Будували майже 50 років, а втратили за день: 80-річному чернігівцю, який лишився без житла, встановили модульний будинок

Велику роль у відновленні Чернігівщини відіграють волонтери та благодійні організації. Завдяки не байдужим в області відбудовується зруйноване житло, а на місці руїн подекуди з’являються модульні будиночки. Серед власників такої модульної оселі тепер і 80-річний чернігівець Володимир Парамонов.

Пан Володимир прожив з родиною в своєму домі на вулиці Шевченка близько 50 років. Чоловік працював водієм на заводі, а потім пішов на пенсію, та проживав спокійне життя. Пан Володимир говорить, що у будинок вклали багато сил, адже постійно покращували його.

Володимир, Фото: сайт 0462.ua

- Будинок був 69 м², ми його будували майже 50 років, постійно щось робили. Це ж ще при Союзі добудовували, а тобі спробуй було щось дістати. Це зараз можна із будь-чого робити, а тоді ще спробуй десь цегли, чи цементу взяти, – розповідає чоловік.

У березні 2022 року російські снаряди, що впали біля подвір’я пана Володимира, повністю зруйнували будинок. 80-річний чоловік та його дружина в один момент втратили все, що наживали протягом 50 років. Володимир Парамонов згадує:

- Один снаряд упав зі сторони дороги, біля подвір'я, а другий – з іншого боку. У двір не прилітало, але й цього вистачило, щоб зруйнувати будинок. Уламками паркан побило, у сусіда частину хати відбило, і сарай зруйнувало, там снаряд впав на город. У інших сусідів також будинок зруйнований.

Коли окупанти обстрілювали Бобровицю, пан Володимир з дружиною перебував у підвалі сусідів. Знаходитися у будинку було небезпечно, тому на щастя, обійшлося без жертв. Після того, як росіяни зруйнували оселю літнього подружжя, чоловік неодноразово приходив на згарище.

Зруйнований будинок, Фото: сайт 0462.ua

- Жінка пішла до сусідів, а я спав на цеглі із собакою. Ну а коли ставало холодно, ходив до гуртожитку, що неподалік. Там є бомбосховище, можна було сховатися.Я спав на цеглі, бо куди ж діватися, холодно було. Розбита цегла нагрівалася вдень, і ми спали з собакою. Він грівся біля мене, а я біля нього. Ну а потім переїхали на дачу, – згадує чоловік.

Для 80-річного пенсіонера втрата будинку – це справжнє горе. Пан Володимир не знав що робити далі. Розбирати завали та починати відбудову чоловік навіть не планував, оскільки вважає, що у його віці в цьому вже немає сенсу. Проте завдяки старшій доньці Ірині, яка звернулася на початку року до благодійників, літнє подружжя знову зможе жити на своїй землі.

- Моя старша донька вирішила звернутися по допомогу до БФ «Рокада». Ми не знали, чи дадуть будиночок, але написали заяву, вони відправили документи у Київ, та й чекали. І так вийшло, що через місяць нам дали цей будиночок.

Ірина, Фото з особистого архіву

Донька чоловіка зізнається, що батьки спочатку не оцінили таку ідею, адже не вірили, що хтось може надати їм житло. Ірина розповідає:

- На початку року ми звернулися у благодійну організацію «Рокада», щоб дізнатися, чи є можливість допомогти батькам, адже вони пенсійного віку. Спочатку батьки сумнівалися, не вірили, що їм виділять будиночок. Коли ми зібрали документи, на місце приїхала перевірка, щоб побачити, що будинок дійсно згорів. Організація погодилася виділити житло. Ну і тоді вже батьки дуже зраділи, що буде можливість жити там, де й раніше.

Аби розмістити модульний будиночок на подвір’ї чоловіка, необхідно було розібрати завали. Оскільки сім’я пана Володимира – це переважно жінки, донька Ірина звернулася до волонтерів «Бо Можемо», щоб ті допомогли розчистити територію.

- Волонтери молодці, дуже швидко розібрали, – говорить Володимир Парамонов. – Вони за день розчистили ділянку під будинок, тачками вивезли сміття з подвір’я. Дуже вдячний їм, ми б самі не справилися так швидко, бо обсяг роботи був великий.

Вже понад тиждень на подвір’ї 80-річного чоловіка стоїть модульний будинок. Проте подружжя продовжує проживати на дачі, за 15 км від міста, доки укомплектовують нову оселю. Ключі від будиночка пану Володимиру ще не віддають, тож побувати всередині не було нагоди. Сусід чоловіка Віктор, який вже близько року живе у модульній оселі, поділився враженнями зі своїм другом та журналістами.

- Весною, літом та осінню добре можна жити, ну а зимою доведеться топити багатенько. Коли топиш, то нагріває швидко, але на жаль у морози й охолоджується швидко. Ось я, наприклад, закінчував топити о 23-й годині, було 28˚С, а зранку о 6:00 прокидаюся, а на термометрі вже 16˚С. Взагалі, щоб температура трималася до ранку, треба електричне опалення вмикати на ніч, але це дорого. Проте багато дров не треба, у мене за зиму пішло два маленьких автомобільних причепів.

Пенсіонер говорить, що розумів на що очікувати, тож не розчарувався у модульному будиночку. Наразі головна радість літнього подружжя – це повернення додому. Тому пан Володимир з нетерпінням чекає, коли його нове житло повністю укомплектують, та віддадуть такі омріяні ключі.

Валентина Гавриленко
Чернігівська Медіа Група