Замість брауні та чизкейка – медівник і паска: чернігівка відкрила кондитерський цех у Лондоні та пропонує англійцям наші смаколики

Рятуючись від обстрілів росіян, пані Валентина з донькою виїхали з Чернігова в березні 2022 року, трохи пожили на Заході України. Утім гроші швидко танули, і треба було вирішувати, як жити далі. Тож жінка з дочкою пішки перейшли кордон з Польщею і згодом виїхали до Великобританії, оскільки була туристична віза до цієї країни.

Їх прийняла родина поляків у Лондоні

– Тоді ще не було програми підтримки для українців, тож нас просто прийняли у звичайну родину, і це була родина поляків, які давно живуть у Британії, – розповідає пані Валентина нашим читачам. – Коли ми були в Польщі, мені здавалося, що я геть не розумію польську мову, але під час спілкування в родині з’ясувалося: таки розумію. А коли Британія відкрила програму для українців, ці поляки стали нашими офіційними спонсорами. І вони насправді дуже нас підтримували.

Напевно, як і більшість наших земляків за кордоном, Валентина Верьовкіна сподівалася й очікувала, що війна швидко закінчиться, і можна буде повернутися додому. Їй було дуже важко. По-перше – мовний бар’єр. Колись у школі вчила німецьку, тож знання з англійської мала нульові. Із мовою досі складно. Утім нині спілкується переважно в україномовному середовищі. По-друге, жінка завжди була активною, самостійною, не звикла, щоб хтось її утримував. Тож треба було шукати роботу та житло. По-третє, постало питання про школу для доньки (нині Лізі 9 років), а це процес доволі складний.

– Спочатку ми жили зі спонсорами, але хотілося окремо. Я допомагала цій родині з дітками (їх у них двоє), щось готувала, прибирала, але хотілося самостійності, – розповідає вона нашим читачам. – І от якось побачила оголошення про вакансію в кафе. Коли прийшла, там саме готувалися до чергового дня народження королеви Єлизавети (вона тоді ще була жива), і треба було зробити корону на якомусь виробі. Я запропонувала допомогу. І коли вони побачили мої навички, одразу запросили у свій колектив. Там уже працювала одна українка, а з господинею ми спілкувалися за допомогою перекладача в гуглі.

140 тисяч штук печива до Різдва

Окрім кафе, про яке згадувалося, у цієї господині-англійки є пекарня, тож роботи вистачало. Однак ще одна складність полягала в тому, що Валентина могла працювати тільки неповний робочий день. Адже тут діє правило, що дитину віком до 12 років батьки мають і приводити, і забирати зі школи.

– Моя Ліза навчається з 8.30 до 15.00 приблизно. Тож працювати я можу тільки в цей проміжок часу, а оплата тут погодинна, – пояснює пані Валентина. – Я робила переважно цукрове печиво, а ще дуже популярний торт брауні, різноманітні чизкейки. Коли у 2022 році господині запропонували велике замовлення – 140 тисяч штук певного печива до Різдва, вона запитала в мене, чи впораємося.

За словами нашої співрозмовниці, замовлення було нескладне у виготовленні, але йшлося про дуже великий обсяг. І тоді майстриня подумала, що за потреби можна буде запросити на допомогу наших українських жінок і дівчат. Адже в Лондоні живуть переважно мами з дітками. Так згодом і сталося, і загалом до цієї роботи долучилися 12 українок. Печиво треба було випікати, декорувати, пакувати. Звісно, до замовлень і дисципліни пані Валентині не звикати. Але такий обсяг – це було вперше. У Чернігові найбільше робили тисячу – півтори штук пряників.

Напевно, успіх у виконанні цього масштабного замовлення і був однією з підказок, що пані Валентині час подумати про власну справу. На той момент вони з донькою вже переїхали до орендованого житла. Зізнається, що знайти його було вкрай складно. Ніхто не хотів здавати, коли дізнавалися, що є дитина. Знайти житло допомогли українці. Одна з наших жінок у Лондоні вийшла заміж за індуса, котрий здає будинки в оренду. Вона й домовилася. А частину оплати компенсує центр зайнятості (близько 80% вартості).

– Не знаю, кому до нас здавали цей будинок, але він був такий занедбаний, що коли я зайшла до нього, мені хотілося ридати, – зізнається вимушена переселенка з Чернігова у Лондоні. – Десь пів року власними силами ми робили ремонт. Викинули всі старі меблі, матраци, купували все нове.

Орендують цей будинок разом з кумою пані Валентини, яка переїхала з Ірпеня. Їй теж допомогли знайти спонсора. Щоправда, спершу цю пані поселили в якомусь віддаленому селі на 10 хат. А згодом витягнули з британської глибинки ще одну чернігівку – майстриню-кондитера Лесю Луценко, котра теж виїхала з дитиною. Зараз вона працює на виробництві разом з пані Валентиною.

Не тільки працювати, а й заробляти

Отже, з початку 2023 року Валентина Верьовкіна почала міркувати, як не тільки працювати, а й заробляти в Лондоні. А ще вона вирішила побувати вдома, у Чернігові. Її власна квартира постраждала під час облоги рашистів. В іншій квартирі (орендованій, яку використовували під майстерню) було обладнання. Треба було якось вирішити це питання. Деяке обладнання було пошкоджене, інше вона перевезла – спочатку у свою квартиру, а потім і до Лондона. Багато особистих речей, одягу, взуття віддала тоді волонтерам, які надавали допомогу жителям с. Ягідного.

– Коли повернулася до Лондона, майже одразу знайшла однодумців, які запропонували інвестувати гроші в бізнес – кондитерський цех. Ми почали шукати приміщення, і це було не так швидко, як хотілося, – розповідає про свій шлях чернігівка. – Домовилися десь у березні 2023 року, а угоду про оренду підписали з 1 грудня. Засновників фірми троє. Мій внесок у цю справу – обладнання, досвід, навички.

У пекарні знову все робили своїми силами, власноруч білили, фарбували. Кондитерський цех у Лондоні, співзасновницею якого є чернігівка, зареєстрований як юридична особа LTD Payava. Замовлення тут приймають через інстаграм, фейсбук, різні онлайн-платформи. Часто роблять торти на весілля, для благодійних акцій, які організовують українці в Британії, проводять майстер класи, і коли люди скуштують, потім часто замовляють.

– Наші клієнти – переважно українці, які живуть у Лондоні 10–20 років. Бо ті, хто тільки приїхав, не можуть собі цього дозволити, і в них зовсім інші пріоритети. Вони мало кого знають, живуть у спонсорів, – пояснює наша співрозмовниця. – Щоб заробити, нам треба продавати торт за 100–150 фунтів. Тож про прибуток поки що не йдеться. Але ми робимо все, аби заробляти. Працюємо офіційно. Мінімальна оплата праці – 11,44 фунта на годину. Плюс соціальні внески за працівника. Знайшли бухгалтера, теж з України, який веде звітність.

Англійці полюбляють брауні та чизкейки

Зараз активно співпрацюють з кав’ярнями, ресторанами, для яких на замовлення роблять брауні, чизкейки, медівники. Уже мають постійних партнерів, як-от ТМ «П’яна вишня», що працює в Британії, для них виготовляють солоні тарталетки, чизкейки, веганські смаколики (цей напрямок тут зараз дуже популярний). А на Великдень пропонували різновиди пасок.

Паска у кондитерів з Чернігова була традиційна: на органічному вершковому маслі,із додаванням вершків, апельсинових цукатів, родзинок, в’яленої журавлини та смородини, настояних у ромі. Декор – королівська глазур чи молочний бельгійський шоколад, цукрове печиво (кролик та яйця). Загальна вага – 550–600 грам. Щоправда, це задоволення не з дешевих: у целофані – £ 40 (понад 1970 грн), у прозорій коробці – £ 50 (понад 2470 грн).

Пекарня в Лондоні, співзасновницею якої є чернігівка, розміщена в мікрорайоні Сільверстоун, а це відносно недалеко від центру, поблизу «Грінвіча». Відповідно, орендна плата за приміщення чималенька – 5 тисяч фунтів на місяць + комунальні. Тож, як будете в Лондоні або якщо вже там, приходьте, звертайтеся, замовляйте! У найближчих планах підприємниці - налагодити співпрацю зі службами доставки.

Отже, пані Валентина знову йде цим шляхом – створює та налагоджує власний бізнес. Щоправда, в іншій країні, а це зовсім інший менталітет, смаки. Тож не можна сказати, що вдруге долати цей шлях їй легше.

– Якщо англійцю щось не сподобається, він вам про це не скаже. Посміхнеться, подякує, але другий раз не прийде, – ділиться власними спостереженнями наша співрозмовниця. – Крім того, вони звикли до інших видів випічки. Це брауні, чизкейки. Для них трохи незвичні наші медівники. А я люблю його з дитинства. Це був «коронний» торт моєї матусі: тонесенькі коржі, смачний крем. Раніше подобався банановий крем, а зараз – із лаймом. Коли ще жила у спонсорів, англійці часто замовляли меренгові рулети. Для них це була диковинка.

Валентина Верьовкіна рішуче налаштована підкорювати Лондон своїми медівниками. Нині кондитерська Payava пропонує для замовлення два види медівника з чотирма смаками. Це шпинатний і класичний медівники з вершково-сметанним кремом, у прошарках лаймовий курд, вишневе конфі, чорнослив/грецький горіх, ягідне конфі. Зауважує, що в її кондитерському цеху дотримуються найвищих стандартів якості. Використовують тільки натуральні інгредієнти. Тож хай у чернігівок у Лондоні все складається вдало! І хай покупцям буде смачно!

Вікторія Сидорова,

фото Галини Вульверсон і зі сторінки Валентини Верьовкіної у Фейсбуці