«Важко звикнути до думки, що замість дому - руїни» – Максим Яроцький мріє відбудуватись і повернути багатодітну родину додому

Жителі Чернігівщини у 2022 році були змушені відчути на собі жахи війни. І навіть через тривалий період після відступу російських окупантів, людям доводиться боротися з наслідками бойових дій. Велика кількість українців досі не може відновити своє житло, а безліч сімей змушені переживати довгу розлуку. До таких належить і сім’я Яроцьких з-під Чернігова, про яких ми сьогодні розповімо.

«НАТОВПИ ЛЮДЕЙ, МЕТУШНЯ, МАШИНИ КУДИСЬ ЇДУТЬ, ВСІ ПОСПІШАЮТЬ»

Максим Яроцький, разом зі своєю дружиною та трьома синами віком 17, 12 і 9 років, до повномасштабного вторгнення проживали у власному домі в Новоселівці. Це був хороший двоповерховий будинок, побудований за новими технологіями. Він був поділений на дві частини, мав два входи, родині вистачало площі 147 м². Придбати власний будинок – це заповітна мрія чоловіка, яка здійснилася у 2014 році.

Будинок 8 років тому, Фото: Google maps

- Це була єдина можливість придбати будинок, ми всією родиною збирали на нього. Сину вже 17 років, я думав, можливо він одружиться, приведе свою родину в дім жити. Будинок купував з розрахунком залишити його дітям. На ділянці багато чого зробили, побудували з тестем сарай, веранду добудували, нові меблі придбали, нову техніку, – розповідає Максим Яроцький.

Чоловік говорить, що найголовніші життєві завдання, а саме посадити дерево, побудувати будинок та виростити сина, він виконав, тож можна було відпочивати. Проте війна зруйнувала цей спокій.

Максим Яроцький, Фото з особистого архіву Максима Яроцького

Чутки про початок вторгнення ходили серед людей ще до 24 лютого, але чоловік не вірив, що таке може статися, і просто сміявся із подібних думок, аж поки вони не стали реальністю. Максим Яроцький згадує:

- Зранку була метушня, з Росії вже заходили війська, і люди в Новоселівці говорили, що вони вже на підході. Натовпи людей, метушня, машини кудись їдуть, всі поспішають. Був переполох, паніка, але я не планував нікуди їхати, думав, обійдеться.

«МИ ВП’ЯТЬОХ, ЖІНКА І ВОДІЙ, МАШИНА НЕ ВЕЛИКА, СИДІЛИ НА КОЛІНАХ ОДИН В ОДНОГО»

З кожним днем перебувати у Новоселівці ставало небезпечніше, проте сини Максима проявляли більше цікавість, ніж страх. Хлопці не панікували, бо не розуміли в повній мірі небезпеку.

Дружина і сини Масима, Фото з особистого архіву сім'ї

- Поряд танки наші стояли. Стріляє танк, а в нас люстра труситься, – говорить чоловік. – Ми з дружиною починаємо панікувати, бігти до сусідки в погріб, а їм тільки цікаво подивитися, вони не розуміли повністю наслідків.

Згодом подружжя вирішило, що треба негайно виїжджати, адже ставало все страшніше. Їм вдалося домовитися за автомобіль, який вивіз сім’ю у Чернігів між обстрілами. Чоловік розповідає:

- Я був на 2 поверсі, і почався обстріл, в мене на очах потрапили в будинок на нашій вулиці, він почав горіти. Один загорівся, потім інший, потім поряд на ділянці вибух був. Ми з дружиною зрозуміли, що залишатися небезпечно, тому зібралися й поїхали.

У родини був кіт і собака, але їх не вдалося евакуювати. Голова родини планував повернутися та знайти улюбленців, однак, на жаль, вони десь зникли, і досі не повернулися.

- Приїхала машина, ми ледве влізли з дітьми. Хотіли взяти пса, але нам не дозволили, бо вже не влазили. Ми вп’ятьох, жінка і водій. Машина не велика, ВАЗ-2105, сиділи на колінах один в одного, – згадує пан Максим.

«МЕНІ ДАЛИ КІМНАТКУ НА ЛИЖНІЙ БАЗІ, ТАМ МОЖЕ 10 М, ХІБА МИ ПОМІСТИМОСЯ ВП’ЯТЬОХ?»

Сім’я вирішила поїхати з Чернігова. 22 березня волонтери вивезли дружину та дітей Максима Яроцького з міста, а сам чоловік залишився з літньою мамою. Не встиг голова родини оговтатися від розлуки з близькими, як до нього зателефонували сусіди, та повідомили, що будинок згорів. Чоловік розповідає:

Місце, де був будинок, Фото: Валентина Гавриленко

- Телефонують і кажуть, що раз потрапило, другий, і вже на третій не вийшло вогонь зупинити, будинок загорівся. Я в той момент навіть не усвідомив, тільки з часом прийшло розуміння, що нічого вже немає. Через кілька днів я поїхав туди. Будинок перетворився у руїни, ворота металеві вирвало від вибуховою хвилі, паркан у нас із сусідом був бетонний до 2 метрів висотою, мою частину побило, а сусідську просто знесло, наче й не було. Це дуже важко, коли мрія всього життя, будинок, на який ми складали плани, зруйнований. Це така катастрофа. Коли я приходив туди, і бачив усі ті розвалини, був на межі депресії. Коли сидиш у квартирі, не бачиш цього, то й якось не віриш, а коли приходиш і бачиш ті руїни… Я довго не міг звикнутися з цією думкою.

Все, що сім’я наживала довгий час, згоріло. У них не залишилося ні старих альбомів дружини, ні комп’ютера із сімейними фото та відео, ні колекцій синів, ні бібліотеки чоловіка.

- Меблі, техніка – це все наживне, дуже шкода пам’ятних речей, – говорить пан Максим. – Старший та середній сини збирали колекцію машинок. Почалося з того, що старшому на день народження подарували, а потім він захопився, і почали купувати. В них разом близько сотні різних моделей точних копій автомобілів було. Діти цим цікавилися, і навіть мені було цікаво. Особисто мені найбільш шкода книг. Я люблю читати, в мене була бібліотека хороша з художніми, історичними та іншими книгами, і все це згоріло.

Для родини знищення їхнього гніздечка стало справжньою катастрофою. Ще важче сім’ї від того, що вони так довго не разом. Доки чоловік проживає зі своєю мамою в Чернігові, дружина із синами змушена вже майже 2 роки перебувати у Польщі.

- З одного боку важко, що вони далеко, вже майже 2 роки як поїхали. Важко прийняти, що сини без батька ростуть, хотілося б чоловічої присутності в їхньому житті. Але з іншого боку я спокійний за них, вони в безпеці. Тому довелося змиритися, бо їм навіть тимчасово немає куди приїхати. Мені дали кімнатку на Лижній базі, там може 10 м². Хіба ми помістимося вп’ятьох? – говорить чоловік.

«ТАКА ПРОБЛЕМА У БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ – НЕМАЄ КОШТІВ НА БУДІВНИЦТВО»

Розібрати завали голова родини вирішив ще весною 2022 року. Допомогли йому з цим люди, які працювали від Центру зайнятості. На розбір завалів пішов тиждень, на жаль, жодна стіна не була придатна до відновлення, тому дім довелося розібрати повністю. Якщо сусідська частина будинку вже стоїть, то пан Максим не має змоги поспішати з відбудовою.

- Я вже багато до кого звертався, але фонди кажуть, що допомагають, коли вже є якийсь початок. На жаль, з нуля зараз не допомагають відновлювати, лише частково пошкоджені будинки. Був час, коли різні фонди роздавали матеріали, але вони вже переключилися на інші постраждалі регіони. Хто встиг замовити – отримав матеріали, а я не відреагував одразу, тому залишився ні з чим. Але ж це потрібно було при отриманні матеріалів одразу будуватися, а в мене засобів на будівництво немає, тому я вирішив чекати. Така проблема у багатьох людей – немає коштів на будівництво.

Як тільки з’явиться можливість, пан Максим розпочне відбудову, але для цього йому необхідна допомога. Чоловік сподівається, що якийсь із благодійних фондів відгукнеться, і зможе допомогти відновити житло з нуля, щоб багатодітна родина з-під Чернігова знову могла об’єднатися. Чоловіку потрібне якесь базове фінансування для початку робіт. Тож, закликаємо чернігівський бізнес також долучитися до допомоги цій родині. Хтось можливо допоможе матеріалами, хтось фінансами, і процес відновлення будинку родини Яроцьких почне рухатись вперед!

Карта для допомоги: Максим Яроцький 4790 7299 0813 0909

Чернігівська Медіа Група