Василь Вірастюк: «Ключове для успіху – не боятися роботи!»

Материал підготовлено в рамках проекту «Чернигов Self-made» за підтримки бізнес-школи Self-made School (sms.cn.ua).

І знов ми починаємо розмову з прохання: охарактеризуйте себе! Хто ви є? Яким себе відчуваєте?

– Обов`язковий, – зважено відповідає  співрозмовник. – Людина, яка тримає слово. Чесний. Справедливий.  

– Сильний! – підказуємо.

– Ну, сильний – це само собою. Нелінивий: людина, яка не боїться труднощів під час досягнення своєї мети. Ось це важливо: якщо я ставив перед собою ціль, я обов’язково до неї йшов, і досягав своєї мети.

Василь ВІРАСТЮК досяг справжніх висот, він –  п`ятикратний володар титулів «Найсильніша людина України», має звання «Найсильнішої людини світу», а ще – член збірної України, яка двічі виборола титул «Найсильніша нація світу» у 2003 та 2004 роках. Цікаво, що цей український стронгмен вважає головним своїм досягненням?

– А це залежно від того, про що ми говоримо: якщо про щось особисте, то звісно, головне – народження дітей. Це, мабуть, найбільше досягнення.

Якщо ж говорити про професійну кар’єру –  мабуть, найяскравіша згадка – це 2004 рік, Багами, мій другий за рахунком чемпіонат світу, де я вперше здобув звання Найсильнішого. Оце найбільше і запам’яталось, тому що були тоді найсильніші емоції.

Далі був другий чемпіонат, потім третій, потім знову у 2007 році я виграв звання Найсильнішого… Але все це було вже не так емоційно, як вперше.

– З перемогами зрозуміло. А чи були у вас поразки? І як ви до них ставитесь?

– Ну звісно. Без поразок, я вважаю, не може бути перемог. Взагалі я упевнений, що немає людей, які ніколи не отримували поразок. Весь секрет саме в тому, як люди ставляться до поразок, як їх переживають.

Якщо говорити про мене, то я, коли програвав (а програвав багато), повертаючись додому – поки їхав або летів – завжди записував свої думки: «Що я робив не так? Чому я програв? Де є мої мінуси?» І приїжджаючи додому намагався свої мінуси «тренувати» – підтягувати слабкі сторони.

– Чи маєте ви власну формулу того, що зветься успіхом? І що у вашому розумінні є успіх?

– Якогось чіткого визначення, чесно кажучи, не маю. Тим більше, формули успіху.  Мені досить часто задають це питання…  

Та, відповідаючи на нього, треба починати з самого початку. А це довжелезна історія – від мого десятирічного віку і до тридцяти п`яти років, коли я закінчив спортивну кар’єру. Тут можна не одну книжку, мабуть, написати…

– Але можливо, все ж є якісь ключові поради?

– Думаю, ключове я сказав, коли на початку охарактеризував себе: потрібно не боятися роботи, ніколи не бути лінивим. І не має значення, говоримо ми про спорт, про мистецтво, взагалі будь про що.

Слід бути обов’язковим – тому що я, наприклад, не знаю жодної людини, яка б досягла великих успіхів у спорті і не була обов’язковою. Спорт – це дисципліна, графік, план роботи, якого обов’язково потрібно дотримуватися. І такі речі, мабуть, найголовніші для того, щоб досягнути успіху.

– Але ж у вашому житті є не тільки спорт – а, наприклад, і кіно? Поділіться, будь ласка, новинами в цьому плані.

–  Про фільм «Іван Сила» ви, думаю, знаєте, його прем’єра відбулась ще у жовтні. А зараз –  буквально чотири  дні тому – я був на Одеському кінофестивалі, і в рамках цього заходу відбувся передпоказ повнометражного фільму «Самотні за контрактом», у зйомках якого я також брав участь.

Це молодіжний комедійний фільм, який викличе, сподіваюсь, хороші емоції у глядача. А прем’єру слід чекати 4 вересня.

– Чи хотіли б ви і далі зніматися в кіно? І якщо так, кого хотіли б зіграти?

– Я завжди жартую, що роль героя-коханця мені не запропонують, я до цього не підхожу! – сміється стронгмен.

– Але скажу вам таку цікаву штуку: я нещодавно проходив тест, під назвою «Яку роль в фільмі ти би міг зіграти і який образ тобі підходить». Я відповів на всі питання, і в результаті виявилось, що чомусь мені найбільше підійшла б роль у фільмі «Ігла»… Це якщо слухати це тестування.

Мені близький Іван Сила –  адже можна сказати, що я грав роль спортсмена. Так, зважаючи на час і обставини, мій герой був не зовсім спортсмен, він був цирковий боєць, учасник боїв без правил, вуличний боєць – як хочете, так і називайте, – але все-таки спортивна тематика проглядається.

В іншій стрічці, «Самотні за контрактом», я граю охоронця відомого соліста рок-групи. Але цей персонаж не безсловесний – в мене там є діалоги, так що все нормально! – посміхається пан Вірастюк. – І от такі ролі, вони десь мені близькі за характером. Тому що, по-перше, я спортсмен в минулому – і залишаюсь спортсменом, по-друге, одна з моїх професій –  саме охорона фізичних осіб.

І коли я знімався у цьому фільмі, я навіть деякі речі коригував. Якщо бачив, що в сценарії прописана якась дія, а насправді ніколи так охоронець не зробить, то дозволяв собі деякі нюанси режисеру підказувати.

Взагалі ті ролі, які я виконував, мені абсолютно підходили. А от від ролей в серіалах, де пропонують зіграти просто мовчазного охоронця, або представника бандитських кіл, я завжди відмовляюсь.  В таких справах участі не беру.

– Про що ви мріяли в дитинстві, в юності? Про що мрієте зараз? Ймовірно, того, про що ви мріяли в дитинстві, ви вже досягли…

– Ну звісно: в мене майже всі категорії відкриті в правах! Це саме те, про що я завжди мріяв в дитинстві. На питання «Ким ти хочеш бути, коли виростеш» в часи мого дитинства всі казали: космонавтом, лікарем, вчителем – такі були популярні професії. Я ж  завжди відповідав, що хочу бути дальнобійником.

Мабуть, тому, що мій тато все життя пропрацював професійним водієм і прищепив мені любов до техніки, до автомобілів. Я досить часто з ним їздив у відрядження, і всі мрії мого дитинства були пов’язані з технікою.

Дитяча мрія збулась: на теперішній момент, повторюся, у мене в правах відкриті фактично всі категорії – я не маю права лиш керувати автобусом. Все решта у мене є!

Що ж до теперішнього… Зараз головна моя мрія – щоб усі мої близькі і знайомі, вся моя сім’я – були живі і здорові. Це найголовніше. Щоб не було тих вечірніх, нічних дзвінків, знаєте, яких ми всі боїмося… Чим далі, тим більше цього боїмось.

І взагалі щоб все було добре – не тільки в нашій родині, а у всій Україні. І щоб було мирне небо над головою:  цього щиро бажаю усім читачам.

Цитата

В Чернігові я, звісно, бував, і навіть виступав на вашому стадіоні ім. Гагаріна у змаганнях. Знаю і місто, і людей… Що хочеться сказати? Можливо, це не зовсім стосується мешканців Чернігова, але в мене є слова щодо керівництва вашого міста: нехай цінують свої таланти! Хай розвертаються не…,  а все-таки лицем до народу.

Досьє

Василь Ярославович Вірастюк народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську. Український стронгмен, володар титулів «Найсильніша людина України» (2000, 2001, 2002, 2003, 2005) та «Найсильніша людина світу» (2004). Член збірної України, яка виборола титул «Найсильніша нація світу» у 2003 та 2004 роках. Заслужений майстер спорту України.

У 10 років почав займатися легкою атлетикою – штовхав ядра.

У 13 років вперше сів за кермо вантажівки і відразу проїхав 25 кілометрів.

По закінченні 8 класів вступив до Технікуму фізичної культури в Івано-Франківську, потому 2 роки перебував на військовій службі.

Працював тренером з легкої атлетики в спортивному товаристві «Україна». З 2000 року проживає у Львові та працює водієм-охоронцем в компанії «Концерн Галнафтогаз».

З 1984 по 2000 рік займався легкою атлетикою — штовханням ядра. Входив до складу збірної команди України з легкої атлетики (виконав нормативи майстра спорту і майстра спорту міжнародного класу).

З 2000 року займається силовим багатоборством Strongestman.

Окрім спортивних досягнень, відомий роботами в кіно.

Ну дає!

У травні 2003 року на День Львова Василь Вірастюк встановив світовий рекорд, протягнувши п'ять трамвайних вагонів більше ніж на 10 метрів і десять скріплених між собою машин майже на 20 метрів.