«Малі діти, батьки пенсіонери, чоловік на війні» - дружина військового з Чернігова відбудовує родинний дім

Розпочати відбудову – це важке рішення, на яке не в кожного вистачить сил. Але чернігівці не здаються, і поступово перетворюють руїни, залишені російською армією, у свій рідний дім. Саме цим зараз займається і Марина Бурлак із мікрорайону Зарічне, історію якої ми розповідали раніше. Наші журналісти побували в гостях у жінки та дізналися, як просувається відбудова.

Родина Марини, Фото надала Марина Бурлак

До 24 лютого у великому будинку за адресою пров. Дьошина, 32 спокійно проживала родина Марини Бурлак, яка складалася з її батьків, чоловіка Миколи та двох дітей. Подружжя ветеринарів робили ремонт, планували майбутнє та насолоджувалися життям, але все це зруйнував «русскій мір». 4 березня ворожа армія перетворила батьківську хату в руїни та змусила пережити сім’ю справжнє пекло, яке залишиться в пам’яті на все життя.

«Я не знала як буду відбудовуватися, тому що малі діти, батьки пенсіонери, чоловік на війні»

Ми спілкувалися з Мариною Бурлак у березні цього року. На той час були лише розібрані завали, жінка навіть не розуміла що їй робить та з чого починати відбудову, адже чоловік відправився на фронт, на неї залишилися малі діти та батьки пенсіонери. Але за 5 місяців все змінилося. Марина розповідає:

«При першій нашій зустрічі в нас була лише прибрана ділянка, стін взагалі не було. Почали відбудову весною, 8 квітня ми заложили першу цеглину. Робота поки що йде як на мене швидко, тому що вже серпень, а в нас уже майже є дах. Звісно ж дякуючи волонтерам з «Бо Можемо», які завжди підштовхують, не дають опускатися рукам та роблять неймовірні справи».

Розпочати відбудову – це серйозний крок. Прийняти таке рішення не просто, адже потрібно мати величезну мотивацію, силу та терпіння. На щастя, нашій героїні вистачило цих якостей, щоб розпочати відновлювати житло.

«Коли ми ще тільки починали розбирати завали», – говорить жінка – «для мене це був дуже великий крок, тому що я взагалі не думала що до цього дійде. Коли ми вперше приїхали в червні (2022) і я знову побачила ці руїни, було дуже тяжко, взагалі не знала як ми будемо відбудовуватися. Тоді ще Іра Пилипенко сміялася і казала, що все відбудуємо. Тоді для мене це взагалі був серйозний крок. Я не знала як буду відбудовуватися, тому що малі діти, батьки пенсіонери, чоловік на війні. І коли Іра зателефонувала і каже: «Ну що, Марина, будемо пробувати відбудовуватися», в середині було і так, і ні, і страшно. Вона сказала: «Ти не бійся, очі бояться, а руки роблять», і дійсно, коли заклали перший піноблок, то далі вже легше пішло».

Марина до останнього не могла повірити, що розпочнеться така омріяна відбудова.

«Коли побачила матеріали в дворі, то звісно відчула радість. Ми встаємо з руїн. Був гарний будинок, потім руїни, а тепер матеріали, з яких буде рости наш будинок. Радість переповнювала. Мені досі буває не віриться» – ділиться Марина.

«Зараз волонтери – це моя друга родина»

Завдяки волонтерам та допомозі небайдужих людей, уже вдалося звести стіни. Наразі волонтери вже наводять дах. Про допомогу жінка говорить:

Будинок у серпні 2023-го, Фото: Валентина Гавриленко

«Після першої зустрічі Ви опублікували карту, небайдужі, люди з-за кордону надсилали кошти, за які ми придбали матеріали. Клей купували, його пішло дуже багато, арматуру придбали для того, щоб зв’язувати стіни. Багато небайдужих людей, які розуміють яке це горе і допомагають. Велика їм дяка. Ну і звісно ж Бо Можемо мені допомагають».

Волонтери із «Бо Можемо» допомагають не тільки фізично, а й морально. Вони не дозволяють жінці опускати руки та завжди готові підставити своє плече.

«Одразу, коли вони прийшли розбирали завали, для мене це було так: прийшов цілий двір незнайомих людей. Але в той же день вони стали ніби рідні. Тобто ти з ними ніби на одній хвилі, і зараз – це моя друга родина. Коли буває дуже тяжко, а морально тяжче ніж фізично, особливо коли чоловік на війні, ці волонтери не дають падати духом. Вони мене підтримують не тільки в будівництві. Відбудова – це добре, а ще добре те, що вони можуть підставити плече і підтримати морально. Вони можуть допомогти і словом і ділом» – розповідає Марина Бурлак.

«Волонтери з «Бо Можемо» вирішили цю проблему, допомогли відновити зв’язок з чоловіком»

Волонтери дійсно допомогли жінці не лише відбудовою. Була ситуація, який надовго залишиться в пам’яті Марини – їй допомогли налагодити зв’язок із Миколою.

«Чоловік на війні, в бронежилеті, десь прижав телефон і в нього повністю тріснув екран, зв’язку з нього не було. Волонтери з «Бо Можемо» мені допомогли. Андрій Галюга бачить по мені, що щось трапилося. Він запитав, що сталося, ну я йому й розповіла. Ми тільки поговорили, а на ранок він мені надсилає накладну, що вже телефон поїхав до чоловіка. Люди із Бо Можемо – це надійне плече. Мені було незручно, тому що я цю людину і не знаю, а він взяв і так просто знайшов телефон та вирішив проблему, допоміг відновити зв’язок з чоловіком» – згадує жінка.

«Коли він ішов на війну, у нас була лише пуста ділянка»

У відбудові беруть участь і діти подружжя. Донька Анастасія та маленький Артем активно допомагають своїй мамі та волонтерам.

Син Марини, Фото зі сторінки ГО "Бо Можемо" у Facebook

«І цеглу пирскають, і підмітають. Малий цеглинки носить. Коли я тут, і вони теж. Донька радіє, але вона в нас татова, дуже чекає його, щоб усе робити з ним. Вона вже планує де що буде, де яка кімната. Її подруги також підтримують, але по своєму, їм же лише 9 років» – говорить Марина.

Чоловік Марини служить, а нещодавно він взагалі отримав поранення, тому приймати участь у відбудові Микола не може. Але він дуже пишається своєю дружиною, яка не склала руки. Марина ділиться:

«Чоловік бачив відбудову. Як тільки вони кудись виходять, і є зв’язок, я йому скидаю фото, або ж через відеозв’язок показую. Йому не віриться, бо коли він ішов на війну, у нас була лише пуста ділянка. Коли він приїжджав на 3 дні у відпустку, то в нас була тільки половина стін. Він казав, що не може повірити очам, що вже половина будинку стоїть, адже коли їхав, то лише фундамент був».

Родина Марини пережила справжнє пекло, яке створила російська армія. Будинок, разом зі всіма речами, згорів, але на щастя, усі члени сім’ї залишилися живими.

«Забути це ніколи не вдасться», – розповідає жінка зі сльозами на очах – «Відбудова залічує рани, але все одно… В того, хто це пережив, залишиться пам’ять на все життя. Ці згадки… Відбудова не дає опускати руки, дає поштовх вперед. Ти розумієш, що коли щось робиш, то відволікаєшся від цих думок. Я дуже рада що йде відбудова, не знаю що робила б, якби її ще не було».

«Все що в нас було – згоріло або пошкоджене, треба починати з нуля»

Наразі у переліку робіт на найближчий час на пров. Дьошина, 32 – накрити дах та провести опалення. Потім можна заливати підлогу, зводити внутрішні стіни та приводити будинок до ладу. Жінка зазначає:

«Далі у нас опалення. Я розумію, що це буде дуже вагомий крок, все що в нас було – згоріло або пошкоджене, треба все робити з нуля. Це великі фінансові затрати, але якось справимося».

На плечі жінки, яка провела чоловіка на війну та залишилася з дітьми й батьками, лягла тяжка відбудова. Своїми силами, та з допомогою волонтерів вона бореться за те, щоб її родина знову повернулася у рідний дім. Поки чоловік працює заради сім’ї на фронті, вона працює над будинком.

Людям, у яких зруйноване житло, Марина хоче сказати:

«В кожного своє горе. Завжди потрібно стукатися, і хтось відкриє. Сидіти чекати можна довго, але що це дасть? Як ми бачимо, у нас багато руїн, і це не тільки Чернігів та область, є міста, які взагалі стерті з землі, їх теж треба буде відновлювати. Тому вже треба щось починати, не сидіти й чекати, а пробувати, стукати, і хтось та й відкриє. Дзвонити, просити і також приймати якусь участь, і так вдасться відновити».

Щоб повернутися у рідний будинок разом зі своєю родиною, Марині Бурлак потрібно виконати ще багато роботи. Жінка не здається та відбудовує родинний дім. Тож просимо всіх небайдужих, при можливості, допомогти їй коштами чи матеріалами, щоб вся сім’я змогла якнайшвидше заселитися в рідну хату. В такій справі важлива кожна гривня.

Долучайтеся до допомоги цій рішучій жінці для відбудови її оселі. Вона того справді потребує!
Карта для допомоги: Бурлак Марина Володимирівна 5457 0822 9830 6213

Валентина Гавриленко
Чернігівська Медіа Група

* * *

Історії інших родин, які потребують допомоги:

• Тамара Василівна та Олександр Петрович Ходаки із Трисвятської Слободи.
• Ігор та Софія Локтєві із Чернігова
• Марина Бурлак із Киїнки
• Володимир Маркович Дюба із Трисвятської Слободи
• Олександр та Тетяна Сусло зі Старого Білоуса
• Тетяна Литвиненко із Новоселівки
• Євген Скляренко із Киїнки
• Ірина Горлач із Чернігова
• Катерина Мовчан з Чернігова
• Родина Новоградських з Чернігова