Загадкове село Котів: легенди, історія та життя серед боліт

Котів – колись значне, а нині мале село у складі Остерської громади. Розташоване воно серед лісів і боліт. Котів двома кінцями сходить у болото. У давні часи тут було річище Десни (про те, що воно проходило в цій місцевості 2500 років тому, свідчить 250-сантиметровий шар торфу).

Про це розповідає Обласний центр народної творчості за інформацією Остерського краєзнавчого музею.

На думку місцевих жителів, завдяки болотистій місцевості в селі частіше фіксувалися заморозки у вересні, травні й навіть у червні.

Навколо села – значні лісові масиви. На заході розкинулося лісове урочище Берег, а з північного заходу від Котова підійшов листяний лісовий масив Пристінки. Ймовірно, територія села була заселена ще за язичницьких часів.

У місцевій легенді сказано, що на місці сучасного лісу Гаражениця за давніх часів існував Град, який пізніше був засипаний піском. На думку жителів села, назва Котів пішла від слова «катувати».

Згідно з легендою, за литовсько-польських часів у селі Туманська Гута було скловиробництво, працівників якого за провини виводили на територію сучасного Котова, де катували.

Корінні жителі й сьогодні вимовляють назву села як «Катив», «Катов». На підтвердження цього ними наводилися знахідки решток людських скелетів та польських монет на шкільному подвір’ї.

Як вважав колишній директор школи В. С. Проноза, тут було польське кладовище часів Хмельниччини. Проте це лише страшна легенда. У польсько-литовські часи Котів Савин хутір справді існував на місці нинішнього села. Його назва пішла від імені першопоселенця Сави Кота. Це прізвище було поширене на Остерщині в ті часи. Про те, ким була ця людина, записів не збереглося. Можливо, він чумакував, як і багато односельців.

У переписі за 1666 рік записано, що у жителів хутора Котова Савина був у наявності 61 віл, а це більше, ніж у будь-якому населеному пункті тодішньої Остерщини.