зокрема, українського.

У російськомовних школах з російськомовними учнями Олексій Анатолійович не примушував вивчати українську літературу, він закохував у неї, пригадує його учениця.

– Школа була російськомовна, ми всі російськомовні. І тут раптом з’являється пан Олексій, і ми починаємо відчувати красу українського слова. Тобто це була саме лагідна українізація. Це було занурення у світ письменників, це було настільки цікаво, ми настільки захопилися українським словом, театральним мистецтвом, що це в житті кожного, мабуть, по-різному відлунювалося, але це було щось неперевершене. Тобто ми приходили і надихалися словом, – каже Оксана Косінова.

У 1990 році колектив театру «Слово» підкорив публіку Одеси та виборов перше призове місце на всеукраїнському творчому дитячому конкурсі. Олексій Анатолійович з трепетом ставився не лише до книги власної бібліотеки та численного архіву, а й до костюмів, які знайшов для акторів свого гуртка.

22 березня 2022 року під час бойових дій на околицях міста в будинок пана Олексія влучив снаряд, від чого почалася пожежа, котра забрала всі надбання.

Світлана Молочко

– Коли сталася трагедія у 2022 році і зруйнували його будинок, інститут щиро відгукнувся допомогти Олексію Анатолійовичу. Йому пропонували і гуртожиток, і модельні будиночки. Наші колеги пропонували свої квартири, щоб надати йому допомогу. Але Олексій Анатолійович казав, що «я не хочу йти зі своєї землі, я хочу бути там», – розповідає Світлана Молочко.

Колектив підтримав рішення доцента та допоміг обладнати тимчасове житло для пана Олексія.

– Ми завжди, коли вибухи, телефонуємо Олексію Анатолійовичу і запитуємо: «Ви як?» І цей раз я теж йому зателефонувала. Він: «Та оце прокинувся від перших двох вибухів, вийшов на двір». Я кажу, ховайтеся, небезпечно. Він: «Та що там ховатися». І цей уламок, на жаль, влучив саме в нього.

У Чернігові поховали Олексія Гальонку, який загинув від ракетного удару по місту 3 січня, фото-4

Біля Пятницької церкви зібралися десятки людей. Всі вони знали Олексія Анатолійовича: працювали з ним або ж використовували його численні матеріали в роботі.

Освітянська родина проводжає доцента в останню путь. Росія вбила Олексія Гальонку та його «Слово» живе й досі. Гурток продовжуватиме діяти на базі 20-ї школи. Щоправда під дещо іншою назвою. В основу його роботи закладені матеріали, які віднайшов Олексій Гальонка.

Керівниця гуртка Марія Примаченко каже, що за сценаріями пана Олексія діти із задоволенням грають у виставах. Зокрема, нещодавно поставили «Кайдашеву сім’ю» за Нечуй-Левицьким.

– Його творчі роботи – це певний вклад, не тільки в Чернігівську область, а й взагалі України. За його сценаріями можна ставити дуже цікаві п’єси, організовувати літературні вечори, читати прекрасну поезію. Особливо письменників Чернігівщини. Слово – це сила. Слово, особливо рідне, надихає, воно згуртовує нас і звичайно, надає наснаги. І все життя віддав Олексій Анатолійович рідному слову, – каже Марія Примаченко, вчителька української мови та літератури гімназії №20.