Герої творів Коцюбинського на малюнках чернігівця Степана Бутника

Складна це справа – ілюструвати твори класика, зокрема, класика української літератури Михайла Коцюбинського. Необхідно вкрай точно передати внутрішній світ героїв, трагізм або комізм ситуації, тремтливе ставлення автора до природи та народних вірувань.

Першопрохідцем (з відомих нам. – Авт.) у цій справі був товариш Михайла Коцюбинського Михайло Жук. Пізніше створювали ілюстрації до творів письменника такі митці, як-от: Олена Кульчицька, Георгій Якутович, Любомир Прийма, Юрій Белічек, Павло Філонов, Микола Стороженко, Катерина Штанко та інші.

А між тим був ще один митець - художник-аматор, котрий створив декілька чудових ілюстрацій до творів майстра слова, причому і його творчість, і життя його родини були пов’язані з родиною Коцюбинських. Мова про Степана Даниловича Бутника.

У межах музейного проєкту «Михайло Коцюбинський в архівних документах» виявлено лист, датований 13 липня 1976 року та надісланий Іриною Михайлівною Коцюбинською Дмитру Бочкову (уродженець м. Остер, з 1906 року - член Чернігівської губернської вченої архівної комісії, котрий 16 років працював у Черкаському краєзнавчому музеї, засновником якого був. – Авт.).

Імовірно, цей лист, присвячений творчості Степана Бутника, Ірина Коцюбинська надіслала адресату на його прохання. (Тут і далі відтворюємо цей текст відповідно до першоджерела. – Авт.). «Чернігівських художників Бутників – Степана Даниловича (1873–1951) та Івана Даниловича (1881–1927) я добре знала, вони були близькими знайомими батька. Степан Данилович залишив спогади про М.М. Коцюбинського. Вони жили недалеко від Тройці (нині Болдіна гора) в невеличкому будиночку по вул. Підмонастирській (колишня Толстого, нині перейменована на честь О. Довженка. – Ред.) біля бувшої синагоги на Лісковиці.

Якось, приблизно в 1906 році, повертаючись з прогулянки на Троїцьких кручах, тато зайшов з нами – дітьми до господи Бутників. Я, мала ще дитина, дуже перелякалась, побачивши господаря, тобто Степана Даниловича, бо він був калікою, з велетенським торсом, довгим чорним волоссям, що спадало на плечі, в темно синій блузці в білу горошку з темним бантом біля відкладного коміра, а ніг у нього майже не було: з дитячих коротких темних штанців висіли маленькі усохші ніжки в чорних панчішках. Степан Данилович рухався, сидячі на спеціальному кріслі, та руками крутив великі колеса».

І хоча Ірина Коцюбинська була ще дитиною, але запам’ятала, як разом з батьком розглядала портрети дружини, дітей, ікони для чернігівських соборів і церков, намальовані Степаном Бутником. З цього родина і жила. Ті відвідини стали знаковими - Ірина Коцюбинська на довгі роки стала подругою Оксани Бутник (дочки художника – Авт.). Їх об’єднувало від ляльок і мандрів луками, лісом, спільне навчання в одному гімназичному класі, а далі - дарування музею художніх робіт батька, більшість яких пов’язана з життям та творчістю Михайла Коцюбинського.

У листі Ірина Михайлівна писала: «Пригадую, як батько – голова товариства «Просвіта» готував художню виставку, що відбулася 17 лютого 1908 р. в приміщенні цього товариства по вулиці Воздвиженській. Серед творів художників М. Жука, І. Рашевського, П. Циганка та інших були виставлені і художні праці братів Бутників. М. Коцюбинський вмістив 22 лютого 1908 року допис про цю художню виставку в газеті «Рада». Допис підписав так - «Чернігівський просвітянин».

Інформаційно насиченими є 4 та 5 сторінки листа, на яких міститься перелік творів Степана Даниловича Бутника, пов’язаних з Михайлом Коцюбинським і його творчістю. Картини, малюнки та ескізи у різні часи потрапили до музею Михайла Коцюбинського.

Шанувальникам творчості видатного письменника пропонуємо ознайомитися з акварелями Степана Бутника. До них додамо відповідні уривки з творів письменника.

Ілюстрація до оповідання «Подарунок на іменини». Папір. Акварель.
Без дати. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«І ось тут саме сталось щось дивне, незрозуміле. Наче камінь зірвався з гори і покотився під ноги. Доря промчався … розкриваючи широко руки. Наскочив на жінку і з криком обняв їй коліна.
– Не треба!..
… Доря все тісніше туливсь до колін, ховаючи стрижену голову в чорній спідниці, і видко було, як здригалися плечі у нього від дитячого плачу».

Ілюстрація до образка «Він іде!». Папір. Акварель.
1938 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«Коли ж нарешті її обвіяв дух людської маси і обхопили страшні для неї голоси, сліпа Естерка стала, підняла руки, немов бажала спинити лаву, і закричала… І вона трясла кулаками і кричала словами, що лишались глибоко в грудях».

Ілюстрація до оповідання «Лялечка». Папір. Акварель.
1938 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«Скоро знайшов о. Василь роботу в школі. Батьки приводили дітей записуватись до школи, і Раїса таким способом знайомилася з селянами».

Ілюстрація до акварелі «На камені». Папір. Акварель.
Без дати. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

Увійшла до вибраних творів Михайла Коцюбинського
(2015 рік. м. Чернівці. Видавництво «Букрек»).
«Алі випростувався, уперся ногами в камінь, поклав руку на короткий ніж і чекав. Тим часом за ним, над кручею, кидалася, як чайка, Фатьма … Вона розпучливим рухом закрила очі і втратила рівновагу. Синій халат в жовті півмісяці нахилився і зник серед крику сполоханих чайок…».

Ілюстрація до оповідання «Посол від чорного царя». Папір. Акварель.
1939 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«З корчми вибігли п’яні парубки, кинулись до плотів, витягли кілля і до нас…
– Бий їх!.. Лупи по голові! Трощи чортову триногу коробку! Не діждуть бачити нас під чорним царем!
Нас оточили зо всіх боків, стиснули … Я вхопив у обійми апарат і тим урятував його від неминучого загину…».

Ілюстрація до образка «Відьма». Папір. Акварель.
1939 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між пальцями і показав Маріцці. Та глянула от печі, похитала головою і нічого не промовила».

Ілюстрація до оповідання «Сміх». Папір. Акварель.
1938 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«Лице в неї наллялось кров’ю, очі спалахнули, вона підперла боки червоними, голими по лікоть руками і хиталась од сміху, як п’яна, аж великі груди її скакали під заяложеним убранням.
– Ха-ха-ха!.. а-ха-ха!..».

Ілюстрація до оповідання «Ціпов’яз». Папір. Акварель.
1938 рік. Придбана у С. Бутника наприкінці 1930-х років.

«І знов перед Семеном чорне, пооране поле з ярами та видолинками, ще чорнішими, ще сумнішими. І знов Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли.
Осіннє сонце сідає за горою, на обрії стає че́рвоно, як у горні, білий туман котиться ярами та видолинками…
Семенові байдуже, що сідає сонце… Він, як і зрання, щиро налягає на плуга, рівно крає чорну землю скибу за скибою…».

Завідувачка відділу науково-дослідницької та фондової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського Ірина Рябчук